Презентація на тему "Інтерферони"

Інтерферонидля профілактики та лікування вірусних інфекцій

Система інтерферонів нашого організму - це перша лінія його захисту від вірусних атак. Це велика група противірусних речовинякі секретуються майже всіма типами клітин, як захист, що виник в процесі паралельної еволюції людини і вірусів. Діють на всі віруси, як РНК, так і ДНК-вмісні. І хоч самі по собі інтерферони не мають прямої дії на віруси, але вони діють на інші клітини того ж виду, роблячи їх несприйнятливими до вірусної інфекції. Інтерферони були відкриті в 1957 році британським бактеріологом А. Айзексом і швейцарським мікробіологом Ж. Лінденманном. Дослідження, проведені в 1970-х роках, показали, що ці речовини можуть не лише запобігати вірусній інфекції, але й пригнічувати ріст ракових пухлин. за здатність «втручатися» (від англійського - interfere «втручатися» і латинського ferire « наносить удар», у реплікацію вірусу в клітинах господаря вони й отримали свою назву . Історія відкриття інтерферонів

Відкриття і молекулярне розуміння клітинних механізмів інтерферонів та їх клінічне використання стали головним прогресом у біомедицині за останні 60 років. Завдяки своїй здатності перешкоджати розмноженню вірусів інтерферони мають дуже велике значення для лікування і профілактики багатьох вірусних хвороб. І, що надзвичайно важливо, допомогають запобігти таким поширеним захворюванням, які відносяться догрупи ГРВ І-гострих респіраторних вірусних інфекцій тому, що можуть перешкоджати розмноженню всіх грипоподібних вірусів з подвійним капсидом у тому числі і ретро-,пара-, адено- і коронавірусів. Інтерферони регулюють стійкість організмів до вірусних інфекцій, посилюють вроджену та набуту імунну відповідь, модулюють нормальне виживання та смерть ракових клітин і на сьогодні мають вирішальне значення для здоров'я тварин і людей і великий потенціал для лікування вірусних інфекцій, які можуть викликати епідемії і пандемії. Interferon alfa 2 B Значення інтерферонів для лікування вірусних інфекцій

Інтерферони це ендогенні сполуки, що утворюються самим організмом у присутності патогенів - таких як віруси, бактерії або паразити та пухлинні клітини. Вони мають білкову природу, і багато з них є глікопротеїнами. Структурно вони є частиною сімейства спіральних цитокінів, які характеризуються амінокислотним ланцюгом довжиною 145-166 амінокислот. Виділяються макрофагами, лімфоцитами та клітинами тканин, інфікованими вірусом. Відносяться до групи лімфокінів, які беруть участь у міжклітинній передачі сигналів і мобілізують імунні сили організму на боротьбу з патологічними процесами. Вони спонукають клітини активізувати захисний захисні сили імунної системи, які знищують патогени або пухлини. Інтерферони не утворюються в нормальних клітинах, але зараження вірусом викликаєу у клітині вироблення інтерферону та його вивільнення з клітини. Що таке інтерферон? Інтерферон альфа-2b рекомбінантний проти коронавірусу (Covid19)

Класифікуються інтерферони на основі їх генетичних, структурних і функціональних характеристик та рецепторів на клітинній поверхні на 3 групи: Інтерферон-α (INF-α), Інтерферон-β (INF-β), Інтерферон-γ (INF-γ). Вроджений імунітет. ТИП ІІКласифікація інтерферонів

Вірусна інфекція є стимулом для експресії альфа та бета інтерферонів. Використовується для мобілізації нашої 1-ї лінії захисту від вторгнення мікроорганізмів. {7 DF18680-E054-41 AD-8 BC1-D1 AEF772440 D}Тип I: IFN-α, β, ε, κ та ω. альфа-інтерферон виявлено 16 антигенних підтипів Неглікозильований білок, виробляються лейкоцитами після індукції відповідними вірусами бета-інтерферон. Глікопротеїн, продукується фібробластами та клітинами слизового епітелію після стимуляції вірусами або полінуклеотидами. Тип ІІ : IFN-γ. гамма- інтерферон в основному займається імуномодулюючими та антипроліферативними функціями. Продукується Т-лімфоцитами та NK-клітинами при стимуляції антигенами, або мітогенами. Тип ІІІ : 4 підтипи IFN-λ. Лямбда-інтерферонмало вивчений. Продукуюється всіма клітинами організму і має цілеспрямоване значення. Класифікація інтерферонів

Коли клітина тканини інфікована вірусом, вона виділяє інтерферон. Інтерферон буде дифундувати в навколишні клітини. Коли він зв’язується з рецепторами на поверхні сусідніх клітин, вони починають виробляти білок- протеїнкіназу- R, який перешкоджає синтезу вірусних білків. Це запобігає поширенню вірусу по організму. 1.Інфікування клітини вірусом; 2. Розмноження вірусів у зараженій клітині; 3. Виділення інтерферону інфікованою клітиною і дифузія його в навколишні клітини; , 4. Здорові клітини починають виробляти білок, який перешкоджає синтезу вірусних білків. Таким чином, подальше вироблення вірусу гальмується і інфекція зупиняється!!! Інтерферони також виконують імунорегуляторні функції - вони пригнічують активацію В- лімфоцитів, посилюють активність Т-лімфоцитів і підвищують здатність природних NK-кілерів до клітинного руйнування чужеродних клітин. Механізм дії інтерферону

Інтерферони нетоксичні, не антигенні, вільно дифундують по організму та мають широкий спектр противірусної дії. Отже, це ідеальний кандидат для профілактики та лікування вірусної інфекції та важливі для регуляції імунної системи. Біологічні активності IFN включають противірусні, антипроліферативні і імуномодулюючі ефекти у відповіді господаря на вірусну або бактеріальну інфекцію. В результаті індукція IFN є потужним інструментом у відповіді господаря на рак або вірусну інфекцію. Завдяки своїй клінічній ефективності в обмеженні реплікації вірусу, зменшенні маси пухлинних клітин, контролі за симптомами захворювання та продовженні виживання, інтерферони зараз ліцензовані у всьому світі для лікування різних вірусних, злоякісних та імунних порушень; ринкові продажі наближаються до 4 млрд. доларів. Переваги інтерферону

Раніше для лікування використовували лейкоцитарний людський інтерферон, одержаний з донорської крові. Зараз налагоджено біотехнологічне вировлення рекомбінантних інтерферонфів. Завдяки генній інженерії комплементарна ДНК (к. ДНК) була синтезована з м. РНК специфічного людського інтерферону, вставлена у вектор (плазміду), який був введений в кишкову паличку E.coli або інші клітини. А потім ці бактерії синтезують відповідний інтерферон, який можна виділити із середовища культури. Це основний механізм отримання рекомбінантних інтерферонів. Методика одержання рекомбінантних інтерферонів

Інтерферони розбиваються на рекомбінантні версії специфічного підтипу інтерферону та очищені суміші природного людського інтерферону. Найбільш поширені у клінічному застосуванні альфа-,бета- і гамма інтерферони: До рекомбінантних форм альфа- інтерферону належать:2a -Альфа-інтерферон-2а препарат - Роферон А; Alpha-2b - Інтрон,лаферобіон; Alpha-n1- Wellferon - препарат вельферон;Alpha-n3 - Альферон N; Альфа-con1- Інферген . До рекомбінантних форм бета - інтерферону належать: Бета-1а - Авонекс ; Бета-1b - Бетасерон ; До рекомбінантних форм гамма - інтерферону належить: Гамма-1b - Ацимун Препарати рекомбінантного інтерферону, що застосовуються в клінічній практиці

Індуктори інтерферону це речовини природного або синтетичного походження, що стимулюють в організмі людини продукцію власного інтерферону, який регулює стан імунної системи і пригнічує ріст злоякісних клітин. Перспективними Інтерфероногенними речовинами є низькомолекулярні похідні акрідоноцтової кислоти (карбоксиметилакрідон - CMA), а також різні похідні флуоренонів. Індуктори інтерферону

Інтерферони є частиною неспецифічної імунної системи і індукуються на ранній стадії вірусної інфекції - до того, як специфічна імунна система встигне реагувати. Коли заражена клітина гине від цитолітичного вірусу, виділяється велика кількість вірусних чвасток, які можуть інфікувати клітини, що знаходяться поруч. Однак заражена клітина може попереджати сусідні клітини про наявність вірусу, виділяючи інтерферон. Сусідні клітини у відповідь на інтерферон виробляють велику кількість захисних білків, які роблять неможливим зараження інших клітин і розмноження вірусу припиняється. Таким чином поширення інфекції переривається. Це мають зробити власні клітини, але бувають випадки, що власна імунна система ослаблена і інтерферон не синтезується в достатній кількості, тому потрібно організму допомогти. В такому разі потрібно приміняти готові інтерферони шляхом закапування , розпилення чи інгаляції в носову порожнину, оскільки респіраторні віруси вражають клітини носових пазух . Ефективність їх дії буде тим більшим , чим раніше почнеться лікування, бо віруси дуже швидко розмножуються шляхом геометричної прогресії. Використовувати інтерферони потрібно і для профілактики в період епідемії чи коли є контакти з хворими. Запамятайте: ваша система інтерферонів - це перша лінія його захисту від вірусних атак! А препарати інтерферону – надійні дієві засоби для профілактики і лікування вірусних інфекцій, особливо респіраторних таких як грип та коронавірусна інфекція. Використання інтерферонів для лікування і профілактики респіраторних вірусних інфекцій