Презентація на тему "Християнська церква в 11-15 столітті"

Християнська церква в XI—XV ст.§ 16.

Актуалізація опорних знань. Пригадайте:1. Яким було становище християнської церкви за часів Раннього Середньовіччя? 2. Чому відбувся розкол у християнській церкві в 1054 р.?Спрогнозуйте, як розвивалась християнська церква після розколу?

1. Схоластика. Тома Аквінський. Схола́стика - це панівний у середньовічній Європі філософський і педагогічний метод, сконцентрований навколо університетів, що поєднував християнського богослов’я та логіки Арістотеля.метод пізнання світу й Бога. П'єр Абеляр. Він не заперечував, що єдиним джерелом істини є Святе Письмо. Проте вважав, що розібратися в питаннях віри можна тільки за допомогою розуму. Однак це заперечувало сліпу віру, на якій наполягала церква, тому його погляди викликали осуд. Усі його книги спалили, а самого філософа змусили зректися поглядів і стати ченцем. Основними працями П’єра Абеляра були «Діалектика», «Вступ до теології», «Пізнай самого себе» та інші. Тома (Фома) Аквінський. Головна праця «Сума богослов’я» об’єднала всі тодішні уявлення про Бога й людину. Кожен розділ твору містить обговорення якої-небудь філософської думки, її спростування та висновок, який автор вважає правильним. Вчення, розроблене ним отримало назву томізм. Згодом томізм став офіційним вченням католицької церкви, оскільки містив декілька «доказів» існування Бога.

2. Єретики й боротьба з ними.Єресь — релігійне вчення, що не визнавалося християнською церквою. Чому ж виникали єресі? Однією з головних турбот людей Середньовіччя було питання про спасіння душі. Проте люди бачили, що церква, проповідуючи покірність і відмову від земних благ, накопичила значні багатства й отримала величезну політичну владу. З’являлися люди, які замислювалися над суперечностями між євангельським ученням і тим, що вони спостерігали в житті. Вони доходили висновку, що церква навчає неправильно, і тільки повна відмова від багатств і влади може врятувати душу людини. Отже, єретиками ставали люди, які сумнівалися, що прийняте вчення церкви спроможне врятувати їхню душу, а також ті, хто прагнув більш справедливого соціального устрою. Альбігойці або катари (чисті) XII—XIII ст.; південь Франції. Катари навчали, що Земля та порядки на ній не є божим творінням, а породжені дияволом; людина лише тоді зможе врятувати свою душу, коли розірве зв’язки із земним світом. Катари вели суворий спосіб життя й заради своєї віри навіть були готові піти на мученицьку смерть. Вальденси. Засновник вчення П’єр Вальдо — багатий купець, зворушений сторінками Біблії, де йшлося про «святу бідність», — роздав усе майно бідним і зі своїми учнями проповідував Євангеліє.

Катари та вальденси заперечували необхідність існування церковної ієрархії та закликали до створення релігійних громад, що існували за часів Христа і його учнів-апостолів. Заклик до створення «бідної церкви» був близький тим, хто прагнув «дешевої» церкви й незалежності від пап. Як на це відреагувала церква?Папа Інокентій III закликав усіх християн до хрестового походу проти земель, «заражених єрессю». Хрестові походи проти єретиків на півдні Франції дістали назву Альбігойських війн (1209—1229 рр.). Християнське воїнство «вогнем і мечем» пройшлося багатими провінціями півдня. Альбігойці чинили відчайдушний опір, але зрештою були винищені. У єпископствах створювалися спеціальні постійні комісії, які мали розслідувати будь-які прояви єресі, допитувати й засуджувати єретиків. За цими комісіями згодом закріпилася назва інквізиційних трибуналів (Свята інквізиція).Інквізиторам дозволялося застосовувати тортури, щоб домогтися від єретиків визнання в найстрашніших гріхах, після чого їх привселюдно спалювали на багатті.

3. Жебрущі ордени ченців. Люди, що замислювалися над спасінням душі, прагнули знайти власний шлях усвідомлення вчення Ісуса. Частина людей, невдоволених існуючими в церкві порядками, намагалася діяти на межі між єрессю та християнською церквою. Найвідомішим діячем, що виступав за оновлення християнства, був Франциск Ассизький (1182—1226). Завдяки його діяльності проповідь набула особливого значення, а він став одним із засновників нових організацій християн — жебрущих орденів. ПОСЛІДОВНИКИ – ЖЕБРУЮЧІ ОРДЕНИОрден францисканців. Вони створили новий вид чернецтва. Францисканці жили в євангельській бідності, не усамітнювалися в тиші за стінами монастирів, а йшли до людей і несли Слово Боже. Ченці-жебраки швидко здобули авторитет серед простого населення. Одночасно із францисканцями виник орден Святого Домініка. Його засновник чернець Домінік (1170—1221) своїми проповідями намагався боротися проти ідей єретиків-альбігойців. На відміну від францисканців, домініканці велику увагу приділяли вивченню Святого Письма. Ченці-домініканці славилися своєю вченістю, часто очолювали кафедри в університетах.

Ставлення Папи Римського до жебруючих орденів?Поява орденів поставила перед Папою завдання: визнати орден або оголосити ченців єретиками. Папа Інокентій III збагнув, що новий орден може стати опорою папства й посилити авторитет католицької церкви. Найбільш підготовлені для диспутів із єретиками, домініканці відігравали головну роль в інквізиційних трибуналах, проводячи допит і вчиняючи суд над єретиками. Домініканці називали себе «псами господніми» (латин. Domini canes). Вони мали проповідувати істину й ревно охороняти церкву від єретичних вчень. На емблемі ордену було зображення пса, який несе в щелепах палаючий смолоскип.

4. Церковна криза. Занепад папства. Римські папи намагались за будь-яку ціну повернути втрачений вплив у суспільстві. Церква втрачала свою владу і залежала від влади короля. Між Папою і представниками світської влади (королями) часто виникали конфлікти. Авіньйонський полон. Робота з підручником. Між ким виникла суперечка і чому?Яке рішення прийняв Філіп IV?Куди було перенесено папську резиденцію?Скільки років тривав «авіньйонський полон»?Який вплив мали ці події на Рим?Що таке «велика схизма»?Яким чином вдалося вирішити суперечку і коли?

Гуситський рух — боротьба чеського населення проти католицької церкви, феодального гноблення та німецького засилля, що вилилася в так звані гуситські війни (1419—1434 рр.). Названий за ім'ям чеського мислителя, реформатора церкви Яна Гуса. Гусити засуджували накопичення багатств церквою і духовенством, закликаючи повернутися до «євангельської бідності»; вважали, що для того, щоб кожна людина могла зрозуміти Закон Божий, богослужіння має здійснюватися рідною чеською мовою; критикували католицьке причастя для духовенства хлібом та вином, а для мирян — лише хлібом; доводили, що перші християни причащалися однаково. Гуситський рух. Церковна криза. Поява гуситського руху. Активізація єретиківгуситський рух, який переріс у гуситські війни

Запам’ятайте• Початок XII ст. — поява жебрущих орденів• 1209—1229 рр. — Альбігойські війни• 1378—1417 рр. — «велика схизма»«Метод прес»В якому становищі опинилась християнська церква в кінці середньовіччя

Домашнє завдання. Опрацювати параграф 16 Виписати основні терміни і поняття