Презентація на тему "Творчий доробок І.Нечуя-Левицького"

У повісті “Дві московки” І.Нечуй-Левицький звернувся до селянської теми. Автор порушив гострі соціальні проблеми, показав типові явища поміщицько-буржуазного суспільства: безземелля, податковий гніт, солдатчину, безправність. У творі змальовано два протилежних образи – Ганни та Марини. Тиха, лагідна Ганна. Після солдатчини на село повертається Василь, який згодом одружується з Ганною. Марина заздрить, бо кохає Василя. Василь змушений покинути Ганну. Сина теж відправлено на службу. Син, омосковчившись, відцурався від Ганни. Марина не могла коритися умовам; осуд від села, змушує її покинути село. Марина помирає в місті, зовсім одна. Тогочасна критика особливо відзначала успіх письменника у створенні оригінального образу Марини. Не обмежуючись традиційними фольклорними прийомами, Нечуй-Левицький реально змалював індивідуальні риси її зовнішності.

Тему української інтелігенції І.Нечуй-Левицький розкрив у романах ” Хмари” та “Над Чорним морем”. У романі “Хмари” порушено проблему нової людини. Зображено село напередодні скасування панщини, проблему українського дворянства, системау освіти і виховання. Ставлення письменника до героя суперечливе. Автор усвідомлює необхідність боротьби проти деспотизму і національних утисків, але побачив можливого борця лише в особі українофіла-народолюбця, методи якого не завжди ефективні.  Невлаштованість селянського життя Радюк пояснює неосвідченістю, темнотою, згрубілим впливом тогочасної народної школи, засиллям шинків – це основне зло, на який єдиний засіб – просвіта, а звідси і програма героя – просвітянство.

Письменник присвятив романи “Гетьман Іван Виговський” та “Князь Єремія Вишневецький” історичній тематиці. У них відображено героїчне минуле нашого народу, його боротьбу проти польської шляхти і турецьких завойовників.

У повісті «Микола Джеря» глибоко зображено суперечності між закріпаченими селянами і поміщиками, боротьбу селянства проти нових форм гноблення після реформи 1861р. Твір є своєрідним художнім літописом життя героя, який зростає, мужніє, стає незламним протестантом.  Микола не мириться зі своїм становищем, не кориться поміщикові, бунтує, знову виступає на захист кріпаків, підбурює односельчан не йти жати до пана. З логічною послідовністю письменник показує пробудження ненависті в Миколи до гнобителів. Правдивий і привабливий образ селянина-бунтаря Миколи Джері з розвитком сюжету набуває нових рис. Ставши бурлакою, Микола глибше усвідомлює складність життя, класову нерівність. Довгі роки тяжкого життя не зламали Миколу, і після реформи він палко виступає проти панства. Автор майстерно розкрив внутрішній світ героя, показує його сильну вдачу, незламність у боротьбі проти соціальної неправди.

У повісті “Кайдашева сім’я” відтворено сцени з життя селянської родини Омелька Кайдаша. Зображення життя темного, затурканого недавньою панщиною селянства, показ його приватновласницької психології, яка призводить до повсякчасних родинних  та сусідських сварок і чвар, визначає тему повісті. Автор не вказує шляхів та засобів, якими можна запобігти цим конфліктам, але він так реалістично зображає жах індивідуалізму у середовищі дрібних власників, та їх егоїстичну обмеженість і замкненість, що потреба перебудови суспільного ладу стає гострою й неминучою. В основу повісті письменник поклав життя лише однієї селянської родини, проте з художніх образів Кайдашів проглядає широко узагальнена трагедія села взагалі. І. Нечуй-Левицький співчуває своїм героям. Контрастом до сільського індивідуалізму, родинного розладу, злісної ворожнечі постають в повісті краса природи, ліричні сцени кохання Мелашки і Лавріна, все те, що спотворюється матеріальними нестатками, забобонами, темнотою старого села.