Гончарний круг. Треба було викопати глину, і неабияку, а найкращу. Вона зберігається кілька років. Потім глину ретельно перетирають,пересіюють, щоб не було у нійжодного камінця, шматочків, коріння. Потім її розмішують. Чим розмішували глину? (Водою)На чому гончар робить свої вироби?(На гончарному крузі). Діти, я розкажу вам казочку про маленький шматочок глини, а ви послухайте.
Казочка про гончара. Жив собі гончар. Узяв він маленький шматочок темно-сірої глини. Поплескав його, подавив пальцями та й став м’яти руками. Легенько розкрутив гончарний круг, змочив середину його водою і коротким махом вліпив у центр круга наш шматочок глини. Постукав по ньому кулаком. Потім погнав круг і потягнув глину вгору. Круг все швидше і швидше, а на ньому вслід за руками майстра витягувавсягорщик. Круг вертівся, а гончар роздивлявся горщик-чи гарний він, чи рівний? Потім круг пішов все тихіше і, нарешті, зупинився.
Гончарна піч. Діти, а скажіть мені, чи готові вже ці виробидо використання? (Ні)А що потім з ними роблять? (Просушують). Так, три доби вони стоять на стелажах. Волога з них випаровується, вироби світлішають. Що роблять з ними далі? (Обпалюють у печах). Для чого це роблять? (Щоб вироби були міцними, стійкими). А що роблять для того, щоб ці вироби були гарними? (Їх розписують). А хто їх розписує? (Художники). Художники дарують людям радість.
Після розпису вироби поливали глазур’ю, щоб блищали, знову ставили у печі і випалювали. Ось так маленький шматочок глини сірого кольору перетворюється на красивий горщик або вазу. Художники-це люди, які дарують радість. Ми сьогодні з вами також будемо художниками та розмалюємо ось такий гарний куманець. А щоб швидко працювали наші пальчики, давайте зробимо з ними вправи: