Презентація "Період "застою" в СРСР"

Період «застою» в СРСР

Період «Застою» — ретроспективна назва одного з останніх періодів існування радянської економічної та політичної системи (початок 1970-х — середина 1980-х років). Поняття «період застою» зявилося та було введене в політичний лексікон лідером КПРС та головою держави - М. С. Горбачовим у другій половині 1980-х років.

Власна (офіційна на той час) назва цього періоду радянською пропагандою - «розвинений соціалізм». В цей період в радянському суспільстві складалися передумови глибокої системної кризи — економічної та соціальної, які врешті призвели до краху радянської економіки та політичного розпаду СРСР. Звичайно застій пов'язують з ім'ям політичного вождя СРСР - Генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва, під час правління якого (1964-1982) застійні явища у суспільстві сформувалися та набули характерних рис. Саме поняття «період застою» зявилось лише після 1985 року, в період «Перебудови».

Передумови та початок застою

На кінець 1950-х років післявоєнне відновлення економіки СРСР в основному завершилося. Протягом 1960-х та на початку 1970-х років асортимент та кількість товарів у радянських магазинах збільшувалися, їх споживання та рівень життя постійно зростали. Але в 1970-х роках можливості екстенсивного розвитку вичерпалися. Так, у 8-й п'ятирічці (1965 — 1970) національний дохід щороку зростав у середньому на 7,5 %, у дев'ятій (1971 — 1975) — на 5,8 %, а в десятій (1976 — 1980) лише на 3,8 %, і далі цей показник зменшувався. З 1970-х років з радянської пропаганди зникло гасло «догонимо й перегонимо», бо почалося і надалі прискорювалося технічне відставання СРСР від розвинутих країн Європи та США. Ефективність виробництва товарів масового споживання зменшилась. Щоб утримати ціни на найважливіші харчові продукти, уряд у 1977  оголосив про суттєве (по деяких позиціях у рази) підвищення цін  на ряд товарів та послуг. Дешеві товари почали зникати з полиць магазинів. Формувалося явище тотального дефіциту — найбільш характерна прикмета застою.

Особливості періоду застою

Економіка Найбільш відсталою галуззю  народного господарстваСРСР було сільське господарство, де безроздільно панувала колгоспно-радгоспна система. За період з 1970 до 1990 р. відставання СРСР у продуктивності праці у сільському господарстві збільшилося з 4-кратного до 10-кратного. Радянська економічна модель не сприяла інтенсифікації виробництв та впровадженню досягнень науково-технічної революції через свою надмірну централізацію та жорсткість. Переходу на інтенсивний шлях розвитку економіки перешкоджала і мілітаризація промисловості, спричинена амбіціями радянського керівництва досягти світового політичного лідерства. При розподілі державних інвестицій та інших ресурсів бралися до уваги насамперед інтереси військово-промислового комплексу. Як наслідок, галузі, що виробляли продукцію масового вжитку, занепадали.

Внутрішня та зовнішня торгівля Обсяг виробництва товарів широкого споживання був недостатнім, щоб покрити грошову масу, яку мало на руках населення. Країні загрожувала гіперінфляція. Керівництво СРСР знайшло вихід у нарощуванні видобутку та експорті корисних копалин, насамперед нафти. На виручені гроші імпортувалися одяг, взуття, меблі, харчові продукти, та деякі інші товари народного споживання. Експорт товарів промислового виробництва був спрямований здебільшого до соціалістичних країн — сателітів СРСР та до країн, що розвивалися. Все ж певна частина радянських виробів постачалася і до промислово розвинутих країн: автомобілі «Lada» (експортний варіант Жигулів), деякі моделі цивільних літаків, механічніх годинників та фотоапаратів, горілка та ін. Вироби, призначені для експорту, виготовлялися за спеціальними стандартами, які відрізнялися від стандартів для внутрішнього ринку.

Зовнішня політика Радянська зовнішня політика періоду застою була непослідовною. Ще 24 з'їзд КПРС у 1971 р. проголосив боротьбу за мир у всьому світі першочерговою задачею партії та радянського уряду. У цьому напрямку радянська дипломатія досягла певних успіхів, уклавши з США дві угоди по обмеженню стратегічних наступальних озброєнь (рос. ограничение сратегических вооружений) ОСВ-1 (травень 1972) та ОСВ-2 (червень 1979). Проте, ратифікація Сполученними Штатами договору ОСВ-2 була зірвана вторгненням радянських військ в Афганістан наприкінці 1979 р. Співробітництво між СРСР та США (що було розпочалося наприкінці 1960-х) у всіх галузях було згорнуто, холодна війна знову загострилася. Намагаючись поширити свій політичний та економічний вплив у світі якомога ширше, СРСР надавав військову допомогу будь-яким режимам в Азії, Африці, Латинській Америці, які у своїх внутрішніх чи зовнішних конфліктах по таку допомогу зверталися. Радянський уряд направляв у такі країни зброю, техніку, військових спеціалістів, гроші, ще більше виснажуючи економіку країни.

Памятник Воїнам-Афганцям у Києві Л.Брежнев та Дж. Картер підписують Договір про обмеження стратегічних озброєнь,1979

Внутрішня політика Структура державної влади У внутрішній політиці зберіглася система формування органів влади, яка утворилася ще за часів Й.Сталіна. Вся вища влада в СРСР була сконцентрована у вузькому колі осіб, що оточували Генерального секретаря комуністичної партії та входили до складуПолітбюро ЦК КПРС. Будь-які питання кадрових переміщень у цьому колі вирішувалися всередині самого цього кола. Найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики, економіки, фінансів, у тому числі кадрові питання, приймалися на засіданнях Політбюро ЦК КПРС, і були обов'язковими для всіх державних установ. Президія Верховної Ради СРСР та Рада Міністрів СРСР повністю контролювалися керівництвом КПРС. Пленуми ЦК та з'їзди КПРС, сесії Верховної Ради СРСР перетворилися на парадні заходи, на яких формально затверджувалися всі рішення, запропоновані партійним керівництвом. Депутати Рад усіх рівнів фактично призначалися партійними комітетами за місцем їхньої роботи.

Паспортна реформа З 1974 року в СРСР почався обмін паспортів зразка 1953 року на нові паспорти. Новий паспорт був безстроковим; в нього вклеювалися нові фотокартки при досягненні власником 45- та 60-річного віку. За новим Законом про паспорти, ліберальнішим за попередній, з паспортів були вилучені графа про соціальне положення власника та сторінка відміток про місце роботи. Суворий закон про прописку паспортів не змінювався, передбачаючи відповідальність за порушення аж до кримінальної. З 1974 року паспорти одержували також і колгоспники, що не було передбачено попередніми законами про паспорти. Паспорт громадянина СРСР, зразка 1974 року

Ідеологія та культура Ідеологічна домінанта радянського суспільства — побудування соціалізму, а згодом і комунізму у ворожому, «капіталістичному» оточенні — виникла під час Громадянської війни та пройшла через всі фази еволюції радянської соціально-економічної і політичної системи аж до кінця періоду застою. Ключовою тезою ідеології КПРС періоду застою було твердження про три етапи «загальної кризи капіталізму». На думку радянських ідеологів, змістом сучасної епохи був перехід людства від капіталізму до нібито вищої соціально-економічної формації — комунізму, причому соціалізм радянського зразка приймався за першу фазу комунізму. З перемогою жовтневої революції 1917 р. нібито розпочався перший етап загальної кризи капіталізму. Другий етап загальної кризи начебто був спричинений утворенням «світової системи соціалізму» внаслідок встановлення прорадянських режимів у ряді країн Центральної Європи та Схїдної Азії після другої світової війни; третій, як вважалося, був обумовлений розпадом колоніальної системи у 1960-х роках. Далі очікувалися відпадення від «світової системи капіталізму» країн одна за другою і їх перехід до соціалістичної співдружності . Перші ознаки кризи цієї ідеології з'явилися у 1970-х, коли стало ясно, що офіційно проголошена програма побудування комунізму до 1980 р. виконана не буде. Тоді радянська ідеологія збагатилася на концепцію розвинутого соціалістичного суспільства, яка відсувала комунізм не невизначений час. 

Рівень життя У другшй половині 60-х- першій половині 80-х років економічний розвиток Радянського Союзу та йього складової - УРСР, відбивався на життєвому рівні населення, стані його забезпеченості товарами, послугами на розгортанні житлового будівництва. Починаючи з ХХIII з'їзду КПРС (1966р.), на всіх високих партійних форумах завдання підвищення життєвого рівня населення декларувалося як одне з основних завдань партії держави. Навіть у Конституції СРСР 1977р. (Конституції УРСР 1978р.)були зафіксовані права на гарантовану, гідну оплату праці, на забезпечення житлом, кваліфікованою медичною допомогою. Деякі позитивні зміни відбулися, хоча їхні масштаби явно поступалися обіцяним.Зокрема, остаточно відійшов у минуле страх голоду.Колгоспники нарешті стали регулярно отримувати заробітну плату і пенсії.Зросла купівельна спроможність населення.Так,середня заробітна плата з 78 руб.,у 1960р.зросла до 155 руб.у 1980р.Люди стали користуватися тими речами ,які ще з 30-х років були звичними на Заході:пральні машини,холодильники та інша побутова техніка.Зріс асортимент товарів і послуг. Пресічні громадяни мали можливість придбати або вітчизняні товари ,або продукцію держав,як їх називали, соціалістичної співдружності.Для того щоб задовольнити потреби більшості населення у споживчих товарах,радянська влада розширювала кредитні послуги. У 60-х - 70-х роках у радянському суспільстві планували оптимістичні настрої щодо здатності СРСР наздогнати Захід за рівнем життя та побуту. Про зростання рівня життя населення повідомляли центральні й місцеві газети. У засобах масової інформації кожного дня можна було побачити й почути сюжети, що розповідали про постійне піклування комуністичної партії і уряду про добробут трудящих.

Останні роки та кінець застою Період трауру Л. Брежнєв помер (після тяжкої та тривалої хвороби) у листопаді 1982 р., на 76-му році життя. Генеральним секретарем ЦК КПРС був обраний 68-річний секретар ЦК КПРС Юрій Андропов, колишній керівник КДБ СРСР. Під час його 15-місячного правління вище керівництво СРСР уперше вголос висловило занепокоєння економічним станом країни.  Ініціативи Ю.Андропова носили характер галасливих, але скороминучих кампаній боротьби за трудову дисципліну, а також боротьби з «нетрудовими доходами» та з пияцтвом і алкоголізмом. Після його смерті (лютий 1984), теж після тяжкої хвороби, ці кампанії вщухли самі собою. Наступний Генеральний Секретар, 72-річний Костянтин Черненко, повернув країну до спокою брежнєвських часів. Останні кілька місяців свого правління він провів у лікарні і помер у березні 1985 р. Ю.Андропов - перший з післявоєнних керівників СРСР, який висловив стурбованність економічним станом країни

Генсек – реформатор Новообраний Генеральний Секретар ЦК КПРС, 54-річний енергійний та амбітний Михайло Горбачов вже у першій своїй публічній промові на квітневому (1985) Пленумі ЦК КПРС визнав наявність у суспільстві ознак стаґнації та передкризової ситуації. На тому ж пленумі був частково оновлений склад Політбюро. Російськомовний термін (рос. "застой") уперше пролунав дещо пізніше, у звітній доповіді М.Горбачова XXVII з'їзду КПРС у лютому 1986 р. Найбільших успіхів курс М.Горбачова досяг у зовнішній політиці. Радянський Союз відновив переговори з США стосовно ядерного роззброєння. Пом'якшення цензури в СРСР та припинення переслідування дисидентів теж сприяли поліпшенню міжнародної репутації СРСР. В цілому ж перебудова успіху не мала. Нове керівництво, при всій своїй рішучості провести реформи, прагнуло будь-що зберігти монополію КПРС на абсолютну владу у державі, а також категорично відмовлялося визнати факт технічної відсталості СРСР.  Економічна ситуація в країні продовжувала погіршуватися. Полиці магазинів спорожніли вже й у самій Москві. На цьому тлі небувалого досі загострення економічної кризи з'явилися ознаки політичної, ідеологічної та екологічної криз.

М.Горбачов - автор терміну "Застій" та ініціатор "Перебудови" особиста зустріч М.Горбачова з Президентом США Р.Рейганом

Системна криза Восени 1987 році навколо Нагірного Карабаху розпочався вірмено-азербайджанський конфлікт, який на початку 1988 року переріс у справжню війну між двома союзними радянськими республіками. У деяких союзних республіках, починаючи з 1987 року, створюються громадські организації та рухи, які відкрито ставили на меті відокремлення від СРСР та створення незалежних національних держав. У Москві влітку 1987 р. відбувся перший несанкціонований мітинг недержавної, неурядової, некомуністичної організації «Пам'ять». Авторитет КПРС у радянському суспільстві похитнувся. Стара ідеологія, яка базувалася на концепції побудування комунізму, скрахувала. Натомість не було запропоновано нічого, що виправдовувало би керівну роль КПРС у радянській державі. Випадки відмови рядових комуністів від членства у КПРС вже не приховувалися, і, хоч не були частими, вже не робили сенсації. До соціально-економічних труднощів додалися екологічні ускладнення. Через бездумну господарську діяльність три значні водоймища — Аральське море, залив Кара-Богаз-Гол та Азовське море — потерпіли екологічні катастрофи. Безпрецедентної шкоди довкіллю заподіяв вибух на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 р. Таким чином, криза, яку СРСР переживав з середини 1970-х, у другій половині 1980-х стала системною. Виходу з неї знайдено не було. 1987 року (принаймні з другої половини) СРСР увійшов в останню фазу свого існування — фазу остаточного краху соціалістичної командно-адміністративної економіки та політичного розпаду Союзу РСР.