Визначення «Регенерація»Регенерація (відновлення)— це здатність живих організмів з часом відновлювати свої пошкоджені тканини, а іноді й цілі втрачені органи. Організми можуть самовідновитися навіть після дуже сильних пошкоджень (гідри, планарії тощо), або лише у незначній мірі (нематоди).
Клітини тканин організму тварин і людини відносно фізіологічній регенерації поділяються на три групи: Лабільні – швидко і легко відновлюються (клітини крові, епітелій слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, епідермісу);Стабільні – мають обмежену спроможність до розмноження (клітини печінки, підшлункової залози, слинних залоз та ін.);Статичні – не діляться, регенерація відбувається на субклітинному рівні ( клітини посмугованої м’язової і нервової тканин)
Чинники, які впливають на процеси регенерації: Вік – у молодому віці процеси регенерації перебігають інтенсивніше ніж у літніх людей;Харчування й обмін речовин – порушення харчування, що супроводжується авітамінозом ( С і D) або виснаженням, затримує й уповільнює процеси регенерації;Гормональний фон – порушення функціонування залоз внутрішньої секреції (особливо наднирників, щитовидної залози, гіпофіза, статевих залоз) загальмовує регенерацію;
Чинники, які впливають на процеси регенерації: Стан кровотворення – наявність анемії та лімфопенії є доведеною у клінічній практиці ознакою зниження регенераційної здатності організму;Стан ЦНС – гострі або хронічні стреси послаблюють процеси регенерації та захисні механізми ;Стан кровообігу і лімфообігу – ушкодження нервових стовбурів веде до зниження регенерації, виникнення атрофічних процесів або утворення трофічних виразок.