Презентація на тему:"Мовна свідомість в освітньому закладі"

МОВНА СВІДОМІСТЬ В ОСВІТНЬОМУ ЗАКЛАДІ

Поняття «мовна свідомість», «мовна стійкість», «мовна норма» 2. Дотримання норм мовної свідомості під час уроків, заходів тощо на уроках української мови на уроках української літератури - на уроках історії на уроках у початковій школі 3. Мовна свідомость здобувачів освіти 4. Різне. Порядок денний

Говоріть своєю мовою. Мова - це не просто звуки. Це національна безпека. Ігор Гирич, історик

«Про забезпечення функціонування української мови як державної» (стаття 21)Міністерство освіти і науки України звертає увагу на те, що відповідно до Законів України «Про освіту» (стаття 7), «Про повну загальну середню освіту» (стаття 5), мовою освітнього процесу є державна мова.

У рішенні Конституційного Суду України від 16 липня 2019 року № 10-p/2019 про визнання Закону України «Про освіту» таким, що повністю відповідає Конституції України, чітко зазначено, що «українська мова як державна є обов'язковою на всій території України у державній сфері, а також у публічних сферах суспільного життя, у тому числі у сфері освіти». Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання, остаточним та не може бути оскаржене.

Згідно зі статтею 54 Закону України «Про освіту» педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов’язані: виховувати у здобувачів освіти повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України тощо.

В умовах збройної агресії рф проти України надзвичайно важливим є завдання щодо утвердження української мови як елемента національної безпеки та лінгвального інтегратора всього українського суспільства. З метою розширення сфери застосування державної мови в галузі освіти рекомендуємо посилити роботу з популяризації української мови та заохочення її застосування в спілкуванні між собою в учнівському середовищі.

Нормативні документи щодо дотримання мовного законодавства•Конституція України (Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова)•Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»•Закон України "Про освіту" (Стаття 7. Мова освіти)•Рекомендації Уповноваженого із захисту державної мови щодо норм Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»•Лист МОН України від 03.08.2022 "Про застосування державної мови"•Рекомендації та висновки Уповноваженого із захисту державної мови•Річний звіт Уповноваженого із захисту державної мови (2022)•Державна мова в сфері Освіти і науки•Лист МОН від 29.05.2023 №1/7629-23 "Про забезпечення вивчення державної мови"

Мовна свідомість. Мовна стійкість. Мовна норма

Мо́вна свідо́мість — термін сучасного мовознавства, який почав активно вживатися порівняно недавно (з1980-х років) і не має поки що однозначного витлумачення. Під мовною свідомістю розуміють:механізм управління мовною діяльністю, який формує, зберігає та перетворює мовні знаки, правила їх поєднання й уживання;мовну картину світу, тобто образи свідомості, матеріалізовані в мовних знаках;ставлення людини до мови та її елементів, а також мовної дійсності.

Адже доля мови, чи не в першу чергу, залежить від ставлення до неї. Мовну свідомість трактують і як небайдуже, ціннісне ставлення до мови. Воно охоплює знання, почуття, оцінки щодо мови, а також мотиви мовної поведінки.

нульовий: над мовою не лише не замислюються, а й узагалі не помічають її;низький: мову сприймають як щось неістотне, жодної цінності в ній не вбачають, потреби в мовній політиці та в охороні мови не усвідомлюють; Рівні мовної свідомостісередній: мова стає об’єктом роздумів і оцінок, які нерідко виявляються суб’єктивними, ненауковими; наприклад, рідну мову вважають найкрасивішою і найкращою, а чужі – потворними й неповноцінними; мову поціновують лише як ужитковий засіб спілкування, а її глибшої сутності як культуро- і націєтвірного явища не відчувають;високий: властивий усім, хто ставиться до мови активно, зацікавлено й відповідально.

насамперед, мовний досвід, і вживають це поняття як синонім термінів мовне чуття, мовна компетентність, мовна обізнаність. У слов’янському мовознавстві переважно розвивають теорію, що мовна свідомість – це,

Мовна свідомість не природжена риса, а продукт культурного розвитку. Зазначимо!

Критерії культурного розвитку. Оцінюють: Наскільки людина грамотна й чутлива до мовних явищ. Чи сформувався у неї ідеальний образ мовця. Як ретельно вона дотримується літературних норм. Чи адекватно оцінює й виправляє власне мовлення. Як реагує на помилки інших. Як поводиться в ситуаціях дво- й багатомовностіНаскільки терпляча й принципова в мовних питаннях. Як часто обговорює мовні питання. Яка мотивація і скерованість її мовної діяльності

Мовне законодавство Мовна політика Мовна освіта Мовні дослідження. Рівень розвиненості суспільної мовної свідомості

- усвідомлення мовцями суспільної значущості мови;- розуміння унікальності мови як основного засобу когнітивної діяльності;- ставлення до рідної (національної) мови як до інтелектуальної, духовної і культурної цінності;- розуміння мови як засобу самоусвідомлення, самотворення, самовираження та самореалізації особистості;- досконале, вільне володіння державною мовою в усіх сферах суспільної діяльності людини. Процес формування мовної свідомості передбачає:

Досконало обізнана з мовними нормами, сприймає їх як стандарт і запоруку успішного спілкування. Прагне до мовного самовдосконалення. Наділена опірністю до мовного безкультур’я та нігілізму. Сповідує культ рідної мови, а отже, виступає запорукою мовної стійкості. Мовно свідома людина

Мовна стійкість — намір та поведінка особистості чи групи людей спрямовані на послідовне, непохитне користування в щоденному спілкуванні певною мовою чи мовними засобами, незалежно від того, якою мовою послуговується співрозмовник. Стійкість до вживання української мови називають українськомовною стійкістю.

Мовну стійкість народу живлять чотири головні джерела: 1. Національна традиція (історична пам'ять); 2. Національна свідомість та солідарність; 3. Національна культура; 4. Національний мир і співробітництво з іншими етносами, що живуть на території відповідного народу, а також з іншими народами світу.

Мовна норма – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування. Головні ознаки мовної норми — унормованість, обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність. Мова — це сукупність правил, за якими будується мовлення як основа спілкування людей, а отже, і розуміння одне одного. Головною категорією культури мови є мовна норма.

Проблема мовної стійкості постає не перед усіма народами, зокрема не перед тими, що здавна характеризуються мовною стабільністю, коли ніщо серйозно не перешкоджає існуванню й розвиткові мови. До народів з подібними мовами належать ті, мова яких (російська, англійська, французька) поширена не тільки на території відповідних країн, а й далеко за їх межами. Чи існує проблема мовної стійкості в українців?

Як ви думаєте, чому така ситуація склалася саме в українців та білорусів?На початку ХІХ ст. жоден слов'янський народ, за винятком росіян, не мав своєї держави. Тому проблема мовної стійкості стосувалася майже всіх словянських мов у різні періоди розвитку націй. Українці відроджують свою мову дуже повільно. Білоруси мають кризовий стан у відродженні білоруської мови .14 травня 1995 р. там було проведено референдум, на який винесли мовне питання у такому формулюванні: «Чи погоджуєтесь ви з наданням російській мові рівного статусу з білоруською?» 53,9% від загальної кількості виборців проголосували «за», і в Білорусі російська мова була оголошена другою державною. Дуже швидко після цього узаконена «рівність» двох мов призвела до майже повного витіснення білоруської мови з усіх сфер суспільного життя. Поляки, чехи, серби, болгари відродили і утвердили свою мову.

1. Співіснування й жорстка конкуренція з російською мовою при панівному становищі останньої, що є наслідком попередньої тривалої політики русифікації – неприхованої з боку царського та маскованої з боку радянського режимів. 2. Наявність численного російськомовного населення як один з визначальних факторів мовної ситуації. Фактор російської мови й російськомовного населення України постійно присутній у розрахунках певних політичних сил України. Чинники, що сформували складну й унікальну мовну ситуацію в Україні

  У поліклініці відбувався діалог між пацієнткою і лікаркою, шукали зниклу довідку., Пацієнтка розмовляла вишуканою українською літературною мовою, а лікарка - російською. Навіть коли остання стала перепитувати (ноябрь - это что?), хвора не перейшла на російську. Натомість лікарка раптом, ніби виправдовуючись, зауважила, що вона у свій час закінчила школу з українською мовою навчання, їй подобається, коли Поміркуйморозмовляють українською, але сама вона не наважується перейти на рідну (!) мову. Що б ви порадили лікарці?

Більшість прагне зливатися з оточенням. Їм не вистачає сміливості вирізнятися якимось чином, мовою зокрема. Окрім того, люди шукають комфорту, і їм властиво лінуватися. Формування нової мовної звички вимагає постійного контролю над власним мовленням. Для білінгвів перехід до одномовності – це виконання якогось плану або досягнення певної мети. Із психологічного погляду, це надзвичайно позитивно впливає на людину, дає їй відчуття успішності й умовно наближає до кінцевого уявлення про власне «Я».

Як вижити українській мові у сучасному суспільстві? Чи потребує захисту українська мова? Чому так важливо бути мовностійким у сучасній Україні?

Всіляко підіймати престиж мови, бо це її авторитет у міжнаціональному та міжнародному спілкуванні. Отже, необхідно розуміти важливість української мови у справі збереження та розвитку Української держави і діяти на її користь.

Українська молодь бере на себе відповідальність за життя і майбутнє української мови Отож…..І…. Памятаймо, поки є мова – є і наша нація

Дякую за увагу