Презентація на урок з теми "Інфекційні захворювання"

ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Інфекція або заражування — стан, коли в організм потрапляє чужорідний агент (бактерія, грибок, найпростіші або вірус), який розмножується і здійснює хвороботворний ефект.Інфекція (від лат. inficio - зараження) - складний біологічний процес взаємодії між мікро - та макроорганізмом, який відбувається в певних умовах навколишнього середовища й проявляється у вигляді інфекційної хвороби або мікробоносійства.

Перебіг інфекційних хвороб може відбуватися: блискавич­но, гостро, підгостро, Хронічно, безсимптомноІнфекції поді­ляють на дві основні групи: 1) маніфестна інфекція - інфек­ційна хвороба, яка виявляється клінічно й може мати різний характер проходження; 2) безсимптомна інфекція (не має зов­нішніх проявів).

Інфекційна хвороба за тривалістю може бути: гострою (до 3 міс.), затяжною (до 6 міс.), хронічною (понад 6 міс.). Виділяють надгострий перебіг (блискавичний, фульмінантний) для якого характерний бурхливий перебіг із стрімким наростанням клінічних проявів і, як правило, несприятливим кінцем. За тяжкістю перебігу: легкий, середньотяжкий, тяжкий, дуже тяжкий.

Епідемія – це масове розповсюдження інфекційних захворювань людини в будь-якій місцевості чи країні, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності. Пандемія – епідемія, що охоплює більшу частину населення країни, групи країн, континенту. Епідемічний процес – безперервний ланцюг послідовно виникаючих та взаємозв’язаних інфекційних станів (хворі, носії), що проявляється у вигляді епідемічних вогнищ з хворими та носіями. Епідемічне вогнище – це місце перебування джерела інфекції з оточуючою його територією в тих межах, в яких воно може передавати хворобу. Протікання епідемічного процесу залежить від наявності наступних факторів: Джерело інфекції. Механізму передачі. Сприятливості населення. При відсутності будь-якої ланки неможливий розвиток епідемії.

Інкубаційний період. Період рековалесценціїПродромальний період. Період розпалу. Періоди розвитку інфекційного процесу

Періоди розвитку інфекційного процесу:Інкубаційний період (особливістю такого періоду є те, що ознаки захворювання проявляються не відразу після зараження, а через певний прихований, інкубаційний період. Такий період може тривати від кількох годин до кількох днів (дифтерія) і навіть тижнів (черевний тиф). Протягом інкубаційного періоду відбувається розмноження й нагромадження мікробів та їхніх отрут, підвищення реактивності організму до збудника),Період провісників хвороби, або як ще його називають – продромальний період (характеризується наявністю деяких загальних ознак захворювання: невеликим підвищенням температури, загальним нездужанням тощо),Період розпалу хвороби (у такий період, інфекційний процес досягає високої інтенсивності, тримається на цьому рівні певний час, що є неоднаковим при різних захворюваннях),Період реконвалесценції, тобто одужання (при сприятливих умовах перебігу, така хвороба переходить у стадію одужання, першою ознакою чого є спадання температури, поліпшення загального самопочуття і т.п. При багатьох інфекційних захворюваннях клінічне одужування не збігається за часом зі звільненням інфікованого організму від збудника хвороби).

Кишкові інфекції – група інфекцій, що викликає захворювання травного тракту з основними клінічними проявами, такими як підвищення температури тіла, пронос, блювання. До кишкових інфекцій відносяться такі небезпечні захворювання як: черевний тиф, дизентерія, харчові токсикоінфекції, сальмонельоз, ботулізм, гастроентероколіти. Всі ці захворювання виникають внаслідок вживання інфікованих харчових продуктів або води, які проникають в організм людини через брудні руки, продукти харчування. Це одні з найчастіших інфекційних хвороб у дітей.

Інфекції дихальних шляхів найчастіше зумовлюють віруси, рідше хламідії, бактерії та інші збудники. У структурі захворюваності найбільша доля приходиться на грип і ГРВІ, що належать до найпоширеніших хвороб, складаючи до 70% усієї інфекційної захворюваності. Профілактика та лікування грипу і ГРВІ є важливим завданням медичної науки і практичної охорони здоров'я. Однак активні пошуки вакцин і препаратів, спрямованих на пригнічення репродукції збудників в організмі хворої людини, ще не дали суттєвих практичних результатів. Клінічна картина цих захворювань складається переважно з симптомів токсикозу і катаральних змін слизової оболонки верхніх дихальних шляхів (порожнина носа, глотка), які часом поєднуються із запаленням нижніх (гортань, трахея, бронхи) дихальних шляхів і легень.

Інфекції зовнішніх покривів включають хвороби: з поверхневою локалізацією патологічного процесу - вірусні кон'юнктивіти і кератокон'юнктивіти, короста, грибкові ураження шкіри (стригучий лишай, парша, фрамбезія, молочниця, споротрихоз, бластомікози та ін; ранові - правець, анаеробна гангрена; піодермії, бешиха, мадуромікоз (Мадурська стопа ), вакцина і паравакціна; з глибокими проникненнями збудника: актиномікоз, анкілостомідозі, шистосомози; від укусу тварин: сказ, содоку; венеричні хвороби: сифіліс, гонорея, м'який шанкр, лімфогранулематоз, хламідіози, урогенітальний мікоплазмоз.