Характер видимого руху планети залежить від того, до якої групи вона належить. Розміри петлі тим менші, чим більша відстань між планетою і Землею. Планети описують петлі, а не просто рухаються взад-вперед по одній лінії виключно через те, що площини їх орбіт не співпадають з площиною екліптики.
Поблизу сполучень внутрішню планету спостерігати надзвичайно важко – вона візуально знаходиться поряд з Сонцем, а тому губиться у його променях. В цей час її видно як вузький серпик (аналогічний місячному). Фото Венери поблизу сполучення В момент нижніх сполучень можна спостерігати доволі рідкісне явище – проходження планети по диску Сонця (транзит планети). Воно може тривати кілька годин і є досить цікавим для астрономів. В момент верхніх сполучень планета ховається за диском Сонця. Проходження Венери по сонячному диску
Кутова відстань Венери від Сонця менша, ніж кутові відстані Місяця і Юпітера. Місяць, Юпітер і Венера у вечірньому Парижі. Кутове віддалення планети від Сонця називається елонгацією. Найбільша елонгація Меркурія - 28°, а Венери - 48°. При східній елонгації внутрішню планета видно на заході, в променях вечірньої зорі, невдовзі після заходу Сонця.
Під час протистоянь умови для спостереження зовнішніх планет із Землі найкращі: по-перше, планети в цей час перебувають на найближчій відстані до Землі, по-друге, зовнішня планета у цей час перебуває з протилежного боку, ніж Сонце, тому її зручно спостерігати цілу ніч, по-третє, із Землі в цей час ми спостерігаємо освітлену Сонцем півкулю планети. Варто також врахувати, що не всі протистояння однакові. Оскільки орбіти планет не кругові, а еліптичні, то в момент протистоянь планета і Земля можуть бути то ближче, то далі одна від одної. Протистояння, під час яких відстань між планетою і Землею мінімальна, називають великими протистояннями. Наприклад, великі протистояння Марсу повторюються кожні 15-17 років, тоді як звичайні – кожні 2 роки.