Презентація на тему: "Реалізація соціокультурної змістової лінії на уроках української мови та літератури"

Реалізація соціокультурної змістової лінії на уроках української мови та літератури

Одним із важливих складників та фундаментом становлення системи мовної освіти під час вивчення української мови є соціокультурний принцип, який передбачає вивчення мови в контексті оновлення і розширення її функції, зростання інтересу учнів до народознавства, української літератури, народних звичаїв, традицій, етнопедагогіки. Соціокультурна лінія являє собою перелік тем, які орієнтують на добір відповідних текстів, що знайомлять учнів з історією, звичаями і традиціями, духовними скарбами і видатними постатями народу, із загальнолюдськими моральними нормами. Я впевнена, що зміст цих текстів має стати зразком і опорою дітям під час створення власних висловлювань. Соціокультурний принцип належить до базових, тому я намагаюся реалізувати його на кожному уроці.

Умови розвитку, які мають місце в Україні, сприяють утвердженню загальнолюдських, гуманістичних цінностей, актуалізації гуманітарних знань. Сьогодні під гуманітарним розуміють не тільки все те , що стосується людини, її культури, суспільства, в якому вона живе, але й різноманітні способи практичного вдосконалення реального життя, боротьбу за мир, співробітництво, культурні обміни між народами, забезпечення прав людини, покращення екологічної ситуації на планеті. За умови трансформації українського суспільства підвищується роль інформації як джерела знань про країну та світ і статус навчального предмета « українська мова», основною метою якого є формування національної свідомості, духовно багатої мовної особистості, що володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови, вільно орієнтується у всезростаючому інформаційному потоці, обстоює власну думку, громадянську позицію щодо тих чи інших подій чи явищ, - тобто формувати комунікативну компетенцію та її важливий складник – соціокультурну компетенцію.

Для досягнення ефективності в міжособистісному та міжкультурному спілкуванні недостатньо лише засвоїти мовну систему й набути мовленнєвих умінь і навичок. Необхідно навчити учнів користуватися мовою відповідно до умов соціокультурного середовища носіїв цієї мови. У старших класах існують найбільш сприятливі дидактично – методичні умови для формування соціокультурної компетенції відповідно до вікових особливостей учнів. В основу створюваної соціокультурної компетенції покладено принцип інтеграції як системи взаємодії між функціонально – стилістичними шарами мови та різновекторними мовленнєвими ситуаціями. У контексті формування соціокультурної компетенції важливо усвідомлювати, як навчити учнів сприймати, аналізувати та оцінювати прочитані та почуті соціокультурні тексти, відомості про Україну й світ, як добирати й використовувати ті з них, що необхідні для досягнення певної пізнавальної , експресивної, комунікативної мети.

Мотиваційний компонент складається з: Енциклопедичної довідки про те, як сформувалася побутова лексика загалом і сленг як різновид молодіжного мовленнєвого побуту зокрема;Слів – реалій, які репрезентують зазначені шари лексики;Національно – культурного компонента мови, наприклад, визначення, які мовні одиниці творяться носіями української мови, а які – запозичуються;Системи мовленнєвих і комунікативних умінь і навичок та сфери комунікативної діяльності (теми й проблеми спілкування), що, власне, логічно пов’язує змістовий компонент із процесуальним.

Етапами навчання, формами їх реалізації є: Оголошення теми уроку, мотивації навчального процесу, окреслення проблемного питання (бесіда, аналіз соціокультурних ситуацій, помилок). Подання нового матеріалу (бесіда з елементами наочності: карток, таблиць). Закріплення матеріалу (прослуховування зразків діалогічного мовлення та їх рольова презентація). Застосування набутих знань у різних мовленнєвих ситуаціях (програвання мікродіалогів із визначенням соціокультурних ситуацій та їх аналіз). Моделювання соціокультурних рольових ігор, ситуацій, міні – досліджень, міні – драм про культуру, робота в парах, командах. Організація самостійної роботи щодо виховання соціокультурної компетенції (визначення можливих режимів самостійної роботи).

Трактування соціокультурної компетенції як системи дозволило представити процес формування соціокультурної компетенції в учнів старшої школи у вигляді багаторівневої педагогічної моделі, що дало можливість описати основні властивості процесу в структурно – функціональній єдності. Модель процесу формування соціокультурної компетенції в старшокласників побудовано на основі принципів, актуальність яких умотивована дидактичними характеристиками навчального процесу та функціями мови. Це, зокрема, такі принципи: цілісність загальної освіти, підготовки з української мови й культурного розвитку учнів; системності; інтеративності; активної комунікації; відповідності формування соціокультурної компетентності пізнавальним інтересам старшокласників; індивідуалізації та диференціації процесу навчання; раціонального врахування рідної мови; дієвості результатів навчання.

Відповідно до вказівних принципів , визначено структуру моделі за такими компонентами: Мета формування соціокультурної компетентності – розвиток умінь необхідних для сприйняття , інтерпретації та використання української мови з урахуванням культурного та соціального контекстів країни, мова якої вивчається;Умови формування соціокультурної компетенції – наявність чи відсутність мовного середовища, місце української мови в системі загальноосвітньої підготовки молоді, етапи навчання, між предметні зв’язки;Форми організації навчального процесу – модель зорієнтована на урок як основну форму організації навчального процесу;Засоби формування соціокультурної компетентності, до яких віднесено підручник, тексти, технічні засоби та наочність;Методи, прийоми та способи формування соціокультурної компетенції, які обумовлені загальною концепцією навчання української мови в середніх навчальних закладах україни.

Одним із найефективніших методів формування соціокультурної компетентності є використання інтерактивних технік на уроках. Інтерактивні методи дозволяють створити живий та захоплюючий навчальний процес, у якому учні є не просто пасивними слухачами, а активними учасниками. Наприклад, дискусії на основі літературних творів допомагають учням осмислити морально-етичні проблеми, які висвітлюються у художній літературі. Обговорення таких творів, як “Кайдашева сім’я” Івана Нечуя-Левицького чи “Тіні забутих предків” Михайла Коцюбинського, дозволяють дітям розглянути питання сімейних цінностей, взаємин між поколіннями та зв’язку людини з природою. У ході дискусій учні вчаться висловлювати власну думку, аргументувати її та поважати точку зору інших, що є важливими навичками у формуванні соціокультурної компетентності.

Проєктна діяльність є ще одним ефективним інструментом розвитку соціокультурних знань та навичок учнів. У процесі виконання проєктів діти досліджують певну культурну або соціальну тему, вивчають літературні джерела, готують презентації та обговорюють результати своєї роботи. Наприклад, у рамках проєкту “Українські звичаї та обряди” учні можуть досліджувати традиції різних регіонів України, обирати теми для своїх міні досліджень (наприклад, весільні обряди, святкування Різдва чи народні ремесла) та представити їх у вигляді презентації, виставки або навіть інсценізації. Такий підхід дозволяє не лише глибше зрозуміти культурну спадщину, але й розвиває у дітей навички пошуку та аналізу інформації, співпраці у групі та публічного виступу. Значну роль у формуванні соціокультурної компетентності відіграє робота з художніми творами. Література є потужним засобом пізнання людської природи, суспільних цінностей та культурних традицій. Читаючи та аналізуючи твори українських письменників, учні отримують можливість зрозуміти різноманітні аспекти національної культури, вникнути в історичні події та осмислити морально-етичні дилеми.

Інтерактивні завдання, пов’язані з українською мовою, також сприяють розвитку соціокультурної компетентності. Наприклад, аналіз фразеологізмів, прислів’їв, приказок, які є відображенням народної мудрості, допомагає учням зрозуміти глибину культурної спадщини українського народу. Завдання на створення власних висловів або текстів, які б відображали певні культурні цінності, стимулюють творчість та вчать дітей висловлювати свої думки відповідно до культурних норм. Також можна використовувати мовні ігри, в яких учні вчаться застосовувати на практиці правила етикету, особливості спілкування в різних ситуаціях, що сприяє формуванню комунікативної компетентності. Для успішного впровадження стратегій формування соціокультурної компетентності вчителю важливо створити на уроці атмосферу відкритості та поваги до різних поглядів. Учні мають відчувати, що їхні думки цінні, а їхнє особисте ставлення до прочитаного є важливим. Застосування інтерактивних методів, проєктної діяльності та аналізу художніх творів робить уроки цікавими та змістовними, допомагає дітям розвивати свій світогляд, навчатися аналізувати та критично осмислювати соціокультурні явища.

Таким чином, формування соціокультурної компетентності на уроках української мови та літератури є важливим компонентом сучасної освітньої діяльності. Використання інноваційних методів, таких як інтерактивні техніки, проєктна діяльність та робота з художніми творами, сприяє глибшому розумінню учнями національних цінностей, культурних традицій та морально-етичних норм. Завдяки цьому учні не лише поглиблюють свої знання, а й формують цілісний світогляд, розвивають соціально активну позицію та вміння взаємодіяти у культурному середовищі.