Презентація на тему "Кровотечі та способи їх зупинки"

Кровотеча Кровотеча - це витікання крові із кровоносних судин через порушення їхньої цілісності. При цьому вона виливається назовні або в порожнину тіла (черевну, грудну або тазу) або ж органу. Якщо вона залишається в тканині, просочуючи її, це називають крововиливом, якщо вільно накопичується в ній - гематомою. Стан, при якому пошкоджуються судини, найчастіше раптово виникає, і при сильному швидкому закінченні життєво-важливою рідини людина може померти. Ось чому перша допомога при кровотечах часто зберігає йому життя, і основи потрібно знати кожному.

Зміни в організмі при крововтраті Щоб захистити себе від крововтрати в організмі спрацьовує систему захисту, яка складається з найскладніших механізмів компенсації порушеного сталості внутрішнього середовища. Незалежно від того, де локалізований джерело кровотечі, клінічні і патологічні прояви будуть однакові. Наростаюче зниження об'єму циркулюючої крові, спричиняє розвиток циркуляторних та гемодинамічних розладів, що є небезпечним для життя. Організм страждає від того, що крові стало мало. І починають формуватися патофізіологічні зміни, які спочатку носять компенсаторно-захисний характер, щоб зберегти життя. При цьому основне значення мають такі компенсаторні механізми:— по-перше, під час крововтрати відбувається спазм дрібних артерій і вен і мобілізація крові з кров’яних депо;— по-друге, частішає ритм серцевої діяльності і пришвид­шується течія крові;— по-третє, дуже швидко розпочинається надходження в су­динне русло рідини з тканин;— по-четверте, частішає дихання, що збільшує легеневу вен­тиляцію і поглинання кисню гемоглобіном крові в легенях. Коли компенсаторні механізми організму є недостатніми, розвивається гіповолемія, яка починається з падіння тиску а далі переходить в геморагічний шок. У цій стадії яскраво і чітко проявляються всі класичні ознаки геморагічного шоку: Похолодання кінцівок; Блідість шкірних покривів; Тахікардія; Акроціаноз; Задишка; Глухі тони серця (недостатнє діастолічний наповнення камер серця і погіршення скорочувальної функції міокарда); Розвиток гострої ниркової недостатності; Ацидоз. Прогресуюча органна недостатність, коли страждає функція головних органів (печінка, серце, нирки, легені) призводить до незворотності шоку і може закінчитись смертю, якщо вчасно не надати допомогу. На втрату одного і того ж об'єму крові кожна людина реагує по-своєму і це насамперед залежить від: Швидкості вилиття крові; Стану здоров'я людини на момент крововтрати; Наявності хронічних захворювань; Віку (крововтрату погано переносять люди похилого віку і діти); Кліматичних умов і навіть погоди, оскільки високі температури сприяють збільшенню стану.

Ознаки крововтрати Про малу крововтрату можна думати при незначному зниженні артеріального тиску і ледве помітному збільшення частоти пульсу. Правда, видає деяка блідість, але температура тіла залишається нормальною, рівно, як і ясність свідомості; Середній ступінь крововтрати характеризується помірним зниженням артеріального тиску і почастішанням пульсу, хворого пробиває холодний піт і, як при непритомності блідне шкіра. У цій мірі можлива короткочасна втрата свідомості; Велика крововтрата відрізняється досить вираженими симптомами і характеризується помітним падінням артеріального тиску (нижче 100 мм.рт. ст.) і почастішанням пульсу (вище 120 уд / хв). Бліді (до ціанозу) шкірні покриви, прискорене дихання, холодний липкий піт, розлад зору і помутніння свідомості вказують на крововтрату до 40% об'єму циркулюючої крові, який може доходити до 2 літрів; Масивну крововтрату розпізнати ще простіше по яскравим клінічних проявах: АД критичне (до 60 мм. рт. ст.), пульс частий, ниткоподібний, дихальна функція порушена до появи дихання Чейн-Стокса, риси обличчя загострені, ціаноз, свідомість сплутана. У подібних випадках можна припустити втрату крові до 70% ОЦК; При смертельної втраті крові (понад 70%) спостерігаються всі симптоми коматозного стану з переходом в агонію. АТ нижче 60 мм. рт. ст., з тенденцією до зниження до 0, пульс практично не прощупується, стан всіх систем організму вказує на наближення смерті.

Венозна. Капілярна. Артеріальна. Кровотечі

І. Анатомічна (за типом ушкодженої судини)1. Артеріальна — кров витікає швидко, під тиском, часто пульсівним струменем. Кров яскраво-червоного кольору. Швидкість кровотечі велика. Об’єм крововтрати визначається калібром судини і характером ушкодження (бічне, повне).2. Венозна — кров вишневого кольору, витікає повільно. Крововтрата залежить від діаметра вени, може відчуватись пульсація від крупної артерії, що розташована поруч. При пораненні вен шиї існує небезпека повітряної емболії. Сильніше кровоточить периферійний кінець вени.3. Змішана — артеріально-венозна.4. Капілярна— змішаного характеру, при ушкодженні капілярів, дрібних артерій, вен; кровоточить уся ранова поверхня; небезпечна при гемофілії.5. Паренхіматозна (джерело — печінка, селезінка, нирки); небезпечна, оскільки судини цих органів тісно спаяні зі сполучною тканиною органа, що перешкоджає їх спаданню; сама зазвичай не припиняється.

II. За механізмом виникнення1. Ерозійна — при руйнуванні, некрозі стінки судини, при гнійних процесах, розпаді пухлини.2. Діапедезна — при порушенні проникності судинної стінки на макроскопічному рівні (авітаміноз С, уремія, сепсис, скарлатина, геморагічний васкуліт).3. У результаті розриву судини (найчастіше).4. У результаті порушення системи згортання крові: гемофілія при жовтяниці — по­рушується синтез вітаміну

IV. За часом виникнення 1. Первинні — пов'язані з ушкодженням судини під час травми, тому виявля­ються відразу або в перші години ушкодження.2. Вторинні:• ранні — від декількох годин до 4—5 діб після ушкодження;• пізні. Етіологія ранніх вторинних кровотеч: зісковзування лігатури з судини; вили­вання з судини тромбу через підвищення тиску і прискорення кровотоку або при зменшенні спазму судини. Пізні (арозивні) — деструкція судини в результаті розвитку в рані інфекцій­ного процесу.

III. Стосовно зовнішнього середовища 1. Зовнішня — кров виливається назовні, швидко діагностується; кровотеча по дренажу з післяопераційної рани.2. Внутрішні — кров виливається в просвіт порожнистих органів, тканини, по­рожнини:- внутрішні явні — у просвіт ПІКТ: блювання «кавовою гущею» (утворюється солянокислий гематит) і мелена, кровотеча з жовчовивідної системи, нирок, сечовивідних шляхів;- внутрішні приховані — гемоперитонеум, гемоторакс, гемартроз, гемоперикардіум; при цьому фібрин плазми осідає на серозному покриві, кров дефібринує і зазвичай не згортається.

V. За перебігом1. Гострі — спинення кровотечі в короткий проміжок часу.2. Хронічні — кровотеча постійна, малими порціями (виразкова хвороба шлун­ка, дванадцятипалої кишки).

VI. За ступенем тяжкості крововтрати 1. Легка — втрата ОЦК 10—12 % (500—700 мл).2. Середньої тяжкості — втрата ОЦК 15—20 % (1000—1400 мл).3. Тяжка — втрата ОЦК 20—30 % (1500—2000 мл).4. Масивна — втрата ОЦК більше 30 % (більше 2000 мл).

VII. За клінічним проявом і локалізацією кровохаркання — гемоптое, криваве блювання — гематемезис, маткова кро­вотеча — метрорагія; кровотеча в сечовидільну систему — гематурія, кровотеча в черевну порожнину — гемоперитонеум, кровотеча в просвіт шлунково-кишкового тракту — дьогтеподібні випорожнення — мелена, носова кровотеча — епістаксиз.

Способи тимчасової зупинки зовнішньої кровотечі

Затисніть судину(рану),що кровоточить накладіть пов'язку,що давить,або виконайте тампонаду рани Артерію слід сильно притиснути пучками двох-чотирьох пальців або кулаком до прилеглих кісткових утворень до зникнення пульсу. Пальцеве притиснення артерії болісне для потерпілого і вимагає великої витримки і сили від надаючого допомогу. До накладення джгута не відпускайте притиснуту артерію, щоб не відновилося кровотеча. Якщо ви почали втомлюватися, попросіть кого-небудь з присутніх притиснути ваші пальці зверху. Утримуючи затиснутою судину, накладіть давлячу повязку зі складених асептичних (чистих) серветок або декількох туго згорнутих шарів марлевого бинта. Тампонада рани: в рану щільно «набийте» стерильний бинт, рушник і т.д., потім прибинтуйте до рани.      Якщо повязка промокає, поверх неї накладіть ще кілька щільно згорнутих серветок і міцно натисніть долонею поверх пов'язки.

Накласти кровоспинний джгут Накладіть джгут на м'яку підкладку (елементи одягу потерпілого) вище рани і якомога ближче до неї. Підведіть джгут під кінцівку і розтягни. Затягніть перший виток джгута і перевір пульсацію судин нижче джгута або переконайся, що кровотеча з рани припинилося, а шкіра нижче джгута зблідла.

Джгут - крайній захід тимчасової зупинки артеріальної кровотечі Накладіть наступні витки джгута з меншим зусиллям, накладаючи їх по висхідній спіралі і захоплюючи попередній виток. Вкладіть записку із зазначенням дати і точного часу під джгут. Чи не закривай джгут пов'язкою або шиною. На видному місці - на лобі - зроби напис маркером « Джгут» . Термін знаходження джгута на кінцівки 1 годину, після закінчення якого джгут слід послабити на 10-15 хвилин, попередньо затиснувши посудину, і знову затягнути, але не більше ніж на 20-30 хвилин.

Зупинка зовнішньої кровотечі джгутом-закруткою(Більш травматичний спосіб тимчасової зупинки кровотечі!) Накладіть джгут-закрутку (турнікет) з згорнутого підручного матеріалу (тканини, косинки, мотузки) навколо кінцівки вище рани поверх одягу або підклавши тканину на шкіру і зав'яжіть кінці його вузлом так, щоб утворилася петля. Вставте в петлю палицю (або інший подібний предмет) так, щоб вона перебувала під вузлом. Обертаючи палицю, затягніть джгут-закрутку (турнікет) до припинення кровотечі. Закріпіть палицю бинтом. В іншому разі вона розкрутиться. Кожні 15 хвилин послаблюйте джгут, щоб уникнути омертвіння тканин кінцівки. Якщо кровотеча не поновлюється, залишіть джгут розпущеним, але не знімайте його на випадок виникнення повторної кровотечі.

Кровоспинні препарати Судинозвужувальні препарати. В їх основі лежить спазм судини та покращання згортання крові. До цих препаратів відносяться адреналін, норадреналін, препарати спорині тощо. Залежно від виду кровотечі ці медикаменти застосовують місцево, парентерально або всередину. 2 До цієї групи відносяться фібриноген, 4 % розчин епсилонамінокаронової кислоти, транексамова кислота, апротинін, десмопресин, вазопресин, хлорид кальцію (10 %), вікасол, 3 % розчин переоксиду водню тощо. Місцево частіше всього застосовують 3 % розчин пероксиду водню. Серветки, тампони змочують розчином і накладають на рану. Препарати, що підвищують згортання крові. Препарати місцевого застосування суха плазма, фібрина, желатинова губка, фібринна плівка, тромбін, тромбостат тощо, якими наповнюють кровоточиву рану. Група біологічних гемостатичних засобів свіжозаморожена плазма, фібриноген, кріопреципітат, антигемофільний глобулін, антигемофільна плазма, рекомбінантні фактори згортання (VІІ а, VІІІ, ІХ) тощо. Ці препарати в основному вводять парентерально (внутрішньовенно).