Презентація "Надання домедичної допомоги при переломах, опіках, відмороженнях, проникаючому пораненні ока."

НАДАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ПЕРЕЛОМАХ, ОПІКАХ, ВІДМОРОЖЕННЯХ, ПРОНИКАЮЧОМУ ПОРАНЕННІ ОКА. НАКЛАДАННЯ ШИН Переломом називається порушення цілісності кістки, що виникає під впливом зовнішньої травми або внаслідок хворобливих змін кістки, що супроводжуються зазвичай пошкодженням м’яких тканин (м’язів, кровоносних судин, сухожиль, нервів). Переломи кісток бувають відкриті і закриті. Переломи, що супроводжуються порушенням шкірних покривів, називаються відкритими. При відкритих переломах є рани і кровотечі. Переломи без порушення цілості шкірних покривів називаються закритими. Відкритий перелом небезпечний проникненням мікробів у глибину рани. Переломи можуть бути: повні (при яких кістка переламана повністю) і неповні, коли є тільки надлом або її травма.

НАДАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ПЕРЕЛОМАХ, ОПІКАХ, ВІДМОРОЖЕННЯХ, ПРОНИКАЮЧОМУ ПОРАНЕННІ ОКА. НАКЛАДАННЯ ШИНДо ознак перелому кісток кінцівки належать:- різкий біль при обмацуванні місця перелому, при спробі здійснити рух або спертися на пошкоджену руку або ногу;- припухлість або крововилив на місці передбачуваного перелому;- неправильна, незвичайна форма кінцівки (вона вкорочена або зігнута в такому місці, де немає суглоба);- рухливість кінцівки в незвичайному місці, кісткове похрускування в місці перелому;- порушення функцій. Перелом кісток - важка травма. Гострі кінці кісткових уламків можуть пошкодити великі кровоносні судини і нерви, що призводить до тяжких наслідків. Переломи великих кісток можуть привести потерпілого до шоку і смерті.

НАДАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ПЕРЕЛОМАХ, ОПІКАХ, ВІДМОРОЖЕННЯХ, ПРОНИКАЮЧОМУ ПОРАНЕННІ ОКА. НАКЛАДАННЯ ШИН Надавати допомогу пораненому з переломами кісток, а також переносити або відтягувати його необхідно обережно, бо гострі кісткові уламки можуть пошкодити кровоносні судини і викликати сильну кровотечу або проткнути шкіру, перетворивши закритий перелом у відкритий (важчий). Крім того, різкий біль при необережному перенесення (евакуації) може викликати шок у пораненого. Щоб цього не сталося, потрібно ввести пораненому знеболювальний засіб зі шприц-тюбика, а потім для знерухомлення (іммобілізації) кісткових уламків накласти на пошкоджену кінцівку шину. При закритому переломі шину накладають поверх одягу. При відкритому переломі спочатку накладають на рану стерильну пов’язку (для цього в місці перелому розрізають або обережно знімають одяг), а потім уже шину. При відкритому переломі і сильно забрудненій рані необхідно дати пораненому антибіотики, що запобігають зараженню рани.

НАДАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ПЕРЕЛОМАХ, ОПІКАХ, ВІДМОРОЖЕННЯХ, ПРОНИКАЮЧОМУ ПОРАНЕННІ ОКА. НАКЛАДАННЯ ШИН Найважливішим моментом у наданні першої допомоги пораненим при переломах кісток є: іммобілізація кінцівок (створення нерухомості кісткових уламків). Це є профілактичним заходом проти ускладнень, які можуть виникнути при транспортуванні пораненого. Для цього використовують табельні засоби іммобілізації (шини, виготовлені з різних матеріалів) та підручні матеріали (дошки, фанера, пучок прутів тощо, мал. 96). Для закріплення шини в бойовій обстановці використовують носові хустинки, шарфи, ремені, мотузки тощо. За відсутності шин або підручних матеріалів при переломі руки потрібно її щільно прибинтувати до тулуба (згинаючи в ліктьовому суглобі під прямим кутом), а при переломах ноги пошкоджену ногу прив’язати до здорової

НАДАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ПЕРЕЛОМАХ, ОПІКАХ, ВІДМОРОЖЕННЯХ, ПРОНИКАЮЧОМУ ПОРАНЕННІ ОКА. НАКЛАДАННЯ ШИН При накладанні шин потрібно пам’ятати таке: 1. При відкритому переломі і наявності кровотечі, перш ніж накласти шину, необхідно зупинити кровотечу за допомогою джгута (турнікета) і накласти на рану асептичну пов’язку, використовуючи для цього індивідуальний перев’язувальний пакет. 2. Шина повинна бути такої довжини, щоб можна було захопити і створити нерухомість у двох сусідніх суглобах нижче і вище місця перелому кістки, а при переломі стегна - у трьох суглобах (тазостегновому, колінному і гомілковостопному). 3. Якщо довжина шини недостатня, то потрібно зв’язати кілька шин. 4. Шину зазвичай потрібно накладати поверх одягу і взуття. 5. Шини, як правило, накладають з обох сторін кінцівки - внутрішньої і зовнішньої. При переломі стегна шину накладають із зовнішньої його сторони від пахви до п’яти (мал. 98), а з внутрішньої сторони - від паху до п’яти. 6. Для попередження виникнення болю і змертвіння тканин у місцях кісткових виступів під шину підкладають м’який матеріал (вату, клоччя, мох тощо). 7. Шину прибинтовують до кінцівки.

НАДАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ПЕРЕЛОМАХ, ОПІКАХ, ВІДМОРОЖЕННЯХ, ПРОНИКАЮЧОМУ ПОРАНЕННІ ОКА. НАКЛАДАННЯ ШИН При закритих переломах потрібно:- ввести пораненому знеболювальний засіб зі шприц-тюбика;- накласти шину на пошкоджену кінцівку. При відкритих переломах треба:- ввести пораненому знеболювальний засіб зі шприц-тюбика;- зупинити кровотечу джгутом (турнікетом) або тиснучою пов’язкою;- накласти на рану пов’язку за допомогою індивідуального перев’язувального пакета;- накласти шину на кінцівку.

Опіки. Опік - це ушкодження тканин живого організму, викликане місцевою дією високої температури, електроструму, хімічних речовин або радіоактивних випромінювань. Залежно від причини, що викликала опік, їх (опіки) поділяють на:- термічні - виникають у результаті дії високої температури - опік полум’ям, окропом, світловим випромінюванням ядерного вибуху, а також запалювальними речовинами типу «напалм», фосфором тощо;- хімічні - виникають у результаті впливу кислот, лугів та інших агресивних рідин. Залежно від тривалості та інтенсивності впливу того чи іншого чинника, що викликає опік, виникають опіки різного ступеня тяжкості.І ступінь - почервоніння шкіри. II ступінь - утворення пухирів з прозорою рідиною. III ступінь - омертвіння шкіри на різну глибину, з утворенням щільного струпа сірого або чорного кольору. IV ступінь характеризується омертвінням не тільки шкіри, але і тканин, які знаходяться глибше (м’язів, кісток). Може спостерігатися навіть обвуглювання.

Опіки Опіки І і II ступеня належать до поверхневих і заживають самостійно через два тижні. Опіки III і IV ступеня, як правило, вимагають тривалого хірургічного лікування. У результаті опіків III і IV ступенів в організмі розвивається опікова хвороба. Її тяжкість залежить від глибини і площі опіку. Поверхневі опіки небезпечні для життя потерпілого при площі ураження шкіри понад 50 % поверхні тіла, глибокі можуть призвести до загибелі постраждалого при площі значно меншій - 15-20 %. Небезпека опіку полягає в порушенні найважливішої функції шкіри - бар’єрної, тобто тієї, що захищає організм від проникнення мікробів, які у великій кількості знаходяться на поверхні тіла людини. Раннє і правильне надання першої допомоги при опіках значною мірою визначає результат подальшого лікування. Перш за все, слід припинити дію вражаючого чинника.

Опіки Для гасіння полум’я на людині необхідно:- покласти потерпілого на землю і притиснути до неї палаючу ділянку;- накинути на полум’я плащ-намет, бушлат, брезент або інший щільний матеріал і щільно притиснути;- закидати палаючу ділянку сирою землею, піском, снігом, вологою глиною або залити водою;- занурити ділянку горіння або всього постраждалого у воду (бочка з водою, велика калюжа, водойма).- обережно видалити тліючий або обгорілий одяг, шматочки фосфору, що палає на тілі. Уривки обпаленого одягу, які прилипли до шкіри, і бульбашки не видаляють.- обпечену ділянку слід охолодити (холодною водою, льодом, снігом). Якщо опіки отримані агресивними рідинами, їх потрібно довго обмивати проточною водою.

Опіки На обпалені поверхні накладається стерильна пов’язка з пакета перев’язувального індивідуального. При опіках фосфором пов’язка повинна бути рясно змочена водою. При великих ураженнях слід укутати потерпілого стерильним або чистим випрасуваним простирадлом, укрити ковдрою, напоїти гарячим чаєм і швидше доставити в лікувальний заклад. З метою зменшення больових відчуттів при важких опіках слід застосовувати внутрішньом’язове введення знеболювальної речовини зі шприц-тюбика індивідуальної аптечки. У разі зараження опікової поверхні радіоактивними чи отруйними речовинами для першої допомоги терміново повинен бути використаний індивідуальний протихімічний пакет

Відмороження Відмороження - це пошкодження тканин тіла в результаті впливу холоду. Виникненню відморожень сприяють: вологе повітря, вітер, вогке і тісне взуття, пітливість ніг, тривале нерухоме положення, погане харчування, крововтрата. Відмороженню найчастіше піддаються периферичні частини тіла: кінцівки, ніс, вуха. Іноді потерпілий може і не помітити відмороження, тому треба стежити один за одним. При відмороженні пальців, вух, носа після початкового почуття холоду часто відчувається невеликий біль і поколювання. Якщо придивитися уважно, то можна помітити, як шкіра, спочатку червона, на цих місцях поступово блідне. Це збліднення поступово збільшується, і, нарешті, відморожена частина тіла стає білою. У цей момент потерпілий уже не відчуває ніякого болю і навіть дотику до відмороженої ділянки. Якщо зблідлу від холоду руку або ногу відразу зігріти, то зазвичай ніяких серйозних наслідків не спостерігається. Відморожена кінцівка після зігрівання злегка набрякає і через 3-4 дні набуває звичайного вигляду. Інший результат буде, якщо збліднення тримається годинами або навіть днями. Тоді після зігрівання на шкірі відмороженої кінцівки з’являються бульбашки і подекуди починається омертвіння.

Відмороження При тривалій дії вогкості ознаки відмороження можуть бути іншими. У цих випадках спостерігаються набряклість і болі; іноді набряклості не буває і про небезпеку відмороження сигналізує тільки наполегливий біль у ногах. Таким чином, у холодну і сиру погоду необхідно звертати особливу увагу на біль у ногах. Якщо з’явилися болі і шкіра зблідла або стала синьою, якщо чоботи стають тісними від того, що набрякають ноги, або відчувається оніміння в ногах, потрібно негайно звернутися за медичною допомогою. Небезпека відмороження значно збільшується при температурі повітря нижче ніж -10 °С та сильному вітрі.

Відмороження За глибиною ураження розрізняють чотири ступені відмороження: І ступінь - на початку побіління шкіри, втрата чутливості, пізніше - синюшне забарвлення шкіри, набряклість, свербіж; II ступінь характеризується омертвінням поверхневих шарів шкіри, появою пухирів, наповнених світлуватою рідиною; III ступінь - омертвіння шкіри і підшкірної клітковини. Бульбашки з кров’яною рідиною; IV ступінь характеризується омертвінням усіх тканин ураженої ділянки до кістки включно. Перша допомога потерпілому з відмороженням має на меті відновити порушений кровообіг у відмороженій ділянці тіла, зігріти його і захистити від інфекції.

Відмороження При перших ознаках відмороження у ражену ділянку необхідно акуратно розтерти чистою теплою рукою або рукавицею, поки шкіра не почервоніє. Не можна розтирати відморожене місце снігом. Після цього необхідно тепло укутати відморожене місце і вжити всіх заходів, які запобігають повторному охолодженню. При різкому побілінні і задубінні пальців їх необхідно терміново зігріти в теплій воді. Якщо дозволяють умови, відморожену кінцівку треба зігріти в теплій воді з температурою 19-20 °С, поступово протягом 30 хв. При відсутності такої можливості на стопу або кисть накладають товсту пов’язку, для чого використовують індивідуальний перев’язувальний пакет, медичну накидку і будь-які підручні засоби. Потерпілому дають гарячий солодкий чай. Якщо відмороження виявлено пізно і вже з’явились бульбашки або посиніння пальців, то, не розтираючи шкіри і не розкриваючи бульбашок, накладають пов’язку з індивідуального перев’язувального пакета.

Відмороження Постраждалого необхідно помістити в тепле приміщення (якщо є така можливість), дати йому гарячий чай, їжу. Розтирати снігом не можна, оскільки це ще більше охолоджує шкіру і викликає подряпини, через які може проникнути інфекція. З появою пухирів масаж робити не можна, потрібно обережно обмити шкіру спиртом, накласти асептичну пов’язку і товстий шар вати. Щоб уберегтись від відмороження, головна увага має бути спрямована на те, щоб попередити переохолодження. Крім дотримання правил догляду за взуттям, треба запобігати пітливості ніг. При пітливості, грибкових захворюваннях, потертості ніг необхідно особливо ретельно дотримуватися правил особистої гігієни, щодня міняти шкарпетки. На привалах, ночівлях, в укриттях рекомендується знімати хоча б взуття. Уважно потрібно стежити за ногами і в сухі морозні дні. Змазування обличчя жирами недоцільне, тому що жир погано захищає від дії холоду і, розкладаючись, забруднює і подразнює шкіру. Треба періодично ворушити пальцями і стопами, а на привалах сходити з машин і робити пробіжки. Усі запобіжні заходи слід застосовувати заздалегідь, не чекаючи появи перших ознак відмороження.

Проникаюче поранення ока При проникаючому пораненні ока:- не можна витягати сторонній предмет, який зумовив травму;- потрібно накласти на травмоване око стерильну пов’язку, яка зменшить кровотечу і не допустить потрапляння інфекції в рану (якщо під рукою немає стерильного бинта і тампонів, можна використовувати будь-яку чисту пропрасовану бавовняну тканину: один шматочок згорнути валиком і розташувати по центру ока, а зверху розташувати другий шматочок, який повністю закриває ділянку травми, і закріпити обидва бинтом, стрічкою тощо;- пораненого потрібно негайно доставити до лікаря-окуліста.

Проникаюче поранення ока Під час ведення бойових дій також трапляються проникаючі поранення очей. Якщо очі бійця не захищені окулярами, вони можуть бути зачеплені різними осколками, наприклад, крихтами цегли, бетону, що розлітаються від попадання куль, або іншими твердими тілами. Якщо виявлена або підозрюється проникаюча травма ока, необхідно:- швидко перевірити дієздатність ока і гостроту зору;- накрити око жорстким захисним щитком, а не м’якою пов’язкою або пластиром, щоб уникнути тиску на рану і забезпечити її подальший захист;- переконатись, що поранений прийняв антибіотик з військового набору пігулок (ципрофлоксацин), якщо поранений може ковтати. У випадку, коли поранений не може ковтати, слід покликати медика, щоб увести антибіотики.

Проникаюче поранення ока Слід також пам’ятати, що солдат, перебуваючи в шоковому стані, може машинально потягнутися, щоб помацати поранене око, що може зашкодити рані. Також, якщо евакуація буде проводитися в жорстких умовах, - можливі додаткові пошкодження рани через тряску або випадкові рухи (удари). Жорсткий щиток застосовується для запобігання цим випадковостям і є засобом першої допомоги для захисту очей при проникаючих пораненнях.

ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВИЙ НАБІР ПІГУЛОК Наказом Міністерства охорони здоров’я України (МОЗ) встановлено такий набір пігулок, які повинні бути в складі аптечок медичних загальновійськових індивідуальних:1. Парацетамол 500 мг (2 пігулки).2. Мелоксикам 7,5 мг (2 пігулки).3. Ципрофлоксацин 500 мг (або левофлоксацин 500 мг) (2 пігулки). Залежно від особливостей виконуваного завдання, рівня підготовки військовослужбовця та ймовірності потенційних уражень радіологічною, хімічною чи біологічною зброєю цей перелік може бути доповнено додатковими лікарськими засобами.

ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВИЙ НАБІР ПІГУЛОК Парацетамол (фармакотерапевтична група: аналгетики та антипіретики) застосовується при:- інфекційно-запальних захворюваннях, які супроводжуються підвищенням температури тіла (ГРЗ, грип);- больовому синдромі слабкої та помірної інтенсивності різноманітного генезу, у тому числі головний біль, зубний біль, невралгія, біль при травмах, опіках, міалгія (біль у м’язах). Мелоксикам (нестероїдний протизапальний та протиревматичний засіб) застосовується в терапії запальних та дегенаративних захворювань суглобів, які супроводжуються інтенсивним больовим синдромом, таких як ревматоїдні артрити, гострі артрити, хронічні поліартрити, анкілозуючий спондиліт. Також препарат застосовується для усунення болю при остеохондрозі та радикуліті.

ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВИЙ НАБІР ПІГУЛОК В умовах бойових дій парацетамол та мелоксикам використовується для знеболення при пораненнях у разі слабкого або помірного болю, коли поранений може вести бойові дії (парацетамол по дві пігулки кожні 8 год; мелоксикам 7,5 мг по дві пігулки один раз на добу). Ципрофлоксацин (антибактеріальний засіб) застосовується при інфекціях дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, сечовивідних шляхів, інфекційно-запальних захворюваннях черевної порожнини і органів малого таза, кісток, суглобів, шкіри; септицемії; тяжких інфекціях вуха, горла і носа, які спричинені чутливими до ципрофлоксацину мікроорганізмами. В умовах бойових дій цей антибіотик приймають у разі наявності відкритих ран.