Презентація на тему Олекса Довбуш в усній народній творчості

Презентаціяна тему:«Олекса Довбуш і опришківський рух в усній народній творчості краю»

Зміст. Вступ. РОЗДІЛ І. Олекса Довбуш - постать, оповита легендами1.1. Дитинство народного героя 1.2. Опришківський рух1.3. Смерть карпатського «Робін Гуда. РОЗДІЛ ІІ. Постать Олекси Довбуша в народних оповіданнях2.1. Легенди про народного месника2.2. Оспівування героя в піснях2.3. Географічні об'єкти, пов'язані з ім'ям Олекси Довбуша. Висновки. Додатки. Список використаних джерел

АТут можна стати богом ненавмисне. А вже опришком, так і поготів,коли гроза спіткнеться і зависнеу піднебінні зоряних світів. Усіх проблем недороздерта здобич,людська душа, затуркана вкінець, -отак стояти, як Олекса Довбуш,зіпершись на мосяжний топірець. Ліна Костенко

АУ даній курсовій роботі я хочу дослідити життя, побут, діяльність, особисту характеристику Олекси Довбуша та його побратимів. Роль народного героя у національно-визвольному русі на Прикарпатті. У роботі зібрано пісні і коломийки, легенди, цікаві факти про карпатського месника

АРОЗДІЛ І. Олекса Довбуш - постать, оповита легендами. Знаменитий ватажок карпатських опришків. Народився 1700 р. у с. Печеніжин (Івано-Франківська обл.). Його батьки були бідними селянами, тому з дитячих років Олекса бачив злиденне життя свого народу. Поляки називали опришків розбійниками, а українські селяни вважали їх народними месниками, адже ті награбоване майно роздавали селянам.

Опришківський рух. Опришки — учасники народно-визвольної боротьби в Галичині, на Закарпатті , Буковині проти феодально-кріпосницького гніту польської шляхти, феодалів та поміщиків у ХVІ – першій половині ХІХ ст. Вони застосовували тактику партизанської війни. Зненацька нападали на ворога і швидко відходили, уникаючи відкритого бою. В очах простого люду це були народні месники- легендарні й непереможні герої. В кожній селянській хаті їх чекала підтримка і допомога. Опришки мли тісні звязки з гайдамаками й часто діяли спільно з ними. Опришківський рух тривав у Галичині, на Закарпатті та Буковині аж до середини ХІХ ст.

Вперше опришки згадуються в документах 1529 р. У зв’язку з посиленням феодально-кріпосницької експлуатації і національного гніту на західноукраїнських землях рух опришків спочатку розгорнувся на Прикарпатті, пізніше охопив Закарпаття і Буковину. Опорним центром опришків були Карпатські гори. З Галичини, Закарпаття і Буковини тікали в гори розорені, покривджені селяни (наймити, комірники, городники, панські слуги), бідні міщани і польські, молдавські та угорські селяни, з яких створювалися опришківські загони. Вони нападали на поміщиків, орендарів, лихварів, корчмарів, руйнували шляхетські маєтки, а захоплене майно роздавали сільській бідноті.

1700-1737 рр.: Окремі загони опришків громили шляхетські маєтки, двори міських багатіїв і лихварів, тримали в постійному напруженні польську адміністрацію. Ватажки опришків: і. Пискливий, І. Шугай, В. Солонинка, І. Панчишин, І. Лютий, П. Сабат, Г. Драпка.1738-1745 рр.: Набув найбільшого поширення під проводом О. Довбуша. Опорним пунктом була гора Чорногора в Карпатах. Загін О. Довбуша становив 30-50 осіб. Загін здобув Богородчанську фортецю і здійсни успішні напади на укріплені міста Дрогобич і Рогатин.

Зброя опришків У XVI-XVII століттях зброєю опришків були луки, арбалети, списи, братки,  ножі, рогатини. Згодом, у XVIIІ-ХІХ ст. нею стали також рушниці та пістолі. Символом бойової звитяги опришків були братки  (топірці), на яких вони присягали, вступаючи до ровти.

Карта території охопленої рухом опришків Олекси Довбуша

Загинув Олекса Довбуш 24 серпня 1745 року в селі Космачі від руки зрадника Степана Дзвінчука. Кажуть, що рана Довбуша не була смертельною, а вмер він від втрати крові.

Хата Дзвінчука, де був поранений О. Довбуш

Мертвого Олексу пани довго возили по селах, щоб переконати народ у смерті героя, потім тіло виставили в Коломийській ратуші. За наказом гетьмана Потоцького тіло ватажка порубали на 12 шматків і розвішали на палях в одинадцяти селах і містах Покуття, щоб тримати населення у страху.

Постать Олекси Довбуша знайшла своє відображення в історії, фольклорі, літературі, кіно, образотворчому мистецтві, драматургії та музиці. Про Довбуша складено багато народних пісень і переказів.

Скелі Довбуша — скельно-печерний комплекс, унікальна пам'ятка історії та природи, розташована поблизу села Бубнища. За переказами, у 16 ст. тут таборували опришки, які використовували печери під сховище.

Пи́сана крини́ця — геологічна пам'ятка природи місцевого значення в Україні. Розташована в межах Сколівського району Львівської області, між селами Волосянка і Верхня Рожанка. За легендою, сам Довбуш легко підписався на скелі біля криниці. Від того вона й отримала свою назву.

Павлівський камінь – це геологічне утворення висотою 30 м. Воно знаходиться у трикутнику лісового масиву, приблизно на однаковій відстані від трьох населених пунктів — сіл Князівське, Підлісся і Дуба.

Олекса Довбуш – стає для нас, підростаючого покоління, позитивним прикладом формування чіткої власної позиції як громадянина України. Зрозуміти чому легендарний ватажок Олекса Довбуш обрав саме таке життя, хоробре та жорстоке, коротке та яскраве, можна тільки пройшовши його тернистими стежками. Цікава історія життя цієї незвичайної людини вражає. З неймовірних легенд, пісень та балад про Олексу Довбуша, стає зрозуміло, що він був неординарною постаттю, таким собі благородним лицарем й улюбленцем простого народу. Славетний опришок Олекса Довбуш золотими буквами вписався в історію України, а особливо Гуцульщини і Покуття. Його слава затьмарила колективну пам’ять про дії інших ватажків, які керували опришками до і після нього.

Дякую за увагу!!!