Презентація на тему "Релігійні традиції, розвиток наукових знань цивілізації інків"

Виконала. Милейко Марія. Релігійні традиції, розвиток наукових знань цивілізації інків

Походження Про походження інків немає достовірних даних, хоча існує безліч легенд. Проте всі ці легенди вказують на околиці озера Тітікака, що може бути розцінено як аргумент на користь того, що прабатьківщиною інків дійсно був цей район. Є гіпотеза, що інки були спадкоємцями династії правителів Тіуанако або, менш імовірно, Уарі (обидві цих цивілізації прийшли в повний занепад до кінця XII століття), але чи так це насправді, з’ясувати навряд чи коли-небудь представиться можливим.

Високорозвинена цивілізація інків, історія якої починається на зламі Х-ХІ століть, увібрали в себе чимало від культури її могутніх попередників. Деякі досягнення прадавніх народів, зокрема в галузі будівництва, іноді помилково приписуються інкам. Однак, й самі інки сягнули значних творчих звитяг у багатьох галузях суспільного життя, науки, художньої творчості.

Між Х і ХІ століттями інки об”єдналися у невеликий союз племен, який невдовзі підкорив собі величезну територію. Один з інків – Тупак Юпанки провів ряд грандіозних завойовницьких походів, завдяки яким влада інків запанувала в усій Південній Америці. Під час розквіту імперії, яку самі інки називали Тауантинсуйю (столиця – м. Куско), її територія сягала 1 млн. км², простір з півночі на південь становив 5 тисяч км, а кількість населення – від 8 до 16 млн.чоловік.

Інки називали себе «дітьми Сонця», а аристократія й жерці напряму вели свій рід від богів. За легендою перший інка Манко Капак був білою людиною. Він народився в священній печері і став засновником династії царів, що стала правити в Куско у 1100 р. За іншими даними, цей Манко Капак отримав своє ім”я від Манко Капака, що жив набагато раніше, і заклав основи цивілізації в Куско ще у 2400 р. до н.е. Він прийшов сюди з священного озера Тітікака на вимогу бога Верикоча (білого бородатого бога).

Релігія Релігія інків була геліоцентричною. Центральне місце в державному культі інків належало богові Сонця – Інті – покровителю інків. Інті був головним серед інших богів та керував усім наземним світом. Відтак, й “сини Сонця” – правителі Куско, були покликані керувати ходом життя на землі. Виходило, що порядок, встановлений ними, був священним, оскільки освячувався божественним походженням правителів країни. Вшанування Інті було офіційною ідеологією і релігією імперії. Ця релігія насаджувалась інками серед підкорених ними “варварських” народів Південної Америки. По всій території інкської імперії зводилися храми й алтарі богу Сонця.

Одним з найбільших храмів Інті був той, що знаходився в центрі столиці інкської імперії м. Куско. Зведений на вимощеній порфіром платформі, храм складався з п”яти каплиць, кожна з яких була прикрашена по особливому. При цьому широко використовувалося кольорове й дорогоцінне каміння. Наприклад, у “каплиці” Зірок стеля й стни були суцільно обсипані аметистами, топазами та напівдорогоцінним камінням. Сам Інті був представлений у вигляді величезного золотого диску, спрямованого на схід таким чином, щоб його торкалися перші промені сонця, що сходило.

У святилищі Кориканча поблизу від образа бога Сонця, а також округлих зображень інших богів на тронах, виготовлених з чистого золота, сиділи мумій померлих інкських царів. Тут же перебував і трон правлячого Інки, на якому він сидів під час релігійних свят.

Інки намагалися пов”язати культ свого сонячного бога з місцевим, ще більш давнім божеством – Віракочею. Зображувався він білою людиною з бородою, й був, очевидно, культурним героєм. В міфах й легендах його змальовували як давнього вождя, що в кінці своєї діяльності відбув кудисьна захід, за море. Головний центр його культу знаходився в Тіауанако поблизу озера Тітікака.

Божество Віракоча:

Розповсюдженим був також культ подружньої пари Пачакамак й Пачамама (води й землі) тощо. Культ богів в Туантінсуйю передбачав й людські жертвоприношення, хоч й не такі численнів, як у ацтеків.

Наукові знання Інки чимало досягли у розвитку наукових знань, зокрема в математиці,астрономії, географії, медицині, ботаніки та ін. наук. Можливо, від своїх попередників, інки дістали й свої унікальні уявлення про те, що на далеких зірках живуть розумні істоти, подібні до людей. Інки склали точний календар, згідно з яким рік поділявся на чотири сезони й 12 місячних місяців; вміли робити складні хірургічні операції, в тому числі й трепанацію черепа.

Система чисел: В імперії інків для запису числової інформації використовувалася вузликова система числових кіпу, заснована на позиційної десяткової системі числення. Цифри від 1 до 9 позначалися вузликами певного виду, нуль — пропуском вузлика в потрібній позиції.

Кіпу інків:

Інки винайшли своєрідну пошту – передачу інформації : на великі відстані за допогою гінців. У інків була досить розвинена література, представлена різноманітними жанрами. Та найбільш знаменитою є драма на мові кечуа “Апу-Ольянтай”, яка вважається великим внеском в скарбницю світової культури.

Висновки: Внесок у світову культуру народів доколумбової Америки є неоціненим. Вони досягли високого рівня наукових знань, створили багатоманітну за жанрами літературу, унікальні архітектурні споруди, шедеври скульптури, настінного живопису , кераміки, ювелірного мистецтва. Вивчення культури цих народів дозволяє краще і глибше зрозуміти закономірності розвитку світової “цивілізації”.