Презентація "Народна іграшка"

Народна іграшка style.font. Stylestyle.font. Weightstyle.text. Decoration. Underline

З ІСТОРІЇ ІГРАШКИЦиба О. Ю. На території України найдавніші прототипи іграшки виявлені в с. Мезин Коропського району Чернігівської області. Це були фігурки пташок, вовка чи собаки, виготовлені з мамонтового бивня приблизно 25 тис. років тому. Мали вони обрядове значення. У IV-III тис. до н. е. трипільці виготовляли керамічні жіночі статуетки, різноманітні фігурки тварин (овець, коней, биків тощо) та їх дитинчат, які символізували плодючість. В могильнику на території Львівської області археологами знайдено порожнисті ліпні фігурки пташок, що згодом трансформувалися в іграшки-свищики.

З ІСТОРІЇ ІГРАШКИЦиба О. Ю. Дитячі іграшки давніх слов’ян (дерев’яні коники, качечки) знайдено під час розкопок на Наддніпрянщині. Датовані вони приблизно Х-ХІІ ст. У той час побутували і так звані технічні іграшки: луки, мечі, дзиґи тощо. Розвиток кустарного іграшкового промислу припадає на середину ХІХ ст. Саме у цей період в Україні сформувались три найбільші регіони виготовлення забавок: Подніпров’я, Поділля і Прикарпаття, а в їх межах утворилися провідні осередки. Протягом тривалого часу тут формувалися місцеві стильові особливості.

Іграшка - це галузь українського народного мистецтва, що об’єднує вироби з кераміки, дерева, лози, соломи, паперу тощо. Циба О. Ю.

Іграшки класифікуються за матеріалом:іграшки з дерева;іграшки глини;іграшки з сируіграшки з тканиниіграшки з природніх матеріалів. Циба О. Ю.

У казках багатьох народів, у тому числі і й українського, є мотив перетворення деревини (поліна, гілки, колодки) на людину. Це відбувається в результаті різних заклинань і маніпуляцій. За найдавнішими переказами й міфами, боги створили перших людей саме з дерева, а не з глини. Це свідчить про те, що дерево є найдавніши матеріалом, який людина почала творчо обробляти. Іграшка з дерева - тепла, легка, зручна у грі – обов'язково має супроводжувати сучасне дитинство.Іграшки з дерева

Найціннішим з мистецької точки зору в яворівскій іграшці є розпис. Саме він робить прості столярні вироби (дитячі меблі, музичні інструменти візки, коники, коники з вершниками тощо) витворами мистецтва. Циба О. Ю.

Вироблялися візки з кониками, держачок, коники-каталочки, пташки на коліщатках, каруселі, музичні інструменти, вершники, колиски для ляльок, швейна машинка, макет потягу, млин, посуд, меблі. Для виготовлення використовували явір, осику, вербу, липу, грушу. Циба О. Ю.

Між тим яворівські розписи "тримаються" буквально на кількох мотивах та елементах, на кількох кольорах. Це - червоний, зелений і жовтий, які з'явилися в 1920-1930-х роках. Орнаментальних мотивів, власне, два: "колко" - залежно від розробки може набувати вигляду геометричної розетки, а також вигляду квітки-сонечка, кружальця із листочками всередині; і "вербівка" - це гнучка гілка з листочками типу вербових, чітко розібраних на симетричні ряди - червоний і темно-зелений.

Іграшки з глини. Найбільш масовою народною іграшкою, яка виготовлялася в умовах промислів, є іграшка з глини. Серед іграшок з глини найбільш поширеними, масовими є свищики (свистунці, свистала, свистілки), серед яких найчастіше зустрічаємо свищиків-птахів. Вони мають найпростішу форму, для якої характерні відсутність зайвої деталізації, підкреслення об'ємності та схематичності тулубів й узагальнено типізоване вирішення голів.

„Ліпленням іграшок займалися навіть діти, настільки простими й традиційними вони були. Головне у цій справі було навчитися ліпити порожнистий тулуб (однаковий як для тварин, так і для птахів). ” О. С. Данченко, дослідниця української народної кераміки

Найбільш відомі гончарські центри, вироби яких позначені стильовою та образною своєрідністю, певними сюжетними й орнаментальними уподобаннями, це - Опішне (Полтавщина), Косів (Івано-Франківщина), Ічня (Чернігівщина), Громи (Черкащина), Дибинці, Васильків (Київщина), Бар, Бубнівка, Адамівка (Поділля), Миколаїв, Стара Сіль (Львівщина), Валки (Харківщина), Цвітна (Кіровоградщина), Вишнівець, Гончарівка (Тернопільщина). Циба О. Ю.

Для Опішнянської іграшки характерні рослинні орнаменти, хвилясті, прямі, ламані лінії, крапки, кружечки, мазки. В Опішні виготовляли іграшки подібні до знарядь праці і посуду („монетки”); свистунці: коники, баранці, гуски, курки, півники, качки; вершники на коні, мама з дитиною, жінка з куркою, ведмідь; сюжетні іграшки.

“Монетки” – це мініатюрні зразки всіх видів гончарного посуду – горщиків, глечиків, макітерок, мисочок, тарілочок, вазочок, куманців, чашечок, горняток, чайничків, риночок тощо. Ці маленькі посудинки правили за дитячі іграшки. У XIX ст. така іграшка на ярмарку коштувала одну копійку, тобто за неї давали одну монетку. Звідси і назва іграшкових виробів. «Монетки»

Іграшки із соломи, лози і трави - типові екологічні іграшки. Лише частково належачи до статусу промислів, виробництво солом'яних іграшок мало сезонний і подекуди епізодичний характер. Авторами цих іграшок зазвичай були сільські умільці-хлібороби.Іграшки із соломи, лози і трави

Іграшки із соломи мають золотисто-теплі та холоднуваті сріблясті кольори. Циба О. Ю. Циба О. Ю.

Іграшки із сиру. Нині їх роблять винятково жінки. Іграшки із сиру виготовляють особливим способом - витягуванням, викручуванням та обв'язуванням сирним мотуззям. Іграшки із сиру виготовляють тільки в Карпатах.

Виходять гарненькі, приємні, комфортні щодо розміру, фактури, смаку сирні баранці, коники, козлики, коні з вершниками, олені, півники й інші птахи. Особливо багато створюють зовсім дрібних коників та баранців, яких у святкові та великі базарні дні продають у Косові та Верховині.

Ляльки з тканини. Лялька-мотанка – українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг. Здавен у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері-прародительниці та зв’язку між поколіннями, одна із найдревніших іграшок і сакральних (священних) істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років. Скільки існує людство, стільки років цій іграшці, яка повинна була дитину заспокоїти, нагодувати і зберегти.

Лялька-мотанка здавен була оберегом в українській родині. Кожна матір робила для своєї дитині ляльку, щоб та гралась. Лялька буває різної форми - великою й маленькою. Вважають, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає.

Мотанка є втіленням добра і лагідності, посередником між бабусею та онукою, старшим та молодшим поколінням. Тому в ній, зробленій нашвидкоруч, щоб заспокоїти, зайняти дитину, чи виготовленій старанно, як подарунок на свято, закладений родовий, етнічний фактор любові і сподівань, віри в добро та захист від злих сил.

Обличчя як такого у ляльки немає, воно досить символічне. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею - ще й з хрестом замість обличчя. Не можна малювати обличчя ляльці, вона не повинна ні на кого бути подібна, щоб не завдати шкоду.  Циба О. Ю.

Народна іграшка дає дитині те, чого не може дати сучасна іграшка. Існуючи поряд, вони доповнюють одна одну. Отже, іграшка - це не лише предмет гри, вона дуже багато може розповісти про історію своєї країни, про звичаї і традиції народу, про традиційний одяг наших предків та їх спосіб життя. З іграшкою пов’язано багато легенд і казок, вона вчить дитину, як правильно поводити себе, і навпаки - як не варто себе вести. Використання народної іграшки в процесі виховання допомагає дитині виявити себе у творчій справі та підштовхує її до активного і самостійного пошуку, допомагає зберегти національні українські традиції, а через іграшки навчити цього і дитину. Циба О. Ю.

Творче завдання Створіть народну іграшку «Баранець»Матеріал - пластилін

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!Циба О. Ю.