Презентація на тему: «Телевізійне мистецтво як візуальний синтетичний вид мистецтва»

Телевізійне мистецтво як візуальний синтетичний вид мистецтва

Телебачення (від гр. «бачення вдаль», «далеко») – наука про передачу зображення на відстань; комплекс пристроїв для передачі рухомого зображення і звуку на відстань. Разом з радіомовленням є найбільш масовим засобом поширення інформації (політичної, культурної, науково-пізнавальної або навчальної), а також одним з основних засобів зв'язку.

Телебачення — наймолодший з видів мистецтва. Його соціальна цінність полягає в аудіо- та відеоінформативності. Світло — найсильніший засіб вираження у телебаченні. Ракурс сприйняття предметів, телемонтаж, переміщення камери та наближення предмета зображення дають телебаченню додаткову можливість художньої виразності. Для телебачення характерне поєднання ритмічно-повільного «прихованого» монтажу з його несподіваним «збоєм», перенесенням уваги на новий об’єкт.

Проблема зображення дійсності рухомою, динамічною хвилювала людину ще з давніх часів. У наскальних зображеннях первісної людини є послідовність певних дій (у серіях рисунків), що відображав початок, кінцеву мету та етапи її досягнення. Згодом художники постійно прагнуть передати динаміку розгортання подій.

Така тенденція стає помітною в епоху Ренесансу. Зокрема, серії картин «Мадонна із квіткою», «Мадонна в гроті», «Мадонна в зелені», «Сікстинська Мадонна» Леонардо да Вінчі та Рафаеля. Визначні мистецькі твори існували лише в одному або декількох екземплярах, доступ до них був обмежений. Тому й виникла необхідність передачі культурної інформації усім верствам населення.«Мадонна із квіткою» «Мадонна в зелені» «Сікстинська Мадонна» Рафаель

Ідея рухомого зображення виникла не на безплідному грунті, а була підготовлена усім попереднім розвитком культури. В історії розвитку кіномистецтва чільне місце належить Жоржу Мельєсу, котрий одним із перших у Франції побудував кіностудію (1896) і став родоначальником ігрових фільмів.

За своє 77-річне життя Ж. Мельєс створив близько 4 000 фільмів. В середині ХХ ст., кіно стає наймасовішим серед мистецтв. Перші кроки кінематографа в Україні пов’язані з іменами механіка-конструктора І. А. Тимченка та фізика М. А. Любимова, які ще в 1893 р. створили апарат для відтворення на екрані неперервного руху людей і предметів. І. А. Тимченко. М. А. Любимов

З розвитком кіно і телебачення все більше людей залучаються до спілкування, обміну інформацією, ознайомленням з багатою культурною спадщиною інших народів. Кіно і телебачення все більше й більше набуває рис потужного засобу інформації.

За своєю масовістю телебачення сьогодні обігнало кіно. На землі зараз діють тисячі передавальних і ретранслюючих телестанцій. Телепередачі здійснюються з землі, з-під землі, з-під води, з повітря, з космосу. Телеоко бачить і там, де око людини не бачить. «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути». Ця старовинна приказка сьогодні несподівано розкриває переваги телевізора перед радіо і частково відповідає на питання, чому телебачення знайшло статус нового виду мистецтва.

Телебачення з усією своєю фактографічністю, близькістю до натури має надзвичайні можливості відбору та інтерпретації дійсності. Разом з тим воно містить у собі загрозу стандартизації мислення людей. «Масове споживання» однакової духовної продукції здатне викликати народження шаблонів у суспільній свідомості. Тому такими важливими є естетичний вектор передач та їх художній рівень. Особливістю телебачення, яка поріднює його з декоративно-прикладним мистецтвом, є інтимність, «домашність» сприйняття. Це — мистецтво, яке приходить у наш дім та стає частиною нашого побуту.

Ще на зорі розвитку телебачення С. Ейзенштейн відмічав нову якість актора у цьому виді мистецтва. Усі, хто потрапляє на телеекран, опріч волі стають не тільки людьми певної професії, але й живими образами, персонажами художнього репортажу в новому виді мистецтва. Тому важливо, щоб кожен герой телепередачі був «живою», «незапрограмованою» особистістю, яка на очах глядачів створює монолог або бесіду, вміє невимушено вести розмову та душевно розкриватися.

Важливою естетичною особливістю телебачення є передача синхронності подій, безпосередній репортаж з місця події, залучення глядача до сучасної течії історії. У художньому репортажі екранний час дорівнює реальному. І тоді телебачення звертається до кінохроніки. Ефект актуальності передачі, присутності глядача повинен зберігатися.

Для телебачення важливим є ефект безумовності зображення. На телеекрані відбивається увесь світ. Телевізор здатний примушувати глядача мислити категоріями народу, людства, аналізувати становище у світі та розкривати його у живих, зорових образах. Розвиваються і все досконаліше починають володіти своєю художньою специфікою жанри телебачення — телевистава, телефільм, тощо та його види. Все більшого розвитку набуває авторське телебачення. Телебачення, як і кіно, дуже тісно пов’язане з науково-технічним прогресом (кабельне, супутникове телебачення). Телебачення приховує у собі багато можливостей, загрози та добрі перспективи. Воно може виявитися як троянським конем, так і великим учителем людства.

Телевізор - чудовий ретранслятор великих подій у художньому житті світу. Ще в 1921 р. Велимир Хлебніков, мріючи про передачу зорових образів, писав: «Раніше радіо було світовим слухом, тепер воно стане очима, для яких немає відстані. Телебачення таїть у собі багаті соціальні можливості, небезпеки і доброчинні перспективи. Телевізор може виявитися троянським конем, що в'їзджає в розум і в душу людини і зраджує її, робить усередненою, стереотипно мислячою. Часом телебачення стає наркотиком, але воно здатне бути і великим учителем людини. Предмет телемистецтва - увесь світ. Муза-підліток дорослішає, знаходить свій голос, своє бачення життя, своє відношення до речей, свою поетику».

Основним видом кіномистецтва є ігрове кіно, в якому акторськими засобами відтворюються реальні або вигадувані події, на основі спеціально написаного сценарію або опрацьованого твору літератури. Загальноприйнято позначати ігрове кіно поняттям художній фільм.

Видами кіномистецтва є мультиплікаційне кіно, рекламні фільми, експериментальні, комедійні стрічки. З кінця ХІХ ст. привертають  увагу казкові сюжети, пізніше кінофантастика, «фільми жахів».

Популярними у ХХ ст. стають детективи, історичні фільми, «бойовики». Перспективи розвитку мистецтва кіно і телебачення проявляються вже сьогодні. (Шлях до кіновідеокомп’ютерної галактики, це означає новий стан людської культури).

Телевізійний жанр - це широке поняття, яке включає в себе засоби відображення навколишнього світу на телеекрані з допомогою нарису, інтерв'ю, репортажу, телеспектаклю, художнього фільму, багатосерійного телефільму і т. д. Сучасна система телевізійних жанрів об'єднує різні жанри журналістики, мистецтва, наукової популяризації, форми розваги та навчання - починаючи від ток-шоу, телепередач і навчальних програм до мильних опер, теленовел і розважальних шоу.

Жанри телебачення. Ток-шоу – це насамперед діалог. Найціннішим у ньому, як вважає В. Здоровега (професор Львівського університету, доктор філологічних наук, заслужений журналіст України), є прагнення знайти зерно істини, певний повчальний момент, спільний знаменник у результаті зіткнень різних поглядів. Особливості ток-шоу:1. Принадність ток-шоу зумовлена ілюзією причетності аудиторії до обговорення актуальної проблеми. Стежачи за дійством, глядач підсвідомо асоціює себе з учасниками діалогу: "я теж міг би так висловитися"; "ні, не згоден з такою думкою"... 2. Телевізійне ток-шоу задовольняє потребу аудиторії в спілкуванні. Адже не завжди у своєму середовищі щастить зустріти цікавого співбесідника, з яким можна обговорити щось актуальне чи поділитися наболілим. 3. Нерідко автори надають програмі певної скандальності, створюючи подекуди диявольський театр абсурду.

Ток-шоу на телеканалі СТБ «Один за всіх»

Інший популярний жанр – реальне шоу (realty show) – запозичено в науковців-психологів. Телевізійники лише винесли в ефір те, що досліджувалося з науковою метою, додавши режисерського антуражу. Відомо, що свого часу британська медіакорпорація Бі-бі-сі замовила вченим експеримент на виявлення психологічних змін людини в екстремальних умовах. 

Реаліті шоу «Сім'я» на телеканалі 1+1

"Інтерв'ю у відеосюжеті — це відповідь певної особи на запитання, яке задав у кадрі чи за кадром репортер, або тільки запропонував цій особі тему розмови, не формулюючи запитання в ефірі". Репортер не має права на власний коментар події, яку висвітлює. Тому за допомогою інтерв'ю у матеріалі він може красномовно продемонструвати погляд певної людини на проблему. Повідомлення через інтерв'ю має на меті більш вагомо підкреслити всю правдивість та серйозність сказаного журналістом. Глядачі можуть пересвідчитися в надійності джерела інформації.

Інтерв'ю Ані Лорак на каналі муз. ТВ

Чи не найважливішу роль у телевізійній інформації відіграє репотаж — документальна, наочна розповідь "про актуальні події суспільного життя, яка реалізується аудіовізуальними засобами та має на меті дати глядачеві найповніше уявлення про ці події, викликати активне ставлення до них, формуючи громадську думку" . Робота над ним потребує багато часу та зусиль (оскільки журналіст змушений бути на місці події), найвищої професійності, досконалості стилю, майстерного володіння словом та оригінальності.

Новини на Інтері «Ранок з Інтером»

«Мильна опера» — це найпопулярніший жанр, створений телебаченням. Ніхто не знає походження означення «мильна опера», крім того, що воно виникло у США. Деякі серіали, котрі тепер вважаються «мильними операми», не були задумані як такі і датовані періодом, коли термін «мильна опера» ще не увійшов до вжитку в Сполученому Королівстві. Приміром, серіал «Вулиця коронації» проіснував роки, перш ніж його було віднесено до категорії "мильних опер". Головною рисою жанру «мильної опери» є те, що вона вимагає регулярного перегляду.

Серіал «Клон»

Розважальне шоу «Розсміши коміка»

Рекла́ма (лат. reclamare — «поновлювати крик, знову кричати, кликати, голосно заперечувати») — спеціальна інформація про осіб чи продукцію, що розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку.

Реклама

Використані джерела:http://www.bibliofond.ru/view.aspx?id=490565http://www.br.com.ua/referats/Music/102787.htmhttp://5ka.at.ua/load/kultura/zagalna_kharakteristika_vidiv_mistectv_referat/29-1-0-12501http://76017.ucoz.org/load/kulturologija/referaty_po_kulturologii/zrelishhnye_vidy_iskusstva/18-1-0-28http://libfree.com/182539189_etika_ta_estetikasintetichni_mistetstva.htmlhttp://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1403http://pidruchniki.ws/13140112/sotsiologiya/telebachennya_zhanrhttp://myunivercity.ru/Журналистика/Аналтичн_жанри_телебачення/130967_2048893_страница1.html