Презентація на тему "Країни Азії та Латинської Америки у д.п. ХХ - на початку ХХІ ст."

Тема уроку. Країни Азії, Африки та Латинської Америки. Міжнародні відносини у другій половині ХХ ― на початку ХХІ ст.

Індія Індійський національний конгрес, Джавахарлал Неру Мусульманська ліга, Мухаммед Алі Джинна 15 серпня 1947 р. – виведення британських військ з Індії та Пакистану Джамму та Кашмір – конфліктні території Магатма Ганді – виступав за припинення конфліктів між індусами та мусульманами 26 листопада 1949 р. – Конституція Індії 26 січня 1950 р. – незалежність Індії

Джамму та Кашмір  — штат на півночі Індії. Столиця — Джамму (взимку) і Срінагар (влітку).

Джавахарлал Неру Концепція «змішаної економіки» за допомогою комбінування капіталізму і соціалізму - «третій шлях, який буде кращим від усіх існуючих систем, — російської, американської та інших — і шукає способи створити щось відповідне до своєї власної історії і філософії». Він діяв з позиції державного регулювання економіки і упроваджував 5-річні плани. Виступаючи послідовним прихильником демократизації суспільства, Джавахарлал Неру вибрав союзником Індії СРСР, але при цьому відстоював тактику «неприєднання», зберігаючи за країною свободу дій в тих чи інших обставинах.

Індіра Ганді

Південна Африка Апартеїд - офіційна політика расової дискримінації,сегрегації та гноблення, яку впродовж 1948—1991 рр. проводили правлячі кола ПАР проти місцевого чорношкірого населення, а також переселенців з Азії. Ліквідація системи апартеїду почалася після приходу до влади в ПАР уряду Фредеріка де Клерка (1989). У 1991 р. - скасовано дію основних елементів законів про апартеїд. Система гомлендів - спроба розділити Південну Африку на окремі держави, кожна з яких повинна була перетворитися в окрему національну державність для різних етнічних груп.

Нельсон Мандела — символ боротьби проти апартеїду

Розміщення бантустанів у ПАР

Аргентина Хуан Домінго Перон - тричі був обраний президентом Аргентини і займав посаду у періоди 1946—1955 та 1973—1974 років. Перонізм – рух, що позиціонувався як третій шлях розвитку для країни, альтернатива вибору між  капіталізмом і соціалізмом, рух за соціальну справедливість, який поєднував риси багатьох політичних течій.

Хуан Домінго Перон та Марія Ева Дуарте де Перон

Куба 1 січня 1959 р. – прихід до влади Фіделя Кастро. Фізично знищував опозицію та інакодумців, розбагатів на таємному контролі наркотрафіку у всьому Карибському регіоні. З особистим статком в $ 900 млн. він посідав 7-е місце в списку Forbes. Основне завдання – зміцнення незалежності від США, націоналізація власності американських кампаній, зближення з СРСР. Основа економіки – експорт цукру до країн Східної Європи.  Два мільйони кубинців (з 10 млн населення) були змушені податися в еміграцію.

За оцінками американського політолога і статистика, автора поняття «демоцид» професора Гавайського університету Рудольфа Руммеля, за час правління Ф.Кастро насильно загинуло: страчені розстрільними командами — 30.000 чол., потонули при спробах втечі — 85.000 чол., загинули за інших обставин — 21.000 чол. Всього загиблих від режиму, включно при спробах втечі — 200.000 чол. «Балсерос» - втікачі вплав морем (77833).

Ернесто Че Гевара

Чилі 4 вересня 1970 р. – прихід до влади Сальвадора Альєнде – представник лівих політичних сил. 1973 р. – диктаторський режим Августо Піночета. Президент Чилі з 1974 по 1990 роки. Система вільної ринкової економіки, інтегрованої в світову економіку, характерною була присутність приватного сектора. Перетворення Чилі на одну з країн з найвищим рівнем людського розвитку в Латинській Америці. 1976-1982 рр. – економічне диво. Правління Аугусто Піночета сьогодні визначається не як «диктаторський режим», а як «військовий режим».

Секрет гарного життя в країні простий: Сумлінна праця, дотримання закону і ніякого комунізму. Те, що тіла господ комуністів були складені по двоє в одну труну, мені здається розумним з точки зору економіки, яку вони самі і підірвали. Все, що ми, військові, робили, ми робили для Чилі, а не для себе і нам не соромно.