На землі і під землею, під водою і в повітрі – всюди нас оточують живі істоти. Ця презентація познайомить вас із цікавим світом живих істот, зі всіма його секретами та загадками. Як харчуються комахи, як захищаються від ворогів, ростять дитинчат, як пристосувалися до існування в найхолодніших і найбільш спекотних місцях планети.
Комахи – група членистоногих, яка більш ніж за 400 млн. років історичного розвитку дала величезне різноманіття життєвих форм, місць заселення і видового складу. Описано приблизно мільйон видів різних комах, що складає 70–75% усіх видів тварин, які живуть на Землі. Припускають, що комах на Землі мільярд мільярдів! Ці тварини населяють усі материки від полярних широт до тропічних лісів і пустель, від рівнин до вічних снігів. Комахи займають величезну кількість екологічних ніш – це і життя на інших комахах, і живлення живими або мертвими рослинами, і перебування на тілі або у внутрішніх органах вищих тварин.
Бджолиний рій може важити до 7-8 кг. Він складається з 50-60 тис. бджіл, що мають у своїх зобиках 2-3 кг меду. Медовим запасом за похмурої погоди бджоли можуть харчуватися протягом 8 днів. Бджоли харчуються нектаром, використовуючи його як джерело енергії, а пилок – для отримання білків та інших поживних речовин.
Клас: комахи. Родина: твердокриліАреал проживання: весь світ, крім Антарктиди. Довжина тіла: 4 – 7 мм. Вага: 0,06 г. Харчування: червці, білокрилки, павутинні кліщики, личинки і лялечки листоїдів, яйця та личинки клопів, гусениць метеликів і т. д. Тривалість життя: до 1 року. Божа корівка (сонечко)
У середині століття ці комахи були названі на честь Діви Марії, яка часто зображувалася на картинах в червоному плащі, тому й були широко відомі, як «Жук Богоматері». Сім чорних плям на крилах сонечка являють собою сім радощів і сім скорбот Матері Марії. «Жук Богоматері» був в кінцевому підсумку скорочений до «сонечко». Інші назви, під якими відомі сонечка – це «Божа корівка жуків» або «Леді жуків», «Леді корова» і «Леді літа»
Крім звичних для нас тропічних метеликів існують ще арктичні метелики. Вони непоказні на вигляд, крильця у них не яскраві, а білясті або майже прозорі, ніби скляні. Справжніми полярниками можна назвати кілька видів метеликів, які мешкають на канадському острові Королеви Єлизавети в 750 км від Північного полюса
Навесні й улітку білани капустяні літають у городах і на полях. Сівши на капусту чи іншу рослину, адже нижній бік його крил зеленаво-жовтий, і це робить його подібним до листка. У метеликів добре розвинені органи чуттів – за допомогою складних очей вони розрізняють колір і форму предметів
Клас: комахи. Родина: перетинчастокрилі Ареал проживання: весь світ, за винятком Антарктиди. Довжина тіла: 14 -29 мм. Вага: 0,008 г. Харчування: сік рослини, падалиця попелиці та інших сисних комах, в період годування личинок – переважно комахами. Тривалість життя: 1 – 7 років. Мураха
Не всі мурахи настільки працелюбні, як це прийнято вважати. Спостереження показали, що 80% мурах займають суспільно корисною працею – чистять житло, збирають корм; зате інші – б’ють байдики. Ситуація не змінилася навіть після того, як учені прибрали частину «працюючих» мурашок. У решти «трудяг» діяльність закипіла з подвоєною силою, а нероби так і залишилися не при справах. Можливим поясненням такої дивної поведінки останніх може слугувати або їх похилий вік, або патологічні лінощі
Мурахи – активні хижаки, але разом із тим вони тримають і «домашню худобу». У її ролі виступає попелиця, причому поїдають мурашки не тільки її саму а й її виділення. Це не є формою паразитизму, оскільки без мурашиної турботи попелиця гине набагато раніше від інших хижаків. Мурахи пасуть попелиць на рослинах, що ростуть поблизу, оберігають їх. І на першу вимогу попелиця виділяє їм надлишки нектару. Щоб «видоїти» попелицю, мураха лоскоче вусиками її черевце.
У мурашнику діє своя система покарань. Приміром, якщо здорова мураха - фуражер (займається пошуком їжі) кілька разів поспіль повертається в мурашник ні з чим, його «стратять» – вбивають і самого пускають на фураж. Цікаво, що зовсім по-іншому поводяться мурахи з тими, хто втратив працездатність внаслідок каліцтва. Їх годують до тих пір, поки ті в змозі просити їжу, тобто постукувати по певних ділянках голови здорового мурахи.
Якщо розглянути сам політ жука, можемо побачити, що при русі крила жука вниз створюється підйомна сила і додатково до неї, завдяки деякому повороту крила, створюється також сила тяги (штовхаюча сила). При цьому також відбувається засмоктування повітря в простір між надкрилом і крилом. У нижній мертвій точці крило жука розвертається і змінює кут атаки. Тепер при русі вгору крило витісняє повітря з простору під надкрилами. Причому отриманий таким чином струмінь повітря створює одночасно і підйому силу, і силу тяги, тому що цей струмінь спрямований під кутом вниз і назад. Таким чином виходить, що у хруща об’єднані махальний і реактивний політ. Можливо, це відкриття допоможе створити нові літальні апарати?
Згідно із законами фізики і аеродинаміки хрущ не те що літати, а й плазувати повинен з натугою. Маса тіла комахи дуже велика щодо площі крила, тобто його маса більше, ніж підйомна сила його крил. Якщо ми зуміємо визначити аеродинаміку польоту хруща, то виявимо, що або хрущ володіє якоюсь невідомою раніше науці підйомною силою, або знайдемо недосконалість у теорії технології польоту комах.
Джмелі належать до родини бджіл. 300 видів і численні підвиди цього роду поширені в усьому світі. Більшість видів живуть у помірних кліматичних зонах Північної Півкулі, в арктичній зоні і високогір’ях Центральної і Південної Америки. В інших частинах земної кулі (Австралії, Південній Африці, Новій Зеландії та на Філіпінах) джмелі штучно виведені для запилення запилення культурних рослин.
Зараз ми вже знаємо, що великі «груди» джмеля – м’язи, потрібні для вкрай швидких помахів крилами. Ними він забезпечує завихрення, що утримують комаху в повітрі, а коли відводить крильце вгору – повертає ребром, щоб зменшити опір. Виходить система, практично в 2 рази більш ефективна, ніж у літаків, які крилами не махають. Ось цього Ось цього Прандтль і не врахував, бо помітити поворот крильця можливо лише за допомогою високошвидкісної зйомки, проте ніяк не озброєним оком.
Чому джміль літає? 80 років тому авторитетний дослідник і один з нечисленних засновників експериментальної аеродинаміки Людвіг Прандтль довів розрахунками, що джміль – реальний парадокс, тому як він літає, а літати не повинен, оскільки у нього надто дрібні крильця для того, щоб підняти і утримати в повітрі велике тіло
Чи знаєте ви, що джмелі – дійсно хороші запилювачі вищих рослин? Вони активні й здатні літати при більш низьких температурах, ніж звичайні бджоли. Товста «хутряна шуба» і здатність регулювати температуру тіла швидкими помахами крил допомагають їм виживати в холодному і помірному кліматі
Клас: комахи. Родина: твердокрилі або жуки. Ареал проживання: Європа, Австралія, Азія, Африка - берег Слонової кістки, Північна Америка, Центральна Америка. Довжина тіла: 8 – 12 мм. Вага: 0,144 – 0,160 г. Харчування: листя пасльонових культур: картоплі, помідорів, баклажана, блекоти, рідше – тютюну. Тривалість життя: 1 рік. Колорадський жук
Жук досить швидко заселив одну за одною всі країни Центральної Європи. Просуваючись на схід по ходу переважаючих в літні місяці вітрів, долаючи всі перепони і витримуючи тотальний обробіток картопляних полів пестицидами, до кінця 40-х років ХХ ст. жук з’явився і на пострадянському просторі. Перші вогнища шкідливої комахи на нашій території були виявлені у Львівській області в 1949 році. Нарешті, в жаркі, вітряні дні травня 1958 р. з Угорщини та Чехословаччини відбувся масовий заліт колорадського жука в Закарпатську область. Відтоді, і почалося масове заселення, в буквальному сенсі, заморським гостем території Росії, України та інших країн.
Всім відомо, що мухи є переносниками зарази. Муха народжується і проводить більшу частину свого життя поблизу відходів та інших місць, сприятливих для розвитку бактерій. Домашні мухи зазвичай живуть біля місць, де вони велися, і все життя проводять у радіусі 100 м від нього. Однак з’ясувалося, що під дією вітру вони можуть переміщатися на відстань аж до 45 км.
Кімнатних мух, на відміну від мурашок і термітів, не можна віднести до соціальних комах. Навіть найпростіша з усіх соціальних форм поведінки – догляд за потомством – невідома їм. Коли через 3 – 4 тижні після відкладення яєць з лялечок виведуться молоді мухи, їхні батьки давно вже будуть мертві. Кімнатні мухи живуть на волі не довше тижня. Мухам, що заповнюють наші квартири та хліви, лице в рідкісних щасливих випадках вдається прожити цілий місяць.
Коли ви бачите, як муха потирає лапки одна об одну, це означає, що вона їх чистить, прибираючи з них те, що на них потрапило, зокрема різне сміття. Але наскільки небезпечним може бути це сміття! Це можуть бути бактерії тифу, туберкульозу, дизентерії. Мухи збирають ці бактерії на різних відходах і нечистотах. Потім, якщо вони раптом сядуть на нашу їжу, ці бактерії потраплять в неї, і ми можемо отримати інфекцію
Як муха розносить ці бактерії? Якщо розглянути муху в збільшуване скло, то можна помітити, що тіло у неї зовсім не гладеньке. Все її тіло, вусики і лапки покриті здибленими волосками. Язичок у мухи теж покритий клейкою рідиною. Це означає, що практично з будь-якого місця, куди сідає муха, вона збирає бруд, що прилипає до її тіла, лапок, язичка
Чи знаєте ви, як вдається мусі ходити по стелі? До смугастих грудей прикріплені три пари лапок. Кожна лапка складається із п’яти частин, остання з яких є ступнею. Муха ходить на двох кігтиках, розташовані на нижній частині ступні. Липкі подушечки під цими кігтиками дають мусі змогу з великою легкістю ходити по стелі або де-небудь ще догори головою!
Секрети виготовлення шовку тривалий час охоронялися китайськими імператорами. Кожен, хто спробував вивезти шовковичних черв’ячків з країни або їхні яєчка, був негайно страчений. Незважаючи на це, шовківництво все ж поширилося спочатку до Японії, в Корею, а потім і в деякі інші країни. Зараз Китай готовий поділитися з кожним секретами шовковичного черв’ячка в статті про його геном, яка опублікована в Інтернеті
Генетики з Китаю порівняли геноми представників кожної з порід шовкопряда, узятих в різних районах Китаю та інших країн. Також вченими було проведено порівняння їх ДНК з ДНК диких родичів цих комах. В результаті дослідження з’ясувалося, що одомашнення шовкопряда відбулося без труднощів і за досить короткий період. Але поки неясно, в якому саме районі додумалися зібрати величезну кількість гусениць, утримувати в якості домашніх тварин, годувати їх свіжими листочками шовковиці, потім розмотувати кокони лялечок гусениць, прясти отримані нитки і робити з них чудові тканини
Чи знаєте ви, що генетики виявили: у шовкопряда в результаті одомашення помінялося 354 гена? Апетит гусениць значно збільшився і, відповідно, продуктивність нитки теж. Вони більше не скручуються в кільце, якщо хтось торкається до них. Метелики шовкопряда навіть перестали літати і ховатися від птахів – вони звикли, що їх охороняє людина.
Комахи відіграють важливу роль у харчових ланцюгах екосистем, у колообігу речовин, запилюванні рослин. Корисні для людини види сприяють підвищенню врожаю, медоносна бджола дає мед та інші потрібні для людини речовини. Розводячи шовковичного шовкопряда, людина отримує шовк. Комахи можуть завдавати шкоди: зменшують урожай, псують продукти, переносять збудників хвороб