Презентація на тему ""Людина і суспільство Середньовіччя"

October 2030 Людина в Середньовіччі. Середньовічне європейське суспільство.

Що віддаленіша від нас епоха, то міцніша залежність людини від природного середовища. У Середні віки воно визначало, чим займалися і де розселялися люди, які вони мали політичні інтереси, житло, транспорт, одяг, їжу тощо. На світанку Середньовіччя в Європі зберігався сухий і прохолодний клімат. У VІІІ-ХІІІ ст. потеплішало, причому так, що, наприклад, в Англії почали закладати виноградники. Потім різко похолодало, і зниження температури тривало до XVII ст., поки не встановився клімат, який здебільшого зберігається й сьогодні.

Ліси: палювання, гриби та ягоди, мед диких бджіл, полювали, дрова, будівельні матеріали, корм для свійських тварин, лікарські рослини. Річки, моря: питна вода, рибна ловля, транспортні та торгові шляхи. Гори: природні кордони та фортеці

Населення. Міграції. Лиха середньовічної людини. Найбільшими лихами Середніх віків були голод, хвороби (епідемії) та війни. Міграція — переселення народів, груп людей або окремих осіб із місць постійного проживання на нові землі. Внутрішня колонізація — заселення та господарське освоєння вільних земель у межах країни. Зовнішня колонізація — створення поселень за межами власної країни, іноді поєднане з підкоренням або винищенням місцевого населення.

Голод. Висока смертність населення. Відсутність розвиненої медицини. Низькі врожаї Епідемії та хвороби. Війни

«Великий голод» 1315—1317 рр. Середньовічні хроніки повідомляють, що навесні 1315 р. Європу охопив голод, який тривав два роки. “Тріумф смерті”, худ. Пітер Брейгель, 1562 р. Найбільші втрати населення тогочасної Європи зазнавало від епідемій чуми й холери. Наймасштабніші спалахи чуми, яку називали «чорною смертю» та «чорною мітлою людства», сталися в VI та XIV ст. У 1346—1353 рр. від неї померло до 25 млн осіб«Чорна смерть». Середньовічна мініатюра

Для захисту від хвороботворних випарів «міазмів», що вважалися збудниками чуми, чумні лікарі носили маску із дзьобом. Маска виготовлялася зі щільної шкіри, мала скельця навпроти очей для огляду. В її дзьоб закладалися квіти, трави та прянощі — трояндові пелюстки, розмарин, лавр, ладан і т. д., що мали захищати від чумних «міазмів». У ранніх версіях маска закривала тільки обличчя, але пізніше почала повністю покривати голову. Для того, щоб не задихнутися, в дзьобі пророблялися два невеликі отвори. Голову покривав невисокий плоский капелюх. Щільний костюм, як правило, чорного кольору, також виготовлявся зі шкіри або вощеної тканини, складався з довгої сорочки, що спускалася до п'ят, штанів і високих чобіт, а також пари рукавичок. До рук чумний лікар брав довгу палицю для того, щоб не доторкатися до пацієнта руками.“Чумний доктор”

Середньовічне суспільство. Структура суспільства складалася поступово під дією різноманітних чинників: війн, переселень тощо. В ранньому середньовіччі військовий вождь (король, рекс, конунг) поступово стає вищим за рядових вільних членів варварських племен. Слідом за королем «піднімаються» й особисто віддані йому воїни - дружинники, та навіть вірні слуги. Чим удачливішим був король, тим більша у нього дружина і вищий авторитет. Поступово розділяється й основна маса населення: на тих, хто обробляє землю, і тих, хто краще всього вправляється з мечем та списом. Бурхливе X століття прискорило «народження» прошарку професіональних воїнів. А селянами стають і нащадки римських рабів та колонів. У народів, які прийняли християнство, виникає численне духовенство. Воно також займає своє, особливе місце. Стани середньовічного суспільства

Ключові поняття. Феодалізм. Феодальний лад прийшов на зміну рабовласницькому і панував у Західній Європі з V до ХV ст. В основі феодалізму як суспільно-історичної формації лежить власність феодала на землю і залежність від нього селян. «Феодальна драбина» — система взаємного підпорядкування серед феодалів, заснована на відносинах сеньйор—васал. Феод — земля, надана васалу сеньйором у користування з правом успадкування за умови несення васалом служби на користь сеньйора.

Три стани середньовічного суспільства. Ті, що моляться - духовенство. Ті, що воюють - рицарі Ті, що працюють - селянибіле - священники та єпіскопи,чорне - ченцісоціальний статус від батька до сина.

Рицарство — привілейована частина середньовічного суспільства, що перебувала на кінній військовій службі у свого феодала або короля. Середньовічне рицарство сформувалося в Європі в IX—X ст. на основі військових загонів ранньофеодальної епохи. Первинне рицарство, будучи військовим обов’язком васалів, не давало ніяких прав на станову перевагу, але вже в XIII ст. воно перетворилося в замкнену спадкову групу, а з XIV ст. приналежність до рицарства означала приналежність до знаті.

Селянство було найчисленнішою верствою середньовічного суспільства. Життя в середньовічній Європі було сповнене небезпеки, і селянину доводилося шукати захисту в могутнього сеньйора. В обмін сеньйор отримував право на землю селянина та примушував його відбувати повинності — панщину та оброк. Крім того, сеньйор вершив суд над своїми селянами. Проживали переважно громадою. Панщина — обов'язкові безоплатні роботи селян у господарстві сеньйора. Оброк — частина продуктів селянського господарства (зерно, худоба, птиця тощо), яку селянин був зобов'язаний віддавати своєму сеньйору. Оброк міг бути і в грошовій формі. Натуральне господарство - таке господарство, коли все необхідне для життя вироблялося на місці: від продуктів харчування до ремісничих виробів

Становище жінки. Відношення до сім'ї та шлюбу. Система відносин - патріархат. Чоловік головний, жінка залежить від чоловіка: спочатку від батька (брата), потім від свого чоловіка. Статус жінки в сім’ї та суспільстві в епоху середньовіччя тісно залежав відрелігійних догматів, в яких підкреслювалось, що чоловік походив від Бога, а жінка – відгрішної Єви. Ранні шлюби: 12-14 рр.