Святий Тома Аквінський народився наприкінці 1225 або на початку 1226 року. Він прийшов у світ в італійському замку Роккасекка (що поблизу Аквіно, тому його згодом і назвали Аквінатом) як син шляхетних і заможних батьків. Ще дитиною Тома потрапив до бенедиктинського монастиря в Монте-Кассіно для отримання першої освіти – така була воля його сім’ї. Потім юнак продовжував навчання в Неапольському університеті, одному з найдавніших вищих навчальних закладів Європи. Саме в Неаполі він познайомився з домініканцями – братами новозаснованого тоді Ордену Проповідників.
У Неаполі Тома Аквінський вирішив вступити до Ордену, що викликало розпач і спротив у членів його сім’ї. Настільки, що мати віддала наказ викрасти та ув’язнити сина. Однак, втративши свободу, Тома все одно не змінив свого рішення щодо того, аби стати вбогим проповідником. Відтак графський рід був вимушений змиритися з твердим життєвим вибором наполегливого юнака, який Тома зробив на користь домініканців.
Від 1045 і до 1048 року Тома Аквінат був студентом Паризького університету, де уважно слухав лекції Альберта Великого. За своїм наставником Тома попрямував до Кельна, де продовжував навчання. Аквінат мав досить кремезну поставу, був мовчазним. За це домініканці дали йому прізвисько Німий Віл. Ба більше, брати вважали Тому не надто розумним, дехто навіть намагався допомагати йому з навчанням.
Святий Тома Аквінський залишив багато праць з теології, філософії, етики, логіки, політики та естетики, а також численні коментарі до Біблії. Він складав і духовні гімни на прославу Бога. Особливо відомий його Євхаристійний гімн «Pange Lingua». Останні роки життя Тома Аквінський присвятив редагуванню Суми Теології – великому трактату з теології, що складається з трьох частин. Останню з них він так і не встиг завершити.
У своїх працях Тома Аквінський пропонує синтез розуму та віри, показуючи, що вони не суперечать одне одному. Він відрізняє істини, доступні тільки для людського розуму, від тих істин віри, які базуються на Одкровенні. Він називає філософію слугинею теології (лат. philosophia anсilla teologiae), щоби показати, як ці дві науки співпрацюють у пошуках пізнання істини. Його інтелектуальний підхід – це пошук істини, заснований на запитаннях та вільний від упереджень.
Для св. Томи християнська віра поєднана з людським розумом. Віра дозволяє нам пізнати ті істини, які не доступні виключно розуму. Водночас існує глибока гармонія між вірою та розумом – автором і того, і того є сам Бог. Людський розум може пізнати, що цей світ не може пояснити себе сам і потребує вищої причини, якою є Бог. Тома Аквінський пропонує п’ять доріг природнього пізнання Бога через Всесвіт. Аквінат розрізняє п’ять аспектів реальності. Людський розум своїми силами може досягти пізнання Бога та деяких його атрибутів. Це досконалість Бога, Його нескінченність, Його всемогутність, Його вічність тощо.
Святий Тома визначає любов до Бога як справжню дружбу з Ним. Але між Богом та людиною така велика дистанція, що для дружби з Ним ми покликані взяти участь в Його Божественній природі. Цю можливість нам відкриває освячувальна благодать – духовний дар, який обожнює нас. Це найважливіший дар, тому що він зцілює нас від гріхів та дає нам пізнати Божу любов, Божественне світло, Божественне життя.