Презентація "Народна архітектура"

Українознавство 7 клас Народна архітектура

Головні поняття теми:народна архітектураселомісто містечкохатаколибакуріньшинокмлинкомораграждаклуняхутірстайняпогріб

Архітекту́ра наро́дна — мистецтво створення просторового середовища, в якому живе і розвивається певний етнос. Задовольняє практичні потреби етносу та втілює в матеріальні форми найпоширеніші в його середовищі естетичні уявлення. В архітектурі народній панують стійкі протягом тривалого історичного часу, етнічно обумовлені традиції організації поселень, зведення будівель і споруду сіх функціональних типів. Тут індивідуальна творчість розчиняється у досвіді поколінь народних майстрів, що виробили найдоцільніші прийоми і форми архітектури. В Україні архітектура народна оперувала не тільки дерев'яними, а й кам'яними та саманними конструкціями; в архітектурі народній працювали як самі споживачі (аматори), так і артілі майстрів високого фахового рівня; у її розвитку спостерігаються не лише збереження тисячолітніх традицій, а й виразно означене новаторство; архітектура народна дала твори як масові, так і визначні взірці елітарної архітектури. З огляду на це, під архітектурою народною в Україні розуміють, найчастіше, традиційну архітектурну спадщину українського села.

Трипільське поселення.

Українське село . Світлина 1904 року.

Запоріжжя, світлини к. ХІХ ст

Центр України, світлина к. ХІХ ст.

Основним і наймасовішим витвором архітектури народної в Україні завжди було житло. Народне житлове будівництво консервативне; зберігаючи тисячолітні традиції, водночас сприйнятливе до новацій. Метод створення традиційного народного житла відрізнявся від сучасного проектування: житлові будинки та господарські споруди будували не за проектами, а за зразками вже існуючих будівель і згідно з традиціями, властивими певному регіону чи навіть окремому селу. Ці народні будівельні традиції, як і пісенний фольклор, передавалися з покоління в покоління. В Україні житлові будинки для постійного мешкання називаються хатами, а для сезонного — колибами, для тимчасового — куренями..

Традиційна українська хата поєднує раціональність задуму з високим мистецьким рівнем виконання. Найчастіше її робили з одним житловим приміщенням, до якого прилягали допоміжні — сіни, комора; нерідко з двома житловими приміщеннями, з якими поєднувалися у різних комбінаціях допоміжні й навіть виробничі приміщення. План хати — простий чотирикутник у плані, з чотирисхилим дахом: такий будинок легше збудувати, ремонтувати й обігрівати. Матеріалом для стін було дерево в різних варіантах: зруб з колод, брусів чи плах (відрізків дерева, розколотого навпіл), каркас з комбінованим заповненням (дрібне дерево, хмиз, глина з соломою). Дахи вкривали соломою, очеретом, ґонтом чи дранкою.

Українська традиційна хата . Полтавщина.

Українська традиційна хата . Полтавщина

Українська традиційна хата . Київщина.

Традиційна українська хата . Бойківщина

Важливими були господарські споруди, що утворювали комплекс селянського двору — комора для зберігання всього найціннішого, погріб, стайня для коней, возівня, де зберігали вози й ґринджоли (сани), хлів для худоби, саж для свиней, курник, нерідко — колодязь з «журавлем», а також клуня, що ставилася окремо від двору й призначалась для зберігання необмолоченого зерна.

Колодязь «журавель»

Комора

Клуня

Крім споруд традиційного селянського двору архітектура народна включає громадські будівлі: церква з дзвіницею, школа, сільська управа, корчма, гамазей (велика комора для зберігання громадських запасів зерна). Життя й економічна діяльність були б неможливими без відповідних виробничих споруд: це водяні й вітряні млини (вітряки), тартаки (лісопилки), сукновальні, олійні, крупорушки, кузні. Млини є витворами народної інженерної думки, що забезпечували потреби старого українського села в доступній, дешевій та екологічно безпечній енергії. Найстародавнішими в Україні є водяні млини, а вітряні відомі тільки з 18 ст.

Вітряки

Вітряк

Млин

Кузня

Церква

Селянський двір поділявся на дві половини — т. з. чистий двір і господарський. Неодмінною приналежністю кожної садиби був сад з городом. Суворі історичні умови привели до появи на Поліссі унікального явища — т. з. окружного двору, який у Карпатах називали граждою. У ньому всі будівлі й споруди згруповані довкола внутрішнього двору, утворюючи невеличку фортецю з глухими зовнішніми стінами й однією брамою.

Гражда

Гражда

Підсумки. Робота з поняттями. Село́ — один із видів населених пунктів в Україні та деяких інших країнах, найменша адміністративно-територіальна одиниця в Україні та Білорусі, одна з найдавніших назв поселень у слов'ян. У Київській Русі — княжий маєток. Хутір — вид сільського поселення, господарство (подвір'я) з належною до нього землею; мале сільське, часто однодвірне поселення поза селом. Місте́чко -  різновид поселення в різних країнах світу меншого за місто, але більшого за село. Сучасною розмовною українською мовою містечками звуть переважно селища міського типу. Інколи до них відносять ряд селищ, великих сіл і маленькі міста України. Мі́сто — тип поселення, зазвичай значного за чисельністю та густотою населення, мешканці якого зайняті, як правило, поза сільським господарством. У багатьох країнах статус міста визначається і закріплюється законодавчо, при цьому може висуватися критерій чисельності населення.