Презентація на тему:"Морфологія.(самостійні частини мови)."

МОРФОЛОГІЯСАМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ МОВИ :іменникприкметникзайменникчислівник Робота учителя української мови та літератури Кулинич О. С.

ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯІМЕННИКПРИКМЕТНИКЗАЙМЕННИКЧИСЛІВНИКДІЄСЛОВОПРИСЛІВНИКСАМОСТІЙНІЧАСТИНИ МОВИСЛУЖБОВІПРИЙМЕННИКСПОЛУЧНИКЧАСТКА

ІМЕННИК Морфологічний розбір іменника 1. Початкова форма (називний відмінок однини).2. Морфологічні ознаки: -- назва, загальна, власна; -- істота, неістота; -- рід (чоловічий, жіночий, середній); -- число (однина і множина; тільки однина; тільки множина). -- відміна -- група (для іменників І і ІІ відміни); -- відмінок.3. Синтаксична роль: В піснях і труд, і даль походу. (М. Р.) а). В піснях — іменник, початкова форма — пісня (що?). б). Жіночий рід; у множині рід не визначається; І відміна (м’яка група); місцевий відмінок. в). Синтаксична роль — обставина. 

Рід ІМЕННИКІВ Ч.р.:кінь,собака,тюль,хміль,путь,Сибір,батько,шлях; Ж.р.: Січ, дівчина, річка,ніч,гілка,Соня;С.р.:весло,русло,весілля, знання, печиво;Спільний р.:соня, невдаха, лівша,білоручка,учитель,лікар,прем’єр. АЛЕ в незмінюваних іншомовних іменниках рід визначається так:1.ім.неістоти- с.р.:бюро,пюре,таксі,пенсне.2.ім.назви тварин,птахів-ч.р.:шимпанзе,колібрі,какаду,поні.3.геогр.назви - за заг.назвою: Кіліманжаро(ж.р.),Делі(с.р),Туапсе(с.р);4.Імена і назви осіб:ж.р - мері,місіс,фрау;ч.р. - денді,конферансьє,аташе

Число іменниківодн. і множ: хмара-хмари, гілка-гілки;тільки одн.:жіноцтво,лінь, клей,щирість,Київ, Харків;тільки множ.: Суми,ножиці,щипці,штани,двері

ВІДМІНИ ІМЕННИКІВІ відміна Іменники, що в Н в. Одн. мають -а, -я: Ілля, староста, розбишака, бідолаха, Олекса, рілля, надія, хмара, мова, Україна, батьківщина.ІІ відміна 1.Іменники ч. р. без закінч. (з основою на приголосний) і з закінч. -о в Н. в. одн.: дядько, батько, тато, Павло, неньо, рік, голуб, поріг, в’яз, коровай, зброяр, красень, Максим, Степан. 2.Іменники с. р. з закінченням -о, ‑е, ‑я у Н. в. одн. (крім тих, у яких при відмінюванні з’являються суфікси): плече, водоймище, пекло, лукавство, дівчатко, сонечко.ІІІ відміна  Іменники ж. р. з нульовим закінч. та іменник мати: паморозь, глибочінь, кров, любов, розкіш. IV відміна  Іменники с. р., у яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат-(-ят-), -ен-: ведмежа, небожа, княжа, дівча, пташа, плем’я, тім’я, маля, янголя. Деякі іменники, запозичені з інших мов, не змінюються (кафе, пенсне).  

Поділ іменників на групиІ відміна  1. Тверда: іменники з осн. на тверд. приг., крім шиплячих (борона, кобза, порода) 2. М’яка: іменники з осн. на м’як.приг. (скриня, зброя, дзвіниця, Марія, змія,Ілля) 3. Мішана: іменники з основою на шипляч. (огорожа, пожежа, круча, свіча, тиша)ІІ відміна 1. Тверда: •іменники ч. р.з кінцевим тв. приг. основи (крім шиплячих) із закінченням -о та іменники с. р. Із закінченням -о (дуб, плац, темп, батько, коло, місто, село, вікно);•іменники на -р (вир, вихор, відвар, двір); •іменники звір, комар, снігур;•всі іменники іншомовн. походж.на -ер, -ір, -ор, -ур(-юр) і з постійно наголошеними ‑ар (‑яр), -ир (інженер, майстер, касир, директор, абажур, гектар, семафор, базар). 2. М’яка:•іменники ч.р. з кінцевим м’яким приг. основи (боєць, велетень, звичай, край, цистень); •іменники із суф. -ар, -ир, які мають в однині наголос на корені (бондар, козир, лікар, буквар, вівчар; друкар, шахтар); •при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення (горе, місце, життя, море); •іменники середнього роду із закінченням -е та -я, без суфіксів -ен-, -ет при відмінюванні: поле, завдання, збіжжя, здоров’я. 3. Мішана: •іменники чоловічого роду з кінцевим шиплячим приголосним основи (вантаж, дощ, сторож, слухач, ткач, товариш); •іменники на -яр (назви людей за родом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення (вугляр — вугляра, каменяр— каменяра, пісняр — пісняра, скляр — скляра, тесляр — тесляра); • іменники середнього роду з закінченням на -е при основі на шиплячий (ложе, плече, прізвище, явище).Іменники ІІІ та ІV відміни на групи не поділяються. 

Орфограми у відмінкових формах іменників І відмінав О.в.одн. ім.тв.групи -ою:дорогою ім.м’як.групи -ею,-єю:землею,мрією ім.міш.групи -ею:межею,мишею.в Кл.в. одн. . ім.тв.групи -о:дорого ім.м’як.групи -е,-є:земле,мріє ім.міш.групи -е:меже зм.-пестливі ім.м’як.гр. –ю: Галю, матусю,доню,Таню

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОПИСУ ІМЕННИКІВ ІІ ВІДМІНИ В Р.в. Закінчення -а(-я) мають назви:1. Чітко окреслених речей або будов: олівця, дуба, трактора, але: даху, плоту, каналу.2. Населених пунктів і географічних назв з наголошеним закінченням та суфіксами -ев, -ин-, ‑ськ-: Тетерева, Лондона, Дніпра.3. Мір довжини, площі, ваги, часу: метра, кілограма, тижня, вівторка, але: року, віку.4. Наукові назви іншомовного походження та українські з суфіксами: радіуса, квадрата, ромба, відмінка, чисельника.

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОПИСУ ІМЕННИКІВ ІІ ВІДМІНИ В Р.в. Закінчення -у(-ю) мають назви: Речовин, матеріалу: воску, соку, меду, граніту, піску, але: хліба, вівса.2. Місця, простору: краю, степу, майдану,але: хутора, берега, горба.3. Установ, організацій: клубу, університету, штабу.4. Географічні назви без наголосу на закінченні: Донбасу, Дону, Єгипту, Криму, Уралу.5. Зі значенням збірності: лому, колективу, хору, класу, взводу, але: дубняка, вишняка.6. Явищ природи: вітру, вогню, граду, снігу, грому, дощу, землетрусу. 7. Почуттів, дій, ознак, явищ суспільного життя: гніву, крику, героїзму, спорту.8. Деякі іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини можуть мати паралельні закінчення -а(-я), -у(-ю). Це залежить від наголосу: стола-столу, каменя-каменю 

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОПИСУ ІМЕННИКІВ ІМЕННИКИ ІІ ВІДМІНИ:у Кл.в.одн.:ім.тв.групи -у,-е:батьку,Петре ім.м’якої групи та мішаної –е: Василю,хлопче, молодче,маляре,стороже.ІМЕННИКИ ІІІ ВІДМІНИ:в О.в. одн.: -ю, подовж.,апостроф:сіллю,піччю,радістю,чвертю,любов’ю, матір’ю,верф’ю. IМЕННИКИ IV ВІДМІНИ:у Р.в.,Д.в.,М.в. –ат-, -ят:лошати,лошаті,хлоп’яти,хлоп’яти.

ПРИКМЕТНИКПрикметник — це самостійна частина мови, що вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє?Ознака предмета визначається за кольором (червоний), за розміром (великий), за матеріалом (скляний), за приналежністю (братів), за сприйняттям на смак, дотик, нюх (солодкий, м’який, духмяний), за зовнішніми прикметами і внутрішніми властивостями (білявий, стрункий, веселий), за просторовими й часовими відношеннями (далекий, ранній).

розряди прикметників за значенням1. Якісні (ознаки предмета, що можуть проявлятися більшою чи меншою мірою): кмітливий – кмітливіший — найкмітливіший.2. Відносні (ознаки предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин): бурштинове (намисто), осінній (день), перелітні (птахи).3. Присвійні (вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?: мамина (казка), батьків (сміх), ведмежий (барліг). Якісні прикметники мають повну та коротку форму (рясний — рясен). Якісні прикметники можуть утворювати ступені порівняння.

Ступені порівняння прикметників1. Вищий ступінь • Проста форма (за допом. -іш-, -ш-):добрий — добріший. • Складена форма (за допомогою слів більш або менш): добрий — більш добрий.2. Найвищий ступінь: • Проста форма (за допомогою най-, ок-, що- та прикметника вищого ступеня):щонайдобріший. • Складена форма (за допомогою слів найбільш, найменш або від усіх, над усе та прикметника вищого ступеня): найбільш добрий, добріший над усе.

Поділ прикметників на групи1. Тверда група: • прикметники, основа яких закінчується на твердий приголосний: добрий, вразливий, минулий, прекрасний; • присвійні прикметники: батьків, Олексіїв,мамин, Софіїн; • короткі форми прикметників: зелен, годен, рад, жив, здоров, свят.2. М’яка група: • прикметники, основа яких закінчується на м’який приголосний та [й]:осінній, житній, ранній, художній, колишній, справжній, безкраїй, літній, синій.

займенник. Займенник — це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Займенники поділяються на такі розряди за значенням:• особові (я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони);• зворотний (себе).• питальні (хто? що? який? чий? котрий? скільки?);• відносні (питальні без питання) (хто, що, який та ін.);• неозначені (дехто, дещо, що-небудь, якийсь, будь-який та ін.);• заперечні (ніхто, нічий, ніскільки та ін.);• присвійні (мій, твій, наш, ваш, їхній, свій);• вказівні (цей, той, такий, стільки);• означальні (всякий, весь, кожний, інший, сам, самий).

Правопис заперечних та неозначених займенників. Разомз префіксамиаби-, де-:абищо,деякий,абичияз суфіксом –сь:хтось, якийсь, котрийсь. Через дефісз суфіксом-небудь :хто-небудь,якого-небудь,з префіксами будь-, казна- хтозна- , бозна- :будь-яка, хтозна-хто, казна-чому,Але: хтозна в кого, будь з ким, казна у кого, аби з ким, де з ким

ЧИслівник. Числівник — це самостійна частина мови, що вказує на кількість предметів або їх порядок при лічбі і відповідає на питанняскільки? котрий?Числівники поділяють на дві групи: кількісні та порядкові. Кількісні числівники означають кількість предметів, відповідають на питання скільки? й можуть бути: • власне кількісними (два, п’ять, вісім, тридцять шість); • дробовими (чотири восьмих, сім цілих три десятих); • збірними (троє, десятеро, тринадцятеро);Порядкові числівники означають порядок при лічбі, відповідають на питання котрий?: перший, одинадцятий, сороковий.

Будова числівників• прості (складаються з одного слова): чотири• складні (складаються з одного слова з двома коренями): п’ятсот,шістдесят• складені (складаються з двох і більше слів): п’ятдесят чотири, трьохсот двадцяти дев’яти

Відмінювання та правопис числівників{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}1, 2, 3, 4 Н.в. Р.в. Д.в. З.в. О.в. М.в.двадвохдвомдва, двохдвомана двох{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}від 5 до 20 і 30 Н.в. п’ять. Р.в. п’яти, п’ятьох. Д.в. п’яти, п’ятьом. З.в. п’ять, п’ятьох. О.в. п’ятьма, п’ятьома. М.в. на п’яти, на п’ятьох{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}від 50 до 80 Н.в. Р.в. Д.в. З.в. О.в. М.в.п’ятдесятп’ятдесяти, -ьохп’ятдесяти, -ьомп’ятдесят, -ьохп’ятдесятьма, -ьомана п’ятдесяти, -ьох{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}від 200 до 900 Н.в. п’ятсот. Р.в. п’ятисот. Д.в. п’ятистам. З.в. п’ятсот. О.в. п’ятьмастами. М.в. на п’ятистах