Презентація на тему: "Розчинники, види розчинників, особливості роботи з ними"

Розчинники. Види розчинників. Особливості роботи з ними

Що таке розчинник Розчи́нник — індивідуальна хімічна сполука або суміш, здатна розчиняти різні речовини, тобто утворювати з ними однорідні системи змінного складу, що складаються з двох або більшого числа компонентів — розчини.

Весь комплекс розчинників, що застосовуються в побуті та промисловості, за головною класифікацією ділиться на два основних види: органічні та неорганічні. І ті, й інші розчинники мають свої плюси і мінуси. Проте, у нас більшою популярністю користуються органічні, тоді як за кордоном більше використовуються розчинні речовини неорганічної природи. Види розчинників

Органічні більш затребувані і, в свою чергу, бувають таких підвидів:– складнолеткі (наприклад, скипідар). Підходять для розчинення лаку/емалі/олійної фарби;– середньолеткі (наприклад, гас). Застосовуються найчастіше для фарб олійної/акрилової природи;– легколеткі (сольвент, бензин, уайт-спірит). Їх призначення – розведення олійних/акрилових фарб, а також лаків та емалі. Маючи справу з ними, необхідно дотримуватися особливої обережності, оскільки існує чимала небезпека спалаху і вибуху. В основі цього поділу лежать фізичні особливості. Також у всіх цих розчинних речовин є спільні риси: всі вони рідкі, в якійсь мірі рухливі й мають характерний запах. Органічні розчинникиstyle.colorfillcolorfill.typefill.onrrrrrr

Ще один поділ органічних розчинників:– вуглеводневі (окремі вуглеводні та їх комплекси). Виявляють ефективність стосовно жирів, мастил, парафіну, воску і деяких смол;– спиртові (бутиловий/етиловий/метиловий та інші спирти). Розчиняють поліефірні смоли і нітроцелюлозу;– складні ефіри (наприклад, етилацетат, амілацетат, бутилацетат). Впливають на полярні синтетичні смоли і віск;– кетони (ацетон). Застосовуються для розчинення смол, поліакрилатів і знежирення поверхонь. Органічні розчинникиstyle.colorfillcolorstroke.colorfill.typestyle.colorfillcolorstroke.colorfill.typestyle.colorfillcolorstroke.colorfill.typestyle.opacitystyle.colorfillcolorfill.typefill.on

Неорганічні ж являють собою суміші, в основі яких – вода і електролітні сполуки (рідкий аміак, а також сірчані, фосфорні та інші солі). Використовуються в ЛФ промисловості, передусім, завдяки високій стійкості. Неорганічні розчинникиstyle.colorfillcolorstroke.colorfill.typestroke.colorstroke.onfillcolorfill.typefill.on

Також розчинники можна розділити за:– сферами застосування (для ЛФМ, будматеріалів (бетону, цементу, рідких цвяхів і скла, монтажної піни, полімерів, пінопласту тощо), побутові та художні);– фізичними властивостями (низькокиплячі – кипіння при нижче 100 °С, висококиплячі – при вище 150 °С);– структурою (однорідні – створені на основі одного компоненту або низки однорідних речовин; комбіновані – виготовлені з декількох розчинників однорідного складу, взятих у конкретних пропорціях). Останні більш ефективні й виконують адресну дію. Класифікація розчинниківstyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorstyle.colorstyle.colorstyle.color

Ще розчинники можна оцінювати за такими показниками, як: густина, відсоток води, зовнішній вигляд, вогнетривкість, токсичність тощо. Класифікація розчинників

Майже всі органічні розчинники фізіологічно активні. Деякі з них — ароматичні вуглеводні, хлорпропохідні, аміни, кетон — при значних концентраціях можуть викликати серйозні отруєння, інші приводять до різних шкірних захворювань (дерматитам). Для багатьох промислових органічних розчинників розроблені технічні умови по забезпеченню як протипожежної безпеки при роботі з ними, так і особистого захисту від їх фізіологічно шкідливих дій. Особливості роботи з розчинниками. Вимоги безпеки