Поняття "глобалізм" (від лат. globus - куля, тобто такий, що охоплює всю земну кулю) застосовується для визначення стилю у політиці, коли певне питання розглядається і вирішується у контексті загальних для людства проблем, що стосуються всіх і потребують для свого розв'язання спільних зусиль. Глобалізація сприяє взаємозв'язку і взаємозалежності всіх країн, "спресовує" світ у єдине ціле, перетворює планету на "світове село" ( "global village") із спільними проблемами.
На межі тисячоліть людство зіткнулося з надзвичайно гострими проблемами, які дістали назву "глобальні" і під якими розумітимемо сукупність суперечливих процесів, що є змістом сучасної кризи світової цивілізації. Глобальні проблеми створюють загрозу нормальному розвиткові і навіть існуванню країн світу, потребують для відвернення цих катастрофічних наслідків спільних зусиль, тобто мають всеохоп-люючий, планетарний, глобальний характер.
Джерела глобальних проблем сучасності: • поглиблення суперечностей між людиною та природою (екологічні, продовольчі, енергетичні та ін.); • у відносинах між людьми (проблеми війни і миру, демографічні кризи, подолання слаборозвиненості, захист та розвиток духовного середовища, боротьба із хворобами, злочинністю тощо).
Екологічна політика — це система засобів і заходів, пов'язаних із впливом суспільства на природу і спрямованих на забезпечення екологічно-збалансованого розвитку і цивілізованості. При такому підході екологічну політику поділяють на дві групи взаємопов'язаних завдань : перша — забезпечення умов існування людини, друга — формування культури життя. Ефективність заходів законодавчої, виконавчої та судової влади залежитиме від її здатності усвідомлювати екологічні проблеми і відповідним чином на них реагувати. Компетенція представників влади повинна розширюватись за рахунок екологічної свідомості, без якої екологічні проблеми не будуть вирішені.
Найважливішими напрямами екологічної політики є такі: > допустимі форми використання природоохоронного по тенціалу на основі планування, стимулювання та контролю з боку держави; > створення та впровадження екологосумісних технологій; > моніторинг, експертиза, гласність; > виховання дбайливого ставлення до природи у всіх громадян тощо.
Традиційне спрямування економіко-технологічного розвитку цивілізації призвело до глобальної екологічної кризи. Визначальними елементами природи, що оточує нас, є: атмосфера — газоподібна оболонка Землі; гідросфера - сукупність усіх вод земної кулі (океанів, морів, льодовиків, підземних вод, річок і озер); літосфера - зовнішня тверда оболонка Землі — ґрунти і надра; біосфера — цілісна геологічна оболонка Землі, тобто форма існування життя на планеті.
Атмосфера Дані ООН свідчать, що в атмосферу щорічно викидається НО млн т оксиду сірки; 70 млн т оксиду азоту; 180 млн т оксиду вуглецю; 70 млн т неочищених отруйних газів; 60 млн т завислих частинок; 700 тис. т фреонів (сполук важких металів); 500 тис. т свинцю; 10 тис. т ртуті. Встановлено, що 80 % кисню постачає в атмосферу морський фітопланктон, 20 % — тропічні ліси та інша рослинність. Але ця рівновага порушена антропогенними чинниками. Щорічна кількість кисню в атмосфері зменшується на 10 млрд т (цього вистачило б для дихання кількох десятків мільярдів чоловік). А промисловість, наприклад, США, Японії та ФРН взагалі живе за рахунок інших, бо споживає кисню більше, ніж його утворюється на територіях цих країн. Виникла реальна загроза зміни клімату і порушення енергетичного балансу планети, що пов'язано із значним виділенням вуглекислого газу. У повітрі циркулюють створені людиною отруйні речовини, які призводять до мутагенного забруднення. Так, якщо в 1945 р. було зареєстровано 0,7 % народжених з цієї причини неповноцінних дітей, то нині — понад 10 % немовлят народжуються із спадковими дефектами. Це реальна загроза генофонду людства.
Здатність поглинати біологічно небезпечне ультрафіолетове випромінювання Сонця Озон – найсильніший окислювач (просто кажучи - отрута), тому приземний озон небезпечний Здатність поглинати інфрачервоне випромінювання земної поверхні Здатність прямим і непрямим чином впливати на хімічний склад атмосфери Властивості озону:
Викиди висотних літаків і ракет По – друге Літаки особливо ті, що летять на висотах в 12-15 км. Але, у той же час літаки, що літають нижче 12 км, дають збільшення озону По – третє Окиси азоту. Їх викидають ті ж літаки, але найбільше їх виділяється з поверхні ґрунту, особливо при розкладанні азотних добрив
Колись фреони розглядалися як ідеальні для практичного застосування хімічні речовини, оскільки вони дуже стабільні й неактивні, а виходить, не токсичні. Як це не парадоксально, але саме інертність цих сполук робить їх небезпечним для атмосферного озону Хлорофлуоровуглеці (ХФВ), або фреони
Утворення кислотних дощів Оксиди сірки та азоту,що викидаються в атмосферу внаслідок роботи теплових електростанцій і автомобільних двигунів, сполучаються з атмосферною вологою й утворюють дрібні крапельки сірчаної та азотної кислот, які переносяться вітрами у вигляді кислотного туману й випадають на землю кислотними дощами
Шляхи скорочення темпів парникового ефекту Розвиток альтернативної енергетики Запобігання вирубки лісів, збільшення лісових масивів Установка на промислових підприємствах додаткових фільтрів для мінімізації викиду в атмосферу шкідливих газів Енергозбереження Укладення міжнародних угод про охорону навколишнього середовища
Гідросфера Гідросфера землі - найбільш вразливий компонент навколишнього середовища. З розвитком хімічної, нафтохімічної, гірничорудної, целюлозно-паперової промисловості та комунікацій склад води швидко погіршується. Відбувається дестабілізація Світового океану - загальна маса забруднюючих відходів становить мільярди тонн на рік. Виснажуються джерела прісної води. Якщо в стародавні часи споживання води на душу населення становило 12 — 18 літрів на добу, то сьогодні - від 200 до 400 літрів. Нині мільйони жителів Землі фактично не мають доступу до питної води, а 1,7 млрд чол. вживають забруднену, що і призводить часто до смертних наслідків (близько мільйона щорічно).
Джерел забруднення води багато, основними з них є: · стічні води промислових підприємств; · побутових стоках комунального господарства; · стічні води сільського господарства; · води шахт, нафтопромислів, рудників; · відходи виробництв при видобутку різних корисних копалин; · відходи деревини в деревообробній промисловості; · скиди водного і залізничного транспорту тощо.
Літосфера Спостерігається дедалі більша ерозія і засолення ґрунтів, наступ пустель, що свідчить про критичний стан літосфери. Загальна площа орних земель суші становить близько 1,5 млрд га (10—11% площі суші). Резерви сільськогосподарських угідь уже повністю вичерпані. На кожного жителя планети припадає 0,4 га орної землі. Інтенсивне використання земних надр призводить до їх виснаження. За період з 1945 по 1995 pp. людство підняло на-гора стільки сировини, скільки за всю свою попередню історію. Середньорічний обсяг видобутих корисних копалин становить 25 — 30 т на одного жителя Землі. Підраховано, що невичерпних ресурсів практично немає. Так, алюмінію вистачить на 570 років; заліза — на 250; олова, міді, цинку — на 25 — 35; золота, срібла, нікелю — на 50 років. І Проблема охорони і раціонального використання природних ресурсів глобальна ще й тому, що всі держави взаємопов'язані і взаємозалежні у питанні забезпечення сировиною й енергією. Вона загострюється і вкрай нерівномірним розміщенням корисних копалин на планеті. Майбутнє Землі багато в чому залежить від того, чи зуміють налагодити свої взаємовідносини країни, що мають запаси природних ресурсів, і ті, що їх лише споживають. Особливої гостроти набуває енергетична проблема - щорічне споживання енергоресурсів перевищує 10 млрд т умовного палива (для порівняння ця цифра у 60-х роках XX ст. становила 2,7 млрд т). Енергетичний баланс світу на 60 % складається з нафти й газу, запаси яких швидко вичерпуються. Необхідна структурна зміна в енерго-користуванні, а саме перехід на ядерну енергетику, використання природних явищ - вітру, сонця, припливів і відпливів, упровадження енергозберігаючих технологій.\
Біосфера Біосфера— це стійка динамічна система, рівновага в якій встановилася в основних своїх рисах й незмінно діє впродовж сотень мільйонів років. Поява на Землі людини докорінно змінила хід еволюції біосфери. Нині на планеті загрожує зникнення близько 20 — 25 тис. видам рослин (усього їх налічується 400 тис. видів, з яких 1,5 тис. — культурні рослини). Фауна Землі налічує 2 млн видів тварин. Підраховано, що за останнє тисячоліття на планеті вимерло чи було знищено понад 140 видів птахів і понад 100 видів тварин. Під загрозою знищення опинилось близько 600 видів птахів. Отже, людська діяльність, особливо з часу, коли вона зорієнтувалася лише на корисність та споживацтво, стала важливою причиною трансформації біосфери Землі.