Презентація на тему: (Леся Українка)

Леся Українка.

Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати. 6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби. Влітку 1883 року діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови. Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка». Біографія.

Батьки Лесі Українки. Ольга Петрівна Косач. Петро Антонович Косач.

Вірші Лесі Українки.

Ні долі, ні волі у мене нема,Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись ще раз на Вкраїну,Поглянути ще раз на рідну країну,Поглянути ще раз на синій Дніпро, -Там жити чи вмерти, мені всеодно;Поглянути ще раз на степ, могилки,Востаннє згадати палкії гадки…Ні долі, ні волі у мене нема,Зосталася тільки надія одна. Надія.

Поблискують черешеньки. В листі зелененькім,Черешеньки ваблять очіДіточкам маленьким. Дівчаточко й хлоп'яточко. Під деревцем скачуть,Простягають рученята. Та мало не плачуть: Раді б вишню з'їсти,Та високо лізти,Ой раді б зірвати,Та годі дістати!«Ой вишеньки-черешеньки,Червонії, спілі,Чого ж бо ви так високо. Виросли на гіллі!»«Ой того ми так високо. Виросли на гіллі,—Якби зросли низесенько,Чи то ж би доспіли?»Вишеньки.

Стояла я і слухала весну,Весна мені багато говорила,Співала пісню дзвінку, голосну. То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов,Про молодощі, радощі, надії,Вона мені переспівала знов. Те, що давно мені співали мрії. Стояла я і слухала весну.

Кінець.