Міф 1: Велика вітчизняна війна Міф-термін: назва «Велика Вітчизняна війна Радянського народу проти німецько-фашистських загарбників» означала боротьбу у єдиному пориві проти ворога-супостата за спільну радянську Вітчизну. Велика Вітчизняна війна» - це радянська назва збройного конфлікту між СРСР та Німеччиною 1941-1945 років, складової Другої світової війни. Хронологічні рамки «Великої Вітчизняної війни» та ідеологічний зміст, який виражає ця назва, не відповiдають досвіду українського народу під час Другої світової війни.
Міф 2: радянський союз завжди був противником німецьких нацистів, боровся за мир, а пакт рібентропа –молотова був вимушеним кроком. Політика СРСР перед Другою світовою війною передбачала лише підтримку загального миру і зупинення агресії Гітлера. І тільки відмова Заходу від мирних пропозицій Москви змусили радянське керівництво піти на укладання Пакту Молотова - Ріббентропа, щоб виграти певний час і відтермінувати війну. Таємна німецька авіашкола в м. Липецьк з висоти пташиного польоту.
У міжвоєнний період Москва і Берлін прагнули зруйнувати лад, встановлений переможцями Першої світової війни. Протягом 1922-1933 рокiв Радянський Союз допомагав Німеччині відновлювати вiйськовий потенціал. Російські більшовики мали на меті світову комуністичну революцію, тому в 1923 році не цуралися підтримувати німецьких нацистів. В період 1933-1939 років СРСР та Німеччина поводилися як ідеологічні вороги, що дозволило їм отримати підтримку міжнародного співтовариства. Накопичені сили Сталін та Гітлер використали для спільного розв'язання Дру гої світової війни. Сталін хотів нової великої війни, яка дала б можливість комуністичному руху захопити владу в європейських країнах. Підписання радянсько-німецького пакту прискорило початок Другої світової війни.
Міф 3: Війна для України почалась 22 червня 1941р. Друга світова війна від самого початку відбувалася на території України. У складі польської армії українці воювали проти Німеччини з перших годин війни 1 вересня 1939 року. Від 17 вересня українці також воювали на боці СРСР проти поляків, а перетин Червоною армією державного кордону Польщі означав фактичний вступ Радянського Союзу у Другу світову війну на боці нацистської Німеччини вже у вересні 1939 року.
Міф 4: сталін не узгоджував військових дій із гітлером. Сталiн самостійно прийняв рішення ввести війська на територію Західної України та Західної Білорусi 17 вересня 1939 року. Таким чином вiн не дав окупувати ці території Німеччині. У війні проти Польщі СРСР і Німеччина діяли як союзники , координували авіанальоти, спільно роззброювали польські частини , поступалися один одному захопленими територіями, провели спільний військовий парад."Рандеву". Карикатура з британської газети ""Evening Standart". Сталін і Гітлер обмінюються "люб'язностями "над трупом Польщі , 20 вересня 1939р.
Міф 5: Золотий вересень"- українці радо вітали прихід радянських військ.17 вересня 1939 року Червона армія розпочала «визвольний» похiд, аби «подати руку допомоги своïм братам-українцям і братам -білорусам, що населяють Польщу». Вступ Червоної армії на територію Галичини та Волині супроводжувався масовим і щирим ентузіазмом, що відобразилося пізніше у рішеннях Народних зборiв Західної України про об'єднання українців у «великій сім'ї радянських народів». «Золотий вересень» - це радянська пропагандистська назва вересневої кампанії Червоної армії проти Польщі. Пропаганда малювала картини масового ентузіазму та великих очікувань населення Західної України щодо встановлення нових порядків на цих територіях. Насправді радість від приходу більшовицької влади не була загальною і досить швидко змiнилася на розчарування, страх та опір.
Міф 6: Розстріли поляків у Катині здійснили нацисти. У Катині влітку 1941 року німці розстріляли 11 тисяч польських військовополонених, а радянські документи з «Особливої папки № 1» сфальсифіковані. Масові розстріли польських військовополонених здійснив НКВД СРСР навесні 1940 року в рамках спеціальної операції одночасно Катині,Калініні, Харкові, Києві та інших містах.
Міф 7:. У 1941-му Радянський Союз не готувався до війни. Вермахт був сильніший за Червону Армію на початку війни. Миролюбний радянський режиму, тому СРСР не готувався до війни. Саме з цим пов'язанi тимчасові труднощі та поразки у 1941 році. Командування Вермахту забезпечило собі значну кількісну перевагу над радянськими військами на напрямах головних ударів, що стало причиною поразки Червоної армії у 1941 році У 1941 році СРСР - найбільш мілітаризована держава в світі. Документи радянського керівництва 1940-1941 років свідчать, що всі стратегічні плани війни з Німеччиною передбачали лише наступальну війну. Загальне співвідношення сил на початку бойових дій проти CPCP не було на користь Німеччини.
Міф 8: Найбільша танкова битва Другої світової війни відбулася влітку 1943 року під Прохорівкою. У ній зійшлися до 1 200 танків та самохідних артилерійських установок. Втрати сторiн склали близько 700 танків. Німецькі сили було розбито, а їхні залишки перейшли до оборони. Це стало переломним моментом Битви на Курській дузі. Найбільша танкова битва німецько-радянської війни відбулася улітку 1941 року на території Західної України. Вона тривала тиждень у районі міст Дубно, Броди та Луцьк. У ній брали участь понад 3 000 радянських та більше 700 німецьких танкiв та самохідних артилерійських установок - САУ. Ця битва закінчилася ганебною поразкою радянських військ.
Міф 9: Дніпрогес у Запоріжжі, Хрещатик та Успенський собор у Києві підірвали нацисти. Днiпрогес підірвали співробітники НКВД з метою завадити швидкому наступу Вермахту. Наслідком цього стали величезні жертви серед мирного населення та радянських військ. Мінування Хрещатика, Успенського собору Печерської Лаври та центральних кварталiв Києва також організували радянські спецслужби.
Міф 10:«Матч смерті» в Києві завершився розстрілом радянської команди. Влітку 1942 року в Києві відбувся футбольний матч між командами місцевих футболістів та вояків Вермахту. Німці, після розгромної поразки на полі, розстріляли своїх суперників. У червні-серпні 1942 року в Києві відбулося кілька матчів місцевої команди «Старт» (до складу якої входили футболісти довоєнних клубів “Динамо” та “Локомотив” з командами німецьких та угорських солдатів. Остання гра вiдбулася 16 серпня і, попри те, що закінчилася поразкою німців, не призвела до розстрілу радянських спортсменів. Чотирьох iз них стратили наступного року як в'язнiв Сирецького концтабору.
Міф 11: Нацисти ешелонами вивозили чорнозем з України. Чи нацисти наступали, чи відступали - неважливо: при першій -ліпшій нагоді вони складали в піраміду автомати та бралися до лопати, знiмали з землi шар родючого чорнозему та ешелонами відправляли його в Райх. Цей міф - сукупність різних історій, як-от вивіз до Німеччини сировини, продовольства та остарбайтерів, плани сільськогосподарської колонізації України німецькими бауерами. Натомість в реальності нацисти вели дуже скрупульозний підрахунок награбованого майна - і в жодному звiтi земля, як ресурс не значиться.
Міф 12: План «Ост» передбачав знищення усіх слов'ян передбачалося фізичне знищення до 30 млн осіб населення та виселення понад 50 млн білорусів, поляків, росіян, українців, чехів в Західний Сибір, на Північний Кавказ, до Південної Америки й Африки “Вивільненi” території намiчалося заселити нiмцями (близько 10 млн), а решта населення, підлягала онімеченню. Розгром фашистської Німеччини Радянською армією зірвав його повне втілення в життя. Червона армія не тільки розбила великі сили агресора. але й врятувала українців від цілковитого знищення. Плани щодо долі слов'ян на загарбаних нацистами територіях усе-таки не передбачали повного їхнього винищення, а політика Третього Райху щодо українців взагалі не була сталою і змінюва лася залежно від ситуації на фронті. План «Ост»був планом колоніального опанування окупованих територій після війни, а не планом знищення слов'ян» пiд час війни.
. Міф 13: «Подвиг 28 героїв-панфіловців16 листопада 1941 року 28 радянських воїнів різних національностей - росіяни, українці, казахи, киргизи - вступили у бій проти 50 німецьких танків, які рвалися до Москви. Політрук роти Василь Клочков, надихаючи бійців на бій, промовив безсмертні слова: «Велика Россия, а отступать некуда - позади Москва!». Під час бою майже всі герої загинули, але ціною власного життя знищили 18 ворожих танків і сотні гітлерівців. Усім 28 воїнам-учасникам бою присвоїли звання Героя Радянського Союзу. Ця історія як «Подвиг 28 героїв-панфіловців» широко присутня в радянській, росiйськiй державній ідеології: Ніякого бою 28 панфіловцiв iз німецькими танками поблизу роз'їзду Дубосеково 16 листопада 1941 року не було - це вигадка. Того дня біля роз'їзду Дубосеково у складі 2-го батальйону з німецькими танками билася 4-та рота, з якої загинули понад сотня бійців, а не 28, як про це писали в газетах. 7 липня 2015 року Держархiв РФ опублікував документи радянської прокуратури, якi пiдтверджують: історію про 28 героїв-панфіловців вигадали співробітники газети «Красная звезда».
Міф14: Українці – чемпіони з колабораціонізму. Українці були головними колаборантами нацистів і радо йшли до них на службу. Масштаби російського військового колабораціонізму більші , ніж українського. У лавах Вермахту за роки війни служило близько 1 млн колишніх радянських громадян (РОА, мусульманські батальйони, козачі формування, поліція.). Осібно стоïть 180-тисячна українська повстанська армія С. А. Бандери (УПА), яка воювала не тільки з радянськими і польськими партизанами, але часто і з гітлерівцями. Для бандерівців, які боролися за «самостійну Україну», війна тривала і після 1945-го.
Міф15: Батальйони "Нахтігаль", "Роланд" та дивізія "Галичина" були каральними підрозділами СС. Під час Другої світової війни нiмцi створили з українських нацiоналiстiв батальйони "Нахтігаль", "Роланд", а також дивізію "Галичина". Цi пiдроздiли комплектувалися з нацистських колаборантiв, входили до структури СС, підпорядковувалися її керівництву та мали есесiвськi звання були створені для винищення мирного населення на окупованих територіях. «Нахтігаль» та «Роланд» діяли у складі Вермахту, ніколи не входили до структури СС, а їхні вояки не мали есесiвських звань. На початку німецько-радянської війни обидва батальйони виконували допоміжні функції, а восени 1941 були переформовані у 201-ий охоронний батальйон поліції порядку. Дивізія "Галичина", створена у 1943 році, належала не до загальних СС, а до військ СС, і використовувались передусім ,як бойова частина.
Міф16: Бандера особисто очолював УПАСтепан Бандера безпосередньо керував усіма структурами визвольного руху протягом усього часу їхнього існування, включно з УПА під час i пiсля війни. Степан Бандера був засновником і Провідником ОУН (революційної) в 1940 - 1941 роках і закордонних частин ОУН у 1946 -1959 роках. Бандера не міг особисто командувати Українською повстанською армією, оскiльки вiд липня 1941 року перебував у нацистському ув'язненні. УПА почала формуватися тільки У 1942 році. Від моменту арешту 5 липня 1941 року Бандера фізично не міг керувати ані політичними, ані мілітарними утвореннями націоналістів.
Міф17 У СРСР День Перемоги завжди був найголовнішим святом. День Перемоги - всенародне свято, найважливіше та найголовніше у нашій країнi. З повідомлення російського «Первого канала. 9 травня 2014 року. День Перемоги як святковий та неробочий день у СРСР запровадили у травні 1945 року. Проте вже з грудня 1947 року він перестав бути вихідним. До 1965 року ніяких особливих заходів 9 травня не проводилося. До цього часу зі значно більшим розмахом у СРСР відзначали 1 травня - День мiжнародної солідарності трудящих та 7 листопа да - річницю Жовтневої революції. Знову святковим 9 травня стало пише 1965 року, коли почалося творення культу «Великої Перемоги».
Чому існує дві дати відзначення Дня перемоги — 8 та 9 травня?В Україні 8 травня відзначають День пам’яті та примирення, який присвячений пам’яті жертв Другої світової війни. І це не одне й те ж, що й День перемоги. Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства. День 8 травня присвячений пам’яті понад 80 мільйонів людей,,хто загинув на фронтах, в окопах, під час бомбардувань, побував у полоні, концтаборах, чи зник безвісти.8 травня, обрали невипадково. 7 травня 1945 року був підписаний Акт капітуляції Німеччини. Він набув чинності 8 травня о 23:01. У багатьох містах Європи та США провели святкування. Але на вимогу СРСР 8 травня 1945 року, о 22:43 за середньоєвропейським часом (о 00:43 9 травня за московським), у передмісті німецької столиці Карлсхорсті підписали ще один «Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини». Він підтвердив аналогічний документ, підписаний днем раніше у Реймсі, і підтвердив час припинення вогню: 8 травня о 23:01 за середньоєвропейським часом (9 травня о 1:01 за московським). Тому День перемоги у СРСР та у країнах, які були ним окуповані, відзначали 9 травня.
Георгіївська стрічка — табу. Під час вшанування жертв Другої світової війни заборонено використовувати тоталітарну символіку (свастику, комуністичні символи, георгіївську стрічку)). Щоб згадати своїх рідних, які поклали життя за волю України, не треба навішувати на себе стрічки незрозумілого походження. з Георгіївською стрічкою російські бойовики на Донбасі вбивають наших захисників. Стрічка заборонена в Україні з червня 2015 року як символ сепаратизму та бойовиків, керованих Росією, на Донбасі. Червоний мак на аватарках у соцмережах — що вінозначає?Квітка маку стала символом Дня пам’яті та примирення у 2014 році. ЇЇ графічне зображення має подвійний натяк: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого — кривавий слід від кулі. Що ще важливо знати на цю тему:
18 квітня 2022 року у Верховній Раді був зареєстрований законопрєкт який пропонує встановити 8 травня Днем Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. А 9 травня проголосити Днем Європи і робочим днем."Вшанування в Україні Дня Перемоги 9 травня нелогічне і неприйнятне, особливо після початку повномасштабного російського вторгнення на територію України 24 лютого 2022 року. Україна повинна вшановувати пам'ять полеглих і відзначати День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні разом з усією Європою і всім цивілізованим світом 8 травня. Російська Федерація перетворила 9 травня на інструмент пропаганди і досягнення політичних цілей, розпалювання воєн, виправдання власних злочинів проти людяності, - зазначають автори законопроекту