Японія в добу Середньовіччя

Презентація на тему:«Японія в добу Середньовіччя»Підготував Сєдов Михайло, учень 7-Б класу

Японія — острівна держава, тому тривалий час вона розвивалася в ізоляції від світу. Проте Японії вдалося налагодити відносини з Кореєю та Китаєм. Японська система управління, культура багато що запозичила із цих країн.

Щодо середньовічної історії Японії дослідницька спільнота виділяє такі етапи: «Кодай» — від IV до кінця XII ст. і «Тюсей» — XII—XVI ст. Державотворення

На межі ІІІ-ІV ст. в Японії виникає держава Ямато. ЇЇ очолює цар (оокімі), що є верховним жерцем синтоїзму - етнічної японської релігії. За японськими міфами, оокімі - син богині Сонця Аматерасу. Держава називалась Ніппонабо Ніхон – «Корінь Сонця»-що трансформувалось в «Японія».

У ХІІ ст Йорітомо Мінамото – полководець і політик здобув титул верховного правителя – сегуна. Сегун – керував країною, а імператор був главою держави і верховним жерцем синтоїзму.

Для захисту своїх інтересів та володінь панівні дома почали створювати новий особливий стан суспільства — воїнів-самураїв. Цей військовий стан формувався із заможних селян, які за службу отримували в користування ділянки землі. Так було покладено початок феодальним відносинам — васальній залежності самураїв від землевласників-феодалів. Сила самурайства полягала в тому, що самураї походили із хліборобів, безпосередньо пов’язаних із землею, і спиралися на реальну базу — сільськогосподарське виробництво.

Сегун спирався на військову силу самураїв і керував за допомогою чиновників. Завдяки географічному положенню, Японія не зазнавала нападів, а спроба монгол підкорити Японію завершилась провалом.

У період в історії Японії з 1336 р. і до початку XVII ст. можна назвати «війною всіх проти всіх». Сегунат дому Асікага не приніс Японії політичної стабільності, проте вона залишилася монархією, збереглися імператорський двір і численна палацова аристократія. У самому роді сегунів Асікага відбувалася жорстока боротьба за владу. Повстали провінційні дайме, кожен із яких мав численні загони самураїв. Тягар міжусобиць і війн лягав на плечі селян, які також повстали. Японія потребувала сильної централізованої влади або імператора, або сегуна, який би поклав край суперечностям. Об’єднання країни розпочалося лише в середині XVI ст. Це зробив полководець Ода, а завершив у 1603 р. князь Токугава, який отримав титул сегуна.

Культура. На японську культуру мала вплив корейська і китайська. Поширеною була китайська мова серед імператорського дому, придворних і освічених японців. У VІІІ ст виникає японська писемність, що стає поштовхом до розвитку літератури: популярний поетичний жанр танка (коротка пісня без рим-п’ятивірш).

У художній культурі середньовічної Японії акцент робиться на людське сприйняття світу, драматичне підґрунтя вчинених вчинків. Стали з 'являтися драматичні твори для постановок у театрі. У живописі і скульптурі в самостійний жанр виділяється пейзаж і портрет. На образотворче мистецтво середньовічної Японії впливають суворі будні епохи, наповненої конфліктами. Мистецтво пронизане нальотом буддизму, особливо процвітає секта Дзен. Раніше доводилося здійснювати незрозумілі складні релігійні обряди, але секта Дзен перевела служіння в більш просту і зрозумілу форму. Заперечується будь-яка буддійська література і множинні обряди, на місце яких приходить тільки прагнення до пізнання своєї духовної сутності. Кожен міг стати на шлях правди через споглядання і поглиблення в себе.

Буддистські ідеї втілились і в середньовічній японській архітектурі, де виникають нові типи будівель - храми і монастирі, споруджені за китайськими зразками. Японський живопис - за зразком китайського, але тушшю на шовку або на папері.

Релігія. У середньовічній Японії відбувається змішання кількох релігійних течій. Найбільш за все виражено синтоїзм або "шлях богів". Більшість населення свято вірували в міфи, тому всьому приписували божественні витоки. Духи неба вважалися предками монархів, а прості жителі походили від духів нижчого походження. У синтоїзмі поклоняються духам предків, а після смерті готуються самі перетворитися на духів. Безтелесні сутності всюдисущі, вони невидимо змінюють перебіг життя, здатні впливати на події, що відбуваються. Завдяки синтоїзму проявляється ще одна відмінна риса японців - любов до гармонії природи.

VІ ст. буддизм стає державною релігією. Буддійські ченці привозили з Китаю не тільки релігійні книги, а й навчальні посібники з географії та астрономії. Тому вже у VІІ ст. в Японії створюється державна служба часу, побудована перша обсерваторія, складено загальну карту Японських островів.

Дякую за увагу