Освіта в Естонії поділена на основну, професійну і додаткову. Освітня система заснована на чотирирівневій системі, що включає в себе дошкільну, початкову, середню і вищу. Існує широка мережа шкіл і освітніх інститутів. Естонська освітня система складається з державних, муніципальних, публічних і приватних освітніх закладів.
Дошкільна освіта є доступною для кожної дитини. Так як більшість дитячих садів є платними , місцева влада повинна оплачувати від 50 % до 100 % вартості , виходячи із заробітку батьків. Батьки не повинні платити більше 20% від мінімального розміру заробітної плати, яка встановлюється Урядом Республіки Естонія . Основна увага спрямована на формування соціальних, навчальних та ігрових навичок у дітей, йде підготовка до занять в школі.
Дошкільна освіта, як і вся освіта в Естонії з 1 по 12 клас – повністю в сфері управління місцевих громад. Громада зобов'язана забезпечити місце в садку для кожної дитини від 18 місяців до 7 років. Якщо муніципалітет не має такої можливості і не побудував достатньої кількості садочків – він має доплачувати батькам за те, що вони віддали дитину до приватного закладу.
У країні молода мама впродовж 18 місяців отримує допомогу по догляду за дитиною у розмірі середньої місячної плати, яку вона мала до народження дитини. Якщо через брак місць у садочках батьки вирішують возити дитину в дитячий заклад в іншому муніципалітеті – їм будуть відшкодовані кошти тим муніципалітетом, у якому мешкають батьки дитини.
Навчання з 7 до 17 років в Естонії обов'язкове. Як і в системі дошкільної освіти, муніципалітети відповідальні за навчання дітей у школах і гімназіях. Якщо учень вирішує піти в школу поза межами свого муніципалітету, останній мусить перераховувати гроші за його навчання. Діти йдуть до школи з семирічного віку і проводять за партою 12 років. Основна освіта з першого по дев'ятий клас, гімназійна з десятого до дванадцятого. В Естонії 5-ти бальна система оцінювання знань.
Тут теж все логічно: адже муніципалітет міг би відмовитись приймати "чужу дитину" з іншого муніципалітету, за яку він тепер має доплачувати зі свого бюджету (вже згадані компослуги-психологи-соціальні працівники). Тому була запроваджена така передача грошей від одного муніципалітету до іншого. Зрештою, це призвело до того, що муніципалітети дуже сильно конкурують між собою за кожного учня – інакше вони втрачають не лише субвенцію на цього учня, але й мусять платити іншому муніципалітету. Аби втримати учнів, школи і гімназії намагають залучити найкращих вчителів і запропонувати цікаві курси.
Рівність в отриманні якісної освіти. Естонці в розмові часто підкреслюють, що якість освіти дітей не повинно залежати від їх соціальних і матеріальних умов. За підсумками тестів, третина школярів із сімей із найнижчим достатком показали найвищі результати. Але при цьому російськомовні школи показують нижчі результати в силу своєї консервативності. Домашні завдання - обов'язкові!Естонська школа не розділяє популярну в сусідній і передовій у плані освіти Фінляндії концепцію відмови від домашніх завдань - їх ставлять, навіть у початковій школі. Завдань чимало, але час на хобі і гру залишається. У початкових класах вчителі діють у співпраці з батьками, разом вчать дітей планувати час.
«Ні» другого року для відстаючих!У підході до слабких учнів естонська шкільна освіта орієнтується на скандинавську модель: відстаючих не залишають «на другий рік», а замість цього надають їм т'ютора й індивідуальний підхід до освоєння програми. Деякі школи з поглибленим вивченням іноземних мов ввели безкоштовні заняття по іноземній раз на тиждень для батьків, щоб ті могли допомагати своїм дітям.
Державні (публічні) школи не можуть брати плату за навчання, а от приватні – можуть. При цьому держава виплачує приватним школам такий самий розмір субвенції, як і на одного учня в муніципальній школі. Однак виявилось, що держава за навчання дитини в приватній школі платить більше, ніж в муніципальній. Справа в тому, що чинне законодавство передбачає: приватні школи прирівнюються до муніципальних, а відтак мають отримувати таку ж суму грошей на навчання одного учня, як і публічні.
Зараз плануються зміни – муніципалітети зможуть вирішувати, дозволяти відкриття нової приватної школи чи ні. Вони також зможуть вирішувати, доплачувати такій школі на покриття операційних коштів зі свого бюджету чи ні. Приватні школи мають перехідний період, аби адаптуватись до нових умов, але вже після 2019 року держава не братиме участь у виплаті ось цих “операційних коштів”. Муніципалітети можуть це робити за бажанням, але не зобов’язані.
Сильні і вмотивовані вчителіКанцлер Міністерства освіти зазначає, що 87% вчителів не відчувають, що статус професії вчителя високий. В країні все більше вчителів працюють з неповним навантаженням. Влаштовуючись на роботу, естонський вчитель підписує зі школою контракт, де зазначається його навантаження та розмір оплати праці. У своїй роботі він має велику свободу вибору програм та посібників, може самостійно придумувати запитання для проміжних контрольних, або ж завантажувати їх з електронної бази тестів.
Самі вчителі активно беруть участь в програмах обміну, шукають для себе курси підвищення кваліфікації – на це виділяється 1% з зарплатного фонду, який фінансує держава. У естонському МОН передбачають, що вчитель мусить враховувати специфіку кожного класу і кожного учня зокрема, адже всі вони різні. Одна з проблем, про які в Естонії постійно говорять, – мала наповнюваність класів і неефективність шкільної мережі. Більшість шкіл були збудовані ще за Радянського Союзу й розраховані на значно більшу кількість учнів.
Вища освіта. Вступ до естонських ВУЗів можливо на базі середньої освіти. Крім того, потрібно скласти іспити, отримати сертифікат про навчальну кваліфікацію і здати тест з іноземної мови (все залежить від того, яку мову викладання вибере майбутній абітурієнт). Вступивши до ВУЗУ або професійно-технічне училище, випускники отримають диплом про вищу професійну освіту. Основу навчання тут складають практичні заняття, тому ці навчальні заклади випускають фахівців-практиків.
Вступивши до університету, випускники отримають академічну освіту, а також диплом бакалавра (3-4 роки навчання) або диплом магістра (+ 2-річне навчання). А отримуючи освіту за такими спеціальностями, як медицина, архітектура і фармацевтика, студентам доведеться вчитися як мінімум 6 років. Практично всі естонські ВНЗ передбачають навчання на естонській мові, тому перед надходженням доцільно скористатися підготовчими мовними програмами. Незважаючи на те, що деякі Вузи пропонують студентам скористатися освітніми програмами англійською мовою, все ж варто освоїти естонську мову, щоб вести повноцінну повсякденне життя.
На жаль, безкоштовна вища освіта в Естонії для іноземців, наприклад, росіян і українців, практично недоступна. Крім того, плата за навчання може відрізнятися в залежності від громадянства студента, тобто паспорт однієї з країн ЄС сприяє скороченню витрат на навчання в естонських вузах. Проте багато університетів приймають студентів за програмами обміну, видають гранти і різні стипендії. Наприклад, для заявників з України, Білорусі чи Молдови доступні стипендії по лінії Міністерств закордонних справ. Також можна спробувати отримати урядову стипендію Естонії для іноземних студентів.
Інклюзивна освіта. Естонія приєдналася до всіх основних міжнародних документів, що стосуються прав людини або прав інвалідів, включаючи право на освіту. У кожному з 15 повітів діє центр, який фінансується державою, де працюють психологи, логопеди, інші фахівці, щоб допомогти дітям з особливими потребами.
Перелік проблем щодо фінансування освіти. В Естонії дуже низький відсоток вчителів-чоловіків, що пов'язано з низьким доходом професії. Важливим питанням фінансування освіти є аудит освіти. Було рекомендовано відмовитися від цільового фінансування і дозволити місцевим органам влади вирішувати, як витрачати кошти на усі потреби освіти на місцях. У багатьох освітніх установах Естонії немає допоміжного персоналу (педагоги спеціальної освіти, соціальні педагоги, психологи) або ж він використовується не за призначенням.
Приклади реформування освіти в Естонії, що принесуть корисний досвід для України. Максимально все децентралізувати і при цьому впровадити інформаційну систему, у якій "прозоро все". Мати стійке бажання змін і розуміння важливості освіти. Зрозуміти важливість вчителів і директорів шкіл у реформі системи освіти. Підвищити заробітну плату саме на 120% від суми, яку щомісяця отримує людина з вищою освітою в країні. Досягати свободи вчителями у їхній роботі. В Україні, як пояснює заступник Міністра освіти і науки України, така свобода теж є, але її ніяк не легалізовано. Вчитель може вчити будь-як, аби лише навчити". Не боятися говорити про всі помилки.