Презентація на тему "Історія появи та розвитку купального костюма"

Історія появи і розвитку купального костюма Автори: викладач Н.В. Кваша

Вода на нашій планеті існує з перших днів її створення, а такому поняттю як купальний костюм дослідники моди приписують вік лише у 100 років. Отже, існує твердження, що перші костюми для купання з'явилися ще 2000 років тому. У подібному до сучасного бікіні одязі древньоримські жінки займались спортом, а гречанки приймали ванни у відкритих водоймах.

У середньовічні часи християнського пуританства купатись було категорично заборонено, як власне і оголювати тіло. Купальників не існувало!

А пізніше водні процедури не вписувались у канони аристократичного етикету. Світські дами не мали права навіть засмагати на сонці, адже смаглява шкіра вважалася ознакою простолюдинства. Тож, сидячи у кріслах біля фонтанів та штучних озер, знать обмежувалась сонячним висвітленням волосся за допомогою спеціальних капелюхів з отвором на маківці, які створювали тінь на обличчі і відкривали волосся. Блідолиці білявки користувались більшим попитом.

Скромність та суворе дотримання протоколу в моді збереглося майже до кінця 19-го століття. Дівчата купались у довгій до полу сукні з рукавами, опоясаній корсетом, під яку вдягали на додачу цупку спідню білизну. Щоб одяг не парусилв у воді, до подолу кріпилися металеві грузики. Крім того, заборонялося купатися без взуття та капелюшка. І це в ті часи, коли купання вже набуло популярності!

В історії пляжної моди був цілий період роздільних пляжів для жінок та чоловіків, а також окремі купальні кабінки, де жіночки могли поплавати в повній візуальній ізоляції.

Помітно спрощувати купальний костюм почали саме чоловіки. На момент дозволу на спільні купання ближче до початку ХХ століття чоловіки виходили на пляж в облягаючих бавовняних трико з рукавами до ліктя і довжиною до коліна, як правило, у синьо-білу або червоно-білу смугу, на кшталт моряцького тільника.

Вже у 1880-х роках кравці пропонували дамам більш полегшені варіанти купальних нарядів у вигляді тунік під пояс та панталон. Сміливі дами заходили у воду без взуття, а капелюх трансформувався у кепі. Тоді ж було пошито і перший цільний купальник, схожий на комбінезон з блузи та шортів.

Справжня пляжна революція розпочалася з новим твердженням лікарів, що сонячні ванни, купання і морський відпочинок можуть вилікувати ледь не всі хвороби, а особливо туберкульоз, від якого "старенька" Європа багато натерпілася. Люди почали виходити на сонце, але із засмагою все ще продовжували боротися: за допомогою пудри.

Згодом плавання додали до Олімпійських видів спорту, і переможну ходу пляжної моди було вже не зупинити.

Із введенням морського відпочинку до обов'язкових розваг серед аристократії, пляжна мода стрімко розвивалася. Пляжні наряди зменшувались в розмірах, доповнювались набором відповідних аксесуарів.

Перший резонансний випадок арешту за занадто відвертий купальник спіткав австралійську плавчиню Аннетте Келлерман, яка у 1907 році для свого водевілю насмілилася вдягнути купальник на основі чоловічого трико. Феміністка приводила доводи того, що купатися в подобі бальних суконь неприйнятно і небезпечно, тож звинувачення довелося зняти. Зрештою, емансиповані бунтівниці повсюдно виходять на громадські пляжі у купальних костюмах, схожих на чоловічі. І церква доволі негативно ставиться до подібного оголення.

Але вже до 1916 року купальники демонструють на подіумах. Спершу їх шиють із бавовняного ситцю. В двадцятих роках починають використовувати трикотаж, оскільки він краще тримає форму. Але той трикотаж був вовняним: в воді швидко намокав, важчав і довго сохнув.

Не дивлячись на цілі пляжні дефіле у купальниках, поліцейські уважно слідкували за стандартом: відстань від коліна до краю купального костюму не повинна була перевищувати шість дюймів (близько 15 сантиметрів) - доволі висока планка того часу! Чоловіча частина населення залишилась більш консервативною, і чоловіче трико за цей період майже не змінилося: смугасту одежу носили як на пляжах, так і на спортивній арені.

Ікона стилю Коко Шанель не стояла осторонь розвитку купального костюму. Серед її заслуг перші купальники із трикотажного полотна джерсі, пляжні сандалі та повне нівелювання заможності за рахунок спрощення костюму.

З кожним пляжним сезоном купальники стають коротшими, облягаючими, рукава щезають зовсім, довжина підскакує ледь не до самих сідниць. Відпочинок на пляжі перетворюється на свого роду світську подію, а серед купальних костюмів проводяться конкурси краси.

Зараз від першого бікіні залишилася сама лише назва, і сучасницям він здався би доволі закритим класичним купальником, але у 50-ті роки дизайнер Реара представив купальник який оголював живіт, а це було неабиякою загрозою світській моралі. Моделі навіть відмовлялись демонструвати новинку, тож майстру довелося запросити для дефіле стриптизерку Мішелін Бернардіні, чиє ім'я назавжди вписано в історію суспільного оголення. Мішелін Бернардіні

Через 20 років після демонстрації першого мініатюрного купальника, вихід у бікіні стає обов'язковим на конкурсах краси. В купальниках бікіні позували фотографам найславетніші білявки Голівуду: Рита Хейворт, Джейн Менсфілд, Бріджит Бардо та інші, серед яких найбільший інтерес являє Мерилін Монро, чиї пляжні фотосесії і досі є предметом аукціонного торгу. За наступні 50 років купальники встигли пережити нові перевтілення…

Дякую за увагу!