Презентація на тему "Вступ до курсу тактичної медицини .Причини превентивних смертей при бойовій травмі.Етапи надання домедичної допомоги"

Тактична медицина – це надання медичної допомоги під час військових дій. Впровадження цього курсу для кожного бійця в західних арміях призвело до гарних результатів – кількість загиблих від поранень в армії США зараз є найнижчою за всю історію. Тактична медицина враховує той факт, що місце і обставини в яких надається допомога під час бойових дій, принципово відмінні від звичних лікарень, салону карети швидкої допомоги або, навіть, тротуару серед міста. Тактична медицина

Такі знання також необхідні всім учням , які вивчають медико-санітарну піднотовку в процесі вивчення курсу «Захист України». Особливо це актуально на даний час, в умовах агресії Росії на Україні, коли знання з тактичної медицини можуть знадобитись і цивільним людям. Ще на початку конфлікту з РФ, близько 30% поранених, які могли бути врятовані, гинули. Тому виникла необхідність перейти на НАТОвську програму медичної підготовки і в Україні, оскільки у військових конфліктах, де беруть участь країни НАТО, гине не більше 3% поранених. Причому, якщо в ЗСУ головне завдання - не дати загинути тим, кого можна врятувати, то медицина Альянсу вже успішно вирішує завдання вищого рівня- порятунку тих, хто завжди вважався безнадійним і гинув у 100% випадків. Британські військові медики повідомляють, що їм тепер вдається врятувати 25% таких безнадійно уражених. Тактична медицина це спеціальний розділ медицини, що передбачає дії з надання домедичної допомоги військовослужбовцям під час бойових дій у зонах активного конфлікту та їх евакуацію у безпечну зону. Тому кожен військовослужбовець має бути навчений самодопомозі і взаємодопомозі. Актуальність вивчення тактичної медицини

Сама тактична медицина – це збірник чітких алгоритмів, де на кожне «якщо», є «то». Такі алгоритми надання допомоги в ідеалі боєць має знати і практично володіти ними настільки добре, щоб бути в стані зробити все за інструкцією навіть у дуже стресовій ситуації і\чи напівпритомному стані. Знання з тактичної медицини призначені не для лікарів, їх немає на полі бою. Наші бійці і мають вміти надати допомогу під час бою собі і своєму товаришу. Саме тому у протоколах надання допомоги медичні маніпуляції переплітаються з суто військовими діями – придушенням ворога вогнем, правильним переміщенням, прикриванням, відбиранням зброї, роботою з евакуаційним спорядженням, пересуванням, залученням саперів і змінами у плані бойового завдання. Тактична медицина вплітається в самі бойові дії, в тактику виконання бойового завдання у разі, якщо з’являються поранені. Значення знань з тактичної медицини

Згідно із західною статистикою, з тих, хто отримав сумісні з життям поранення, більшість солдатів (60%) помирають від кровотечі внаслідок поранення кінцівок, 30% — від пневмотораксу, 5 % — через блокування дихальних шляхів, 5% — від інших причин . З огляду на це, найперш важливим є зупинка кровотечі, адже при масивній кровотечі поранений може загинути протягом двох хвилин. По-друге, встановлення прохідності дихальних шляхів. По-третє, налагодження циркуляції з метою покращення кровообігу. І останнє – уникнення гіпотермії: боротьба з переохолодженням. Отож, тактична медицина розроблена та розрахована на надання медичної допомоги постраждалим у зонах активного конфлікту та їх евакуації у безпечну зону. Між цивільною та тактичною медициною існують істотні відмінності. Бойові умови диктують інший алгоритм дій, які необхідно виконати, щоб життя було врятоване. Відмінність між цивільною та тактичною медициною

Розрізняють три місця надання домедичної допомоги під час ведення бойових дій:а) безпосередньо в секторі обстрілу;б) в зоні тактичних умов;в)допомога під час тактичної евакуації

План передбачає надання першої допомоги:в порядку самодопомоги самим пораненим; в порядку взаємодопомоги іншим бійцем;бійцем-рятувальником (санітар в ЗСУ);парамедиком (санінструктор роти в ЗСУ). Всі солдати обов’язково проходять базовий вишкіл — тренінги із навчання прийомам самодопомоги/взаємодопомоги. Самодопомога. Види допомоги пораненим Військова медична доктрина в військах НАТО передбачає, що в умовах поля бою можливості військових лікарів та іншого професійного медичного персоналу щодо негайного надання першої допомоги є значно обмеженими. У зв’язку з цим запроваджено план для надання пораненим бійцям першої домедичної допомоги.

Зазвичай одного з членів кожного найменшого тактичного підрозділу (відділення, екіпажу, розрахунку або іншої еквівалентної одиниці) готують як бійця-рятувальника. Бійцем–рятувальником в НАТО може стати солдат, що пройшов відповідний вишкіл та успішно виконав усі практичні, письмово-практичні і письмові завдання. Боєць-рятувальник - це солдат-немедик, який здійснює заходи із збереження життя, як вторинну місію, після виконання своєї основної місії — бійця. Боєць-рятувальник також може допомагати парамедику, або військовому лікарю в наданні допомоги, або при підготовці потерпілих до евакуації, якщо у нього немає невиконаних обов’язків бійця. Основною перевагою наявності бійця-рятувальника є те, що він буде поруч, якщо хто-небудь з членів команди, або екіпажу постраждає. Парамедик може з’явитися поряд з потерпілим через кілька хвилин, або і пізніше, особливо, якщо потерпілих декілька та/або вони знаходяться на різних локаціях. Боєць-рятувальник навчений надавати негайну допомогу, яка може врятувати життя потерпілому. Парамедик-це рятувальник, який має медичну освіту і пройшов курс екстенної медицини. Види допомоги пораненим. Дуже важлива роль цим планом відводиться бійцю–рятувальнику.

Смерті, яких можна було б уникнути в умовах бойових дій шляхом надання домедичної допомоги, називають превентивними. Превентивна смертність. На полі бою є три категорії поранених:ті, хто все одно помруть;які все одно виживуть;сметрі яких можна запобігти, якщо негайно вжити необхідних рятувальних заходів заходів. У бойових умовах непрофесіоналу складно визначити категорію пораненого, тому допомогу надають по протоколу. Головні проблеми:кровотеча з ран кінцівок;Кровотеча з розтрощених поранень;Внутрішні кровотечі;Напружений пневмоторакс;Проблеми з диханням.

Критичним моментом для виживання поранених є фактор часу. Існує поняття «золотої години» – часу необхідного для того, щоби поранененому почав надаватися необхідний обсяг лікарської допомоги. Тобто швидка евакуація з поля бою в польовий чи спеціалізований госпіталь має вирішальне значення для порятунку поранених. Ця задача повинна вирішуватись низкою організаційних заходів та відповідним технічним забезпеченням військових та медичних підрозділів. Але першочергове значення має вчасність, обсяг та правильність допомоги, що надається пораненому протягом цієї «золотої години». Ранній початок лікарської допомоги є  фактором, який значно покращує шанси на виживання та відновлення функцій у пораненого. Умови запобігання превентивним смертям

Так, при пораненні крупних артерій (наприклад стегнової) людина може загинути протягом 2-3 хвилин від втрати крові, також протягом 5 хвилин людина може загинути від обструкції дихальних шляхів чи дихальної недостатності. Тому останнім часом все більше значення надають так званим «платиновим 10 хвилинам» — першим хвилинам після поранення. Ці 10 хвилин є найкритичнішими і саме заходи, вжиті протягом цього часу, найбільше впливають на прогноз виживання та на перебіг подальшого відновлення. В ці хвилини кваліфікована медична допомога навряд чи буде доступна, тому все буде залежати від здатності та вміння пораненого надати самодопомогу, а також від готовності та вміння надати першу долікарську допомогу його товаришами та/або медиками підрозділу. Висока смертність від наведених вище причин обумовлена швидкоплинністю процесу втрати життєдіяльності під впливом травматичних факторів. Причини превентивних смертей

Перший етап – допомога в «червоній зоні» CUF (англ. Care Under Fire – в різних джерелах перекладається як: «надання допомоги під вогнем», в зоні обстрілу). Другий етап – допомога в «жовтій зоні» TFC (англ. Tactical Field Care – в різних джерелах перекладається як: «надання допомоги на полі бою», «надання допомоги в зоні укриття»). Третій етап – надання допомоги під час тактичної евакуації з поля бою в медичні заклади «зеленої зони» ТЕС– мобільні польові госпіталі, військові чи цивільні шпиталі, спеціалізовані клініки (англ. Tactical Evacuation Care). Зони  надання допомоги пораненим Виділяють  три зони  надання допомоги пораненим у військово-польових умовах.

Допомога під вогнем (червона зона) - CUFУ червоній зоні і поранений боєць, і боєць, який може надати домедичну допомогу, перебувають під прямим вогнем супротивника. Є загроза їхньої загибелі. У червоній зоні необхідно: Виконання бойового завдання й насамперед подавити вогонь супротивника. Надати домедичну допомогу пораненому: зупинити критичну кровотечу з кінцівок шляхом накладання джгута; Швидко евакуювати в безпечну зону; Якщо швидка евакуація неможлива, варто забезпечити прохідність дихальних шляхів пораненого, перевернувши, за потреби, його в стабільне положення на боці або на животі. За цих умов використовують ресурси аптечки пораненого. Джгут у кожного бійця має бути в найбільш доступному і видному місці.

Допомога в тактичних умовах - (жовта зона) - TFC Починається цей етап після того, як рятувальник і поранений більше не знаходяться під прямим вогнем противника. На цьому етапі є більше часу для надання допомоги. При наданні медичної допомоги у військово-польових умовах медичне обладнання та матеріали часто обмежені тими, які були принесені на поле бою бійцем-рятувальником або окремими солдатами. процедури при наданні медичної допомоги у військово-польових умовах В зеленій зоні надають постраждалому медичні працівники взводу або роти, які перевіряють, доповнюють або усувають недоліки того, що зроблено до них. За наявності транспортного засобу для евакуації, таку ж допомогу надає персонал цього засобу з використанням наявного табельного обладнання. Надання допомоги в зоні укриття-місці, захищеному від прямого вогню противника

Допомога під час тактичної евакуації (зелена зона)-ТЕС В зеленій зоні надають постраждалому медичні працівники взводу або роти, які перевіряють, доповнюють або усувають недоліки того, що зроблено до них. За наявності транспортного засобу для евакуації, таку ж допомогу надає персонал цього засобу з використанням наявного табельного обладнання. Третій етап – надання допомоги під час тактичної евакуації. Розрізняють немедичну та медичну евакуацію.1) Немедична евакуація потерпілого відноситься до переміщення потерпілих з використанням немедичного транспортного засобу або літального апарату. Під час такої евакуації рятувальник може перебувати з потерпілим для надання йому допомоги під час транспортування. 2) Медична евакуація відноситься до евакуації потерпілих з використанням спеціалізованого санітарного автомобіля або санітарного літака. На медичних транспортних засобах для евакуації (наземних і повітряних) присутній медичний персонал для надання потерпілим допомоги під час евакуації. При здійсненні евакуації допомога надається до надходження постраждалого в пункт збору, або до медичної установи.

При наданні допомоги пораненому на будь-якому етапі в будь якій зоні застосовується правило C-A-B-C. Стандартна практика визначення ознак життя та порядку надання першої допомоги, відома як A-B-C (airway, breathing, circulation – дихальні (повітряні) шляхи, дихання, кровообіг) в тактичній медицині змінена на C-A-B-C, де додана перша „C” означає катастрофічну кровотечу (catastrophic haemorrhage), яку необхідно припинити в першу чергу. Специфіка бойових уражень та методи ефективної першої допомоги потребують спеціального оснащення для порятунку поранених під час бойових дій. З цією метою застосовуються тактичні індивідуальні аптечки (IFAK), якими мають бути забезпечені всі військовослужбовці. Додаткове оснащення для першої допомоги мають бійці-рятувальники та медики (парамедики) військових підрозділів.