Презентація на тему:СУЧАСНІ ВОКАЛЬНІ ЖАНРИ (АВТОРСЬКА ПІСНЯ)

СУЧАСНІ ВОКАЛЬНІ ЖАНРИ (АВТОРСЬКА ПІСНЯ)

Що може об'єднувати людей, різних за віком та професією? Безперечно — мистецтво! Це може бути музика чи поезія, а скоріше за все — пісня! Чому пісня вважається найдемократичнішим музичним жанром? Чи підкорює вона нас щирістю та яскравою індивідуальністю? На ці запитання ми зможемо відповісти сьогодні на уроці.

Ділова гра «Світська розмова»Тема гри — «Жанри камерно-вокальної музики». Учні грають роль представників світського товариства, які намагаються вразити один одного відомою їм інформацією з теми «Жанри камерно-вокальної музики». Розмова може починатися словами: «Вельмишановний, а чи знаєте ви, що...»

Чому людей, які співають власні пісні під гітару, часто називають саме бардами, а не інакше? Англійське слово bard — кельтського походження. Барди — це у давнину співаки-оповідачі у кельтських племенах, що проживали колись на території сьогоднішніх Ірландії та Шотландії.Ірландські барди могли бути і придворними, і мандрівними співаками. Акомпанували вони самі собі на струнному смичковому інструменті — кроті. Інструмент цей із трьома або шістьма струнами чимось схожий на маленьку ліру або російські гусла. Барди співали різні пісні: героїчні пісні-балади, релігійні, бойові, ліричні і сатиричні.

Барди — мудрі поети-співаки, глашатаї істини, лицарі правди і добра, які надихали воїнів на великі подвиги і проголошували мир і любов. Роль цих співаків була величезною, як і повага, якою вони користувалися. Багато з кельтських вождів і королів із гордістю носили почесне звання барда. Існує переказ про те, як ворогуючі стани, готові до бою, під звуки ліри іменитого барда складали зброю і, прослухавши пісню, із ворогів перетворювалися на друзів. Часто співак-бард перебував у почті вождя або на службі у короля, але з часом барди все більше ставали незалежними професійними музикантами й оповідачами, вони могли мандрувати від двору до двору, вирушаючи туди, де їх краще приймали.style.colorfillcolorfill.typefill.onstyle.colorfillcolorfill.typefill.onstyle.colorfillcolorfill.typefill.on

У наш час бардами називають авторів-виконавців «авторської» пісні. У другій половині XX століття з'явилось нове культурне явище — авторська пісня, яка стала символом альтернативної культури. Річ у тому, що «глянсова» естрадна культура не відповідала вимогам і гострим питанням часу, тому автори намагалися донести думки і сподівання сучасних людей до суспільства. Так виникає сучасний монотеатр, в якому автор виконує одночасно ролі поета, композитора і виконавця.stroke.colorstroke.on

Українські барди — виконавці пісень (у тому числі власних) у жанрах бардівської пісні, співаної поезії тощо. Виконання пісень ведеться переважно під акомпанемент шестиструнної гітари класичної форми або ж стилізованої під кобзу; трапляються і барди, які акомпанують собі на інших музичних інструментах: фортепіано (Сергій Шишкін), ліра та кобза (Едуард Драч). Багато українських бардів виступають проти використання назви «барди» та воліють називатися «співцями», «кобзарями» чи просто «виконавцями». Хоча окремі митці творили самодіяльну українську пісню ще наприкінці 60-х — на початку 70-х років ХХ століття (наприклад, Олександр Ігнатуша), проте рух українських бардів як явище сформувався лише наприкінці 80-х років. Організаційне оформлення жанру відбулося під час перших фестивалів авторської пісні «Оберіг» та «Червона рута». Українські барди «першої хвилі», як правило, брали активну участь у здобутті незалежності України. Наприкінці 90-х років минулого століття з’явилася «друга хвиля» українських бардів, які виконували гостросоціальні пісні. Вони зосередилися на переспівуванні творів своїх попередників чи обробці народних, стрілецьких, повстанських пісень

Едуард Драч — український бандурист, кобзар, лірник, поет, бард і рок-музикант, виконує-реконструює традиційний кобзарсько-лірницький репертуар у супроводі вересаївської кобзи, старосвітської бандури та колісної ліри. Значну частину репертуару становлять авторські псальми та пісні в народному стилі, так звані «запорозькі пісні», лицарські пісні, невольничі плачі, богомільні пісні, побожні псальми та канти, духовна та світська лірика. https://www.youtube.com/watch?v=W0 M8 Q4 O7 IF8

Володимир Семенович Висоцький (1938—1980). Пісні Висоцького — ліричні, драматичні, сатиричні, про дружбу й війну, про любов і ненависть, про обов'язок, мужність, совість тощо. Люди, які слухали його пісні, були впевнені, що він особисто пережив усе те, про що писав. Сам Висоцький так говорив про авторську пісню: «Я хочу сказати й запевнити, що авторська пісня вимагає дуже копіткої роботи. Ця пісня весь час живе з тобою, не дає тобі спокою ані вдень, ані вночі».rrrrr

Слухання музики. Висоцький написав понад 600 пісень, зокрема пісні до музичної казки Л. Керролла «Аліса в Країні див». Послухайте дві пісні — «Пісню про загублений час» та «Пісню про добро та зло» та дайте відповідь на запитання, Над чим примушують замислитися ці пісні?https://www.youtube.com/watch?v=zvd. Mv. Bs5 Jc. I

Марія Бурмакаhttps://www.youtube.com/watch?v=Rdbiip. Y-e. JA

Рух авторської пісні подарував нам масу талантів, що досягли вершин, недосяжних для їх послідовників. Яскравим прикладом подібного дарування став Булат Шалвович Окуджава (1924—1997).«Музика зміцнює дію поезії. Поезія під акомпанемент стала противагою розважальній естрадній пісні, бездуховному мистецтву, імітації почуттів. Вона писалася думаючими людьми для думаючих людей. Хто з фанатичних прихильників нинішніх естрадних кумирів вникає в сенс тих слів, що вони співають? Авторська пісня — це серйозні роздуми про життя людини, можливо, трагічні, можливо, гострі. Адже авторська пісня народилася якраз із цих трагічних роздумів, з гострих сюжетів, з клокотання душі»,— так писав у своїх роздумах Б. Окуджава, якого поряд із Володимиром Висоцьким та Юрієм Візбором вважають засновником бардівської пісні. Вони піднесли авторську пісню на високий рівень: це стосується як текстів

Розучування пісніМузикантhttps://www.youtube.com/watch?v=pxr3u. Kd-j. Fs. Чи може, на вашу думку, музикант «соорудить из души костёр»?

Бліц опитування