Презентація на тему "Центри походження культурних рослин. Закон гомологічних рядів спадкової мінливості."

Про матеріал
Центри походження культурних рослин. Вчення М. Вавилова про центри походження культурних рослин. Значення вчення. Закон гомологічних рядів спадкової мінливості.
Зміст слайдів
Номер слайду 1

Центри походження культурних рослин. Закон гомологічних рядів спадкової мінливості

Номер слайду 2

Микола Іванович Вавилов  — російський і радянський вчений-генетик, ботанік, академік АН СРСР і АН УРСР, найбільше відомий роботами з ідентифікації центрів походження культурних рослин. Присвятив своє життя вивченню і вдосконаленню сортів пшениці, зернових та інших хлібних культур, які годують населення всього світу. Найбільшим відкриттям Миколи Вавилова є теорія імунітету рослин. Без знань цієї теорії не обходиться сьогодні жоден в світі селекціонер. Варто відзначити, що вченого дуже турбувала проблема голоду в світі. Він вважав, що за допомогою генетики та селекції можна перемогти голод, виводячи нові сорти культурних рослин. З цією метою генетик Микола Вавилов об’їздив багато країн, шукаючи місця походжень культурних рослин. У підсумку він зібрав унікальну колекцію бульб і насіння. Якби сталося так, що в світі зникли б всі харчові рослини, то рослинництво можна було б з легкістю відновити за допомогою колекції Вавилова. Завдяки Вавилову було створено багато Інститутів зернового господарства в різних частинах СРСР, а також Інститутів різних субтропічних культур і культур овочівництва, продовольства. Він створив свою школу генетиків рослинників і селекціонерів.

Номер слайду 3

Центральноамериканський центр(Південна Мексика і острови Карибського моря)Кукурудзи; Авокадо;Гарбуз;Перець овочевий;Квасоля;Соняшник;Тютюн.

Номер слайду 4

Мак;Рис;Гречка;Манго;Огірок;Базилік;Баклажан;Цукрова тростина. Південноазіатський центр(Тропічна Індія, Індокитай, Південний Китай, острови Південно-Східної Азії)

Номер слайду 5

Середньоазіатський центр(Мала і Середня Азія, Кавказ, Іран, Афганістан, Північно-Західна Індія) Диня;Часник;Абрикос;Мигдаль;Яблуко;Інжир;Груша;Цибуля;Гранат

Номер слайду 6

Середземноморський центр(Країни, розташовані по узбережжю Середземного моря)Виноград;М'ята;Капуста;Кріп;Овес;Буряк;Хрін;Олива.

Номер слайду 7

Ефіопський (Абісинський) центр(Аббісінське нагір'я, частина Аравійського півострову)Кавун;Бавовник;Кава;Сорго.

Номер слайду 8

Китайський центр(Центральний і Східний Китай, Японія, Корея, Тайвань)Просо;Апельсин;Шовковиця;Лимонник;Мандарин;Хурма;Соя

Номер слайду 9

Картопля;Томати;Ананас;Арахіс. Південноамериканський центр(Частина Анд уздовж узбережжя Південної Америки)

Номер слайду 10

Передньоазіатський центр. Барбарис;Фундук;Горох;Пшениця;Жито;Льон;Шпинат;Айва

Номер слайду 11

Явище гомологічних рядів спадкової мінливостіНа початку XX століття М. І. Вавилов досліджував мінливість ознак у кількох родів злаків. Він звернув увагу на те, що у представників різних родів мінливість ознак відбувається схожим чином. Якщо в одному роді є карликові форми або форми з довгою остю, то ці ж варіанти можна буде виявити і в інших родах. Таких ознак було багато, і вони утворювали цілі послідовності тотожних варіантів мінливості. Власне, саме це явище на той час було вже відоме. Його, наприклад, описував у своїй роботі ще Ч. Дарвін, посилаючись на більш ранні дослідження інших учених. Але М. І. Вавилов уперше сформулював його у вигляді окремого закону гомологічних рядів мінливості і дав генетичне пояснення цьому явищу. Формулювання цього закону є таким: «Генетично близькі роди і види мають схожі ряди спадкової мінливості. Знаючи, які існують форми в одного виду, можна передбачити існування таких самих форм у інших, споріднених із ним, видів і родів». Він уважав, що наявність таких рядів мінливості у споріднених родів є наслідком їх походження від спільного предка. Цей предок передав своїм нащадкам дуже схожі набори генів, кожний із яких може змінюватися тільки в певних межах. Тому мінливість у споріднених систематичних груп є схожою. І чим більша спорідненість, тим більш схожі ряди мінливості.

Номер слайду 12

Одомашнення культурних рослин. Одомашнення - це процес змін популяцій рослин або тварин, завдяки якому вони стають пристосованими до утримання в неволі й використання їх людиною. Одомашнення відбувається з метою отримання від рослин і тварин продуктів харчування, промислової продукції (шкіра, волокно тощо) або в інших цілях (транспорт, охорона та ін.). Більша частина видів була одомашнена в період від 2 до 12 тисяч років тому. Одомашнення рослин людиною відбувалося незалежно в різних регіонах нашої планети. І всі ці регіони мали певні особливості. Крім сприятливих кліматичних умов, потрібна була ще наявність деяких видів рослин із досить великими плодами й достатня кількість населення та певні соціальні умови для можливості утворення осілих поселень. Наприклад, клімат певних регіонів Австралії є дуже сприятливим для вирощування зернових. Але всі австралійські види злаків мають дуже дрібне насіння. І вирощувати їх для отримання зерна немає сенсу. А от після привезення в цю країну зерна злаків із Європи ситуація змінилася, і Австралія стала одним зі світових лідерів із виробництва зерна.

Номер слайду 13

У висновок хочу сказати, що в наш час у землеробстві використовується 1,5 тис. видів культурних рослин. Сучасний вигляд цієї галузі людської діяльності -  це результат досвіду кількох тисячоліть, протягом яких землероби окультурювали корисні рослини, виводили їх нові сорти і гібриди. Розширювалися площі і географія вирощування культурних рослин. 

pptx
Додано
25 червня 2022
Переглядів
3061
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку