Вода на нашій планеті існує з перших днів її створення, а такому поняттю як купальний костюм дослідники моди приписують вік лише у 100 років. Отже, існує твердження, що перші костюми для купання з'явилися ще 2000 років тому. У подібному до сучасного бікіні одязі древньоримські жінки займались спортом, а гречанки приймали ванни у відкритих водоймах.
А пізніше водні процедури не вписувались у канони аристократичного етикету. Світські дами не мали права навіть засмагати на сонці, адже смаглява шкіра вважалася ознакою простолюдинства. Тож, сидячи у кріслах біля фонтанів та штучних озер, знать обмежувалась сонячним висвітленням волосся за допомогою спеціальних капелюхів з отвором на маківці, які створювали тінь на обличчі і відкривали волосся. Блідолиці білявки користувались більшим попитом.
Скромність та суворе дотримання протоколу в моді збереглося майже до кінця 19-го століття. Дівчата купались у довгій до полу сукні з рукавами, опоясаній корсетом, під яку вдягали на додачу цупку спідню білизну. Щоб одяг не парусилв у воді, до подолу кріпилися металеві грузики. Крім того, заборонялося купатися без взуття та капелюшка. І це в ті часи, коли купання вже набуло популярності!
Помітно спрощувати купальний костюм почали саме чоловіки. На момент дозволу на спільні купання ближче до початку ХХ століття чоловіки виходили на пляж в облягаючих бавовняних трико з рукавами до ліктя і довжиною до коліна, як правило, у синьо-білу або червоно-білу смугу, на кшталт моряцького тільника.
Вже у 1880-х роках кравці пропонували дамам більш полегшені варіанти купальних нарядів у вигляді тунік під пояс та панталон. Сміливі дами заходили у воду без взуття, а капелюх трансформувався у кепі. Тоді ж було пошито і перший цільний купальник, схожий на комбінезон з блузи та шортів.
Справжня пляжна революція розпочалася з новим твердженням лікарів, що сонячні ванни, купання і морський відпочинок можуть вилікувати ледь не всі хвороби, а особливо туберкульоз, від якого "старенька" Європа багато натерпілася. Люди почали виходити на сонце, але із засмагою все ще продовжували боротися: за допомогою пудри.
Перший резонансний випадок арешту за занадто відвертий купальник спіткав австралійську плавчиню Аннетте Келлерман, яка у 1907 році для свого водевілю насмілилася вдягнути купальник на основі чоловічого трико. Феміністка приводила доводи того, що купатися в подобі бальних суконь неприйнятно і небезпечно, тож звинувачення довелося зняти. Зрештою, емансиповані бунтівниці повсюдно виходять на громадські пляжі у купальних костюмах, схожих на чоловічі. І церква доволі негативно ставиться до подібного оголення.
Не дивлячись на цілі пляжні дефіле у купальниках, поліцейські уважно слідкували за стандартом: відстань від коліна до краю купального костюму не повинна була перевищувати шість дюймів (близько 15 сантиметрів) - доволі висока планка того часу! Чоловіча частина населення залишилась більш консервативною, і чоловіче трико за цей період майже не змінилося: смугасту одежу носили як на пляжах, так і на спортивній арені.
Зараз від першого бікіні залишилася сама лише назва, і сучасницям він здався би доволі закритим класичним купальником, але у 50-ті роки дизайнер Реара представив купальник який оголював живіт, а це було неабиякою загрозою світській моралі. Моделі навіть відмовлялись демонструвати новинку, тож майстру довелося запросити для дефіле стриптизерку Мішелін Бернардіні, чиє ім'я назавжди вписано в історію суспільного оголення. Мішелін Бернардіні
Через 20 років після демонстрації першого мініатюрного купальника, вихід у бікіні стає обов'язковим на конкурсах краси. В купальниках бікіні позували фотографам найславетніші білявки Голівуду: Рита Хейворт, Джейн Менсфілд, Бріджит Бардо та інші, серед яких найбільший інтерес являє Мерилін Монро, чиї пляжні фотосесії і досі є предметом аукціонного торгу. За наступні 50 років купальники встигли пережити нові перевтілення…