Презентація "Невідома Леся Українка"

НЕВІДОМА ЛЕСЯ УКРАЇНКА

«Любов–війна» (дещо з біографії Лесі Українки)Вона народилася 13 числа за старим стилем, а померла 1913 року. Тому не дуже була щасливою. Родина була багатодітна. Після народження Лесі, її мама на півтора роки подалася до Женеви. І тато доглядав дітей. Він замінив крихітній, хворобливій Лесі маму та няньку. Завдяки йому вона вижила. Стосунки між Оленою Пчілкою та Лесею Українкою – то трагедія в режимі «любов – війна». «Негарна, недотепа, нерозвинута», – такі слова казала мама про доньку. В своєму листі до Івана Франка признавалася, що шкодувала за тим, що вирятувала її на першому році життя, ніби не існувала для Лесі.

Все починається з дитинства. Любити всіх, то риса Лесі від батька. Мала бажання огорнути всіх (прибити себе на Хресті якщо нема ката). Всупереч життю піднялася на вершину. Попри все Леся любила маму називаючи її «люба мамочко», обурювалася, коли мама не розуміла її. В творчості Л. Українки нема позитивного образу матері. Винесла маму за межі власної творчості.

Була дорогою для свого дядька Драгоманова. Леся мала харизму, всі її любили. Майбутній чоловік Климент Квітка бігав за нею як цуцик. Їх єднала духовна єдність. З грузином Нестором Гамбарашвілі було кохання романтичне і юне, та нерозділене. Скільки в неї було ніжності та любові до другого свого кохання – Сергія Мержинського. Від 1900 до кінця життя в Лесі були найкращі твори.

«Одержима» (із секретів поетичної творчості)Це диво, важкий процес, і це важко описати. Признавалася в листі до Старицької-Черняхівської, що «пише «только в припадке умопомешательства», «бо я тоді тільки можу боротись з виснаженням…, коли мене просто гальванізує якась ідея фікс…, юрба образів не дає мені спати…, от тоді вже приходить демон, лютіший над всі недуги і наказує мені писати…отак я писала «Лісову пісню»…». Геніальні автори інші – то не підвладне розуму.

«Одержима» (із секретів поетичної творчості)Квітка признавався що «твори забирали її життя, нищать її до смерті. Померла у 42 роки Мала дві фобії. Боялася двох речей. Не зауважити упадку сил, мозкової діяльності, не впасти в маразм. Та по-друге просто жити, не творити, не маючи змоги писати. 1912 року признавалася, що «упадку сил ще не має, свічка має догоріти».

«Апокриф» ( у пошуках Бога) «Бог знайшов мене», – каже Леся. Для багатьох камінь спотикання стосунки з Богом. Леся Українка шукає фанатичні почуття. Найстрашніше – байдужість. Це нелегка тема. Кілька моментів. Її неоднозначне ставлення до церкви. Не приймає Російської православної церкви. Там був цезаропапізм. Принцип Візантії. Глава держави був главою церкви. Церкву від Мазепи нищили поневолювачі України.

Писала про жінок з позиції жінки Вже не одне десятиліття працює правило "як глухий не дочує, то вигадає". Ось чому періодично з'являються легенди навколо Лесі Українки - і це природно. Це процес канонізації великих постатей". На думку літературознавців, головне, що потрібно пам'ятати про Лесю Українку, – вона писала драми. Драми не просто про жінок, а з жіночої точки зору: наприклад, у "Лісовій пісні" ми бачимо події очима Мавки, а не Лукаша. Зараз ми цьому не дивуємося, а за часів Лесі Українки в Україні лише починали розвиватися жіночі теми та гендерні студії.

"Цікавинки" та легенди На честь письменниці названо астероїд "2616 Леся" (2616 Lesya). Його відкрили 28 серпня 1970 року. Він знаходиться між орбітами Марса та Юпітера. Герой "Лісової пісні" дядько Лев жив насправді. Його дім був у Нечимному (урочище біля села Скулин), і Лариса Косач у 13 років гостювала у нього три дні. Він мав в урочищі літню хату, щоб випасати худобу, знав легенди про мешканців лісу – це й лягло в основу того, що у шкільній програмі дітям розповідають, ніби маленька Лариса бігала вночі у ліс і під враженнями від того створила фольклорний твір. Псевдонім Леся Українка виник не випадково. У родині Ларису називали також Леся, Зея, Мишолосія, поєднуючи ім'я Лесі та її старшого брата Михайла. Українку ж письменниця запозичила у свого дядька, якого обожнювала, – Михайла Драгоманова. Він послуговувася декількома підписами, одним із яких був Українець.

"Цікавинки" та легенди Нащадки Лесі Українки живуть за межами України. У Швейцарії мешкає Роберто Гааб, внучатий племінник, онук Лесиної сестри Оксани Косач-Шимановської. У США живе Ольга Лутон-Петрова. Вона внучата племінниця, онука Лесиної сестри Ізидори Косач-Борисової. Інформація про нащадків Миколи, Михайла та Ольги Косачів втрачена. Єдиний родич Лесі Українки, що похований в Колодяжному, – її молодший брат Микола. Він помер 1937 року. Прямих нащадків у Лариси Косач не було.Є легенда, що на території колишньої садиби Косачів захований скарб. Міф міг виникнути через те, що Косачів вважали заможною родиною. Вони мали 500 гектарів землі включно з лісами, ріллею та чотирма гектарами саду, тримали найманих робітників. На території володінь розташовується Лесин кадуб – джерело й криниця. Є легенда, що раніше там росла верба, змальована в "Лісовій пісні". І це вже більш схоже на правду, ніж історія про скарб.