Презентація "Напрочуд мужня історія в'язання"

Вітаю всіх, хто відкрив це відео! Соьогдні будемо говорити про в’язання і почнемо з питання: чи знаєте ви, чому до XVII століття в'язанням на спицях займалися лише чоловіки, і як жінки відвоювали право на це ремесло? Якщо ні, то це відео саме для Вас!

Напрочуд мужня історія в’язання

В’язання – вид рукоділля, який є одним з найпопулярніших у світі. Його можна визначитии як процес виготовлення виробів з безперервних ниток шляхом згинання їх у петлі й з'єднання петель одна з одною за допомогою нескладних інструментів вручну (в'язальний гачок, спиці, голка) або на спеціальній машині (механічне в'язання).

Пастухи в’яжуть панчохи на ходулях. Гравюра 1855 р.«В’язальник з собакою» Рудольф Джордан. В’язальник панчіх 1646 р. Не варто думати, що цей вид рукоділля – прирогатива жінок! До XVII століття цим займалися лише… чоловіки!

Витоки старовинного рукоділля губляться в глибинах історії задовго до нашої ери. І зараз уже достовірно ніхто не знає, ким і коли була пов'язана перша петелька. Однак, як стверджують дослідники, ручне в'язання було придумано чоловіками, а наймайстернішими майстрами в давнину вважалися араби, які 2000 років тому вже вміли створювати на кістяних спицях багатобарвні складні візерунки і володіли безліччю секретів в'язання.

Рукавичка епохи вікінгів ІХ-ХІІІ ст. н.е. Голки для в’язання ІХ-Х ст. Давньоєгипетський рельєф Вчені археологи стверджують, що найдавніші в'язані вироби з'явилися в ІІІ-І ст. до нашої ери на території стародавнього Єгипту. Так в одному із поховань археологами було знайдено дитячий черевичок, пов'язаний понад чотири тисячі років тому. Багаті єгиптянки в ті часи у своєму гардеробі мали калазіріс – трикотажну спідницю пов'язану вручну, що щільно облягає тіло і закріплену під грудьми стрічкою.

Бавовняні шкарпетки, знайдені в Єгипті 1000-1300 р. н.е. В'язаний фрагмент. Час створення 1000 – 1200 р.р. н.е. Детройтський інститут мистецтв, Детройт, США У III столітті нашої ери в історичних літописах вже згадується про найпростіші інструменти, що використовуються при в'язанні - кістяних спицях. З цих часів в'язання переходить на високий рівень, і з'являється найскладніша орнаментальна техніка в'язання шовком. Саме ж рукоділля стає все більш популярним і поширюється світом.

За припущенням дослідників, в'язання до Європи прийшло з єгипетськими християнами. У XII столітті в'язати стали іспанці та італійці. А до XIII століття у Франції в'язання стало досить прибутковою галуззю промисловості.

Цілі артілі чоловіків-в'язальників стали в'язати шкарпетки, капелюшки, рукавички, фуфайки, панчохи. А в Шотландії з'являється традиційний головний убір – берет. Щоправда, в'язаних виробів вироблялося настільки мало, що їх мало вистачало лише для членів королівських сімей та наближеної аристократії. Елемент в’язаного шовкового жакета. Англія. 17 ст. Килим 1781 року, створений підмайстром Страсбурзької гільдії в'язальників, з дуже дрібною в'язкою лицьовою гладдю та складною композицією на основі біблійного сюжету про сон Якова. Жіночі рукавички. Шовк, в'язання, вишивання, боби мережива. Європа, 1650-1700 р. р. Музей образотворчих мистецтв у Бостоні

У XVI столітті в'язання вже підкорило всю Європу. Чоловіки-в'язальники дуже тривалий час намагалися не допускати жінок до прибуткового ремесла, яким дозволялося лише прясти пряжу для виробів. Так, за документальними свідченнями, в 1612 Празькі панчішники заявили, що "під страхом грошового стягнення не приймуть на роботу в артіль жодної жінки".

І побоювання чоловіків були не марними. З часом це рукоділля поступово перекочувало до рук жінок. Вони перейняли всі таємниці в'язання і стали вправними в'язальницями. Варто згадати ірландське мереживо, яке майстрині звели до рангу мистецтва та довели до рівня шедеврів.

У Європі вироби із трикотажу стали набирати популярності на рубежі XVI-XVII ст. Тоді, Вільямом Лі, і був винайдений перший в'язальний верстат. Згідно з легендою винахідником виявився священик, який закохався в в'язальницю панчохів Марі, яка змушена була в'язати вдень і вночі. Щоб звільнити кохану від виснажливої ​​праці, Вільям протягом трьох років працював над своїм революційним винаходом.

Чудо-машина у своїй конструкції мала 2500 гачків, які за 1 хвилину робили 1200 петель. Для порівняння за одну хвилину в'язальниця вручну могла пров'язати лише 100 петель. Наприкінці XVIII століття у Франції винайшли кругову трикотажну машину, що в'яже по колу. Вироби, які в'язала ця машина, швидко витіснила ручні вироби, оскільки коштували набагато дешевше.

У ХIХ столітті з появою штанів чоловічі панчохи вкоротилися, перетворившись на шкарпетки. Вони й досі є невід'ємною частиною чоловічого гардеробу.

Здавалося б, що машинне в'язання повністю замінить ручне, проте речі ручної роботи не втратили своєї цінності, а набули ще більшої значущості та популярності.

У наші дні ручне в'язання широко популяризоване майже в усіх куточках світу. Мільйони людей присвячують йому вільний час.

Воно як епідемія поширилося планетою. Їм захоплюється і багато відомих людей. А речі, пов'язані вручну, практично завжди в моді.