Учні скажіть, будь ласка, наскільки для людини важлива пора дитинства? Хто ще з письменників звертався до теми дитинства? ІІІ. Актуалізація опорних знань.1. Бесіда за запитаннями– Що ж означає слово оптимізм?(Тарас Шевченко «Садок вишневий коло хати», С. Васильченко «В бур’янах»)Оптимізм – це погляд на життя з позитивної точки зору. Оптимізм стверджує: світ чудовий, з будь-якої ситуації є вихід, усе вийде добре.– Як оптимізм пов'язаний з життєвим і творчим шляхом Лесі Українки?– Чи вплинуло відчуття оптимізму на досягнення успіху в житті Лесі?– А ви вважаєте себе оптимістом?– Яке поняття є протилежним поняттю оптимізм? Песимізм – це світосприйняття, сповнене безнадії, зневіри у краще майбутнє.– Яким було дитинство Лесі Українки? Назвіть якомога більше епітетів до слова «дитинство», узявши до уваги біографічні дані Лесі Українки. Дитинство – грайливе, веселе, творче, активне, болісне. У чому маленька Леся подібна до вас? Чим відрізняєтесь?2. Перегляньте відео про Лесю Українку.3. Повторення вивченого матеріалу. Заповніть сторінку Лесі Українки в мережі
ІІІ. Сприйняття та усвідомлення нового матеріалу.– Коли ви чуєте слово «дитинство», у вашій уяві виринають образи. Які? Назвіть їх. Ви вивчили творчість не одного письменника. Письменники теж були колись дітьми зі своїми успіхами й невдачами, з радощами й болем. Прослухайте поезію Лесі Українки «Як дитиною, бувало…». Який настрій вам навіяла ця поезія?– Який настрій вам навіяла ця поезія? Чому? 1. Прийом «Асоціативний ряд»2. Виразне читання поезії «Як дитиною, бувало…» напам’ять.
Як дитиною бувало. Як дитиною, бувало,Упаду собі на лихо,То хоч в серце біль доходив,Я собі вставала тихо.«Що, болить?» — мене питали,Але я не признавалась —Я була малою горда, —Щоб не плакать, я сміялась. А тепер, коли для мене. Жартом злим кінчиться драмаІ от-от зірватись маєГостра, злобна епіграма, —Безпощадній зброї сміху. Я боюся піддаватись,І, забувши давню гордість,Плачу я, щоб не сміятись.
3. З’ясуйте значення слів. Драма - Епіграма - важкі події, переживання, що приносять душевні страждання. Драма – літературний твір, побудований у формі діалогу без авторської мови й призначений для сценічного виконання.жанр сатиричної поезії дотепного, дошкульного змісту з несподіваною, градаційно завершеною кінцівкою (пуантом).
Поміркуй над прочитаним. Поміркуй, на які дві частини можна поділити вірш.1 частина: спогади ліричного героя про дитинство(мужність, сильний, дух, життєрадісний погляд на світ, вільнолюбство, впевненість; метафорою «в серце біль доходив» поетеса характеризує фізичний біль)2 частина: переживання дорослої людини(краще показати свою слабкість, ніж зверхність і бездушність; розуміння епітетів «злий жарт», «безпощадна зброя сміху», метафори «зброя сміху», «епіграма має зірватись»)Як дитиною, бувало,Упаду собі на лихо,То хоч в серце біль доходив,Я собі вставала тихо.«Що, болить?» — мене питали,Але я не признавалась —Я була малою горда, —Щоб не плакать, я сміялась. А тепер, коли для мене. Жартом злим кінчиться драмаІ от-от зірватись маєГостра, злобна епіграма, —Безпощадній зброї сміху. Я боюся піддаватись,І, забувши давню гордість,Плачу я, щоб не сміятись
Життя дорослої людини, її проблеми відрізняються від дитячих. Тому треба уміти стримувати емоції, застерігати себе від необдуманого вчинку, необережного слова. Лірична героїня, стримуючи гордість, плаче, щоб не сміятись. Це є проявом сили духу, мужності, стриманості. Чого можна навчитися в ліричної героїні?Що єднає вірші Лесі Українки «Мрії» та «Як дитиною, бувало…» (Образ ліричної героїні, її характер, автобіографічність, тема дитинства)
5. Аналіз поезії «Як дитиною бувало»Рік написання – 1897 Жанр – вірш. Тема: болючі переживання поетеси з приводу власного здоров’я; намагання героїні боротися через силу з хворобою, яка її спіткала в дитинстві.Ідея: уславлення сили волі, терпимості, наполегливості дівчинки в боротьбі зі своєю хворобою. Основна думка: тільки сильна духом людина здатна подолати будь-які труднощі.
Художні засоби. Як дитиною, бувало,Упаду собі на лихо,То хоч в серце біль доходив,Я собі вставала тихо.«Що, болить?» — мене питали,Але я не признавалась —Я була малою горда, —Щоб не плакать, я сміялась. А тепер, коли для мене. Жартом злим кінчиться драмаІ от-от зірватись маєГостра, злобна епіграма, —Безпощадній зброї сміху. Я боюся піддаватись,І, забувши давню гордість,Плачу я, щоб не сміятись. Епітети: жартом злим; гостра, злобна епіграма, безпощадній зброї; давню гордість. Метафори: «упаду собі на лихо», «зброї сміху... піддаватись». Повтори звукові (звуконаслідування): от-от. Риторичне запитання: «Що болить?»Персоніфікація: «біль доходив», «зірватись має ...епіграма». Антитеза: «щоб не плакать, я сміялась», «плачу я, щоб не сміятись».r
Ще з дитинства батьки прищепили Лесі любов до українського, в тому числі і до одягу, невід’ємним елементом якого є вінок. Вона пишалася тим, що є українкою і саме тому обрала для себе такий псевдонім. На Україні вінок завжди був оберегом для кожної молодої дівчини. І ми також пишаємось, що ми українці. І саме тому ми з вами одягнули українську хустку. День української хустки (ДУХ) — неофіційне щорічне свято, що відзначається 7 грудня з метою об'єднання жінок різного фаху, віку та національності для збереження українських традицій. Свято започатковане в Україні в 2019 році.