Пасивний словник більший за активний. Немовленнєві діти сприймають мовлення зазвичай лише в умовах ситуації підказки, багатьох слів вони не розуміють взагалі. Не володіють фразою («тато ту ту» - тато поїхав, «Вова ода» - Вова хоче пити)Словник відображує ті предмети і явища, які вони сприймають через органи чуття. Майже повністю відсутнє розуміння значень граматичних змін слів (розрізнення форм однини та множини і менника, минулого часу дієслова, форми чоловічого та жіночого роду, значення прийменників тощо).
Другий рівень ЗНМ Мовленнєві можливості дітей значно зростають, спілкування вже здійснюється за допомогою достатньо постійних, хоч і дуже спотворених у фонетичному і граматичному відношенні, мовленнєвих засобів. Розповідь Вови К., 5 років, про літній відпочинок:«Пуф літо папусі. Я купаїса, г'іса воді. П'юх, п'юх (жестикулює), топ'є купаїса. Всі купаїса воді» (Був влітку у бабусі. Я купався, грався у воді. Плюх, плюх, добре купатися. Всі купались у воді).
Стійкі відхилення у засвоєнні і застосуванні граматичних засобів мови. У їхньому мовленні зустрічаються окремі форми словозміни, спостерігаються спроби змінювати слова за родами, числами і відмінками, дієслів за часом, але здебільшого ці спроби виявляються невдалими.Іменники використовуються в основному у називному відмінку, дієслова - у початковій формі або у формі 3-ї особи однини та множини теперішнього часу. Іменники часто не узгоджуються з дієсловами, прикметниками у числі і роді. Використання іменників у непрямих відмінках має випадковий характер. Фраза є аграматичною («грає з м'ячику», «пішли на вулиці»). Аграматичною виявляється зміна іменників за числами («два вухи», «п'ять пташкав» ). Зустрічаються взаємозаміни однини та множини, змішування дієслів минулого часу чоловічого та жіночого роду.
У дітей порушена вимова приголосних: шиплячих, свистячих, сонорів, твердих і м'яких, дзвінких і глухих. Характерною ознакою є недиференційована вимова звуків (наприклад, звук «с'» замінює звук «с» - «сянкі»,звук «ш» - «сюба», звук «ц» - «сібуля»). Спостерігається заміна груп звуків, більш простих за артикуляцією (найчастіше сонорів, африкатів), спотворена вимова деяких звуків (міжзубний сигматизм, велярний звук Р).
Під час відтворення слів різної складової структури спостерігаються грубі порушення:порушення кількості складів: елізії - скорочення кількості складів («бабан» - барабан, «ліве» - олівець, «памі-ка» - пірамідка), пропуск складотворної голосної («просятко» - поросятко); інтерації - збільшення кількості складів за рахунок додавання складотворної голосної посеред збігу приголосних («сітіл» - стіл);порушення послідовності складів у слові: перестановки складів і звуків у слові («моколо» - молоко, «голопед» - логопед, «бемігот» - бегімот);персеверації - повторення складів («пананама» -панама, «бананан» -банан);спотворення структури окремого складу: скорочення збігу приголосних («капута» - капуста, «сіговік»- сніговік); вставлення приголосних у склад («лимонт» - лимон);антиципації - уподібнення одного складу іншому («піпітан» - капітан, «астобус» - автобус);контамінації - поєднання частин двох слів («совіник» -совок, віник, «літбау» - ліпити бабу).
Розповідь - опис мало доступний для дітей: зазвичай вони обмежуються перерахуванням окремих предметів і їх частин. Під час переказу помиляються у переданні логічної послідовності подій, пропускають окремі ланцюги, «гублять» дійових осіб. Частина дітей відповідають лише на запитання за змістом твору.