Презентація "НУШ: виховна робота"

НУШ: виховнаробота

Освічені українці, всебічно розвинені, відповідальні громадяни і патріоти, ось хто поведе українську економіку вперед у ХХІ столітті. Концепція Нової української школи (НУШ) залишила виховний момент в освіті, задекларувавши, що школа буде не лише навчати, але й "формувати ціннісні ставлення і судження, які слугують базою для щасливого особистого життя та успішної взаємодії з суспільством". Розробники концепції аргументували це тим, що найосвіченіша людина може стати злочинцем, якщо не поділяє загальнолюдські цінності.

Світогляд людини закладається саме в школі. У школі формується особистість, її громадянська позиція та професійні якості. Школа для дитини – це не просто дім знань із предметів, а дім, де дають освіту для життя. Цінність предметів (знань та умінь) у їх виховній спрямованості. Одним із восьми компонентів формули нової школи є наскрізний процес виховання, який формує цінності. Це виховання на цінностях. Виховний процес орієнтуватиметься на цінності "морально-етичні (гідність, чесність, справедливість, турбота, повага до життя, повага до себе та інших людей), соціально-політичні (свобода, демократія, культурне різноманіття, повага до рідної мови і культури, патріотизм, шанобливе ставлення до довкілля, повага до закону, солідарність, відповідальність)". Це дуже важлива і суттєва зміна в бік ліберальної демократії. І нарешті вона задекларована на законодавчому рівні.

Питання навчання цінностей є контроверсійним, адже те, що буде стандартом для однієї людини може не подобатися іншій, і вчителі не мали б засуджувати батьків та дітей за "неправильні цінності", адже це було б втручання у свободу переконань. З іншого боку про цінності важливо говорити, можливо навіть допомагати учням зрозуміти власні цінності та переконання, пояснювати як переконання і дії людини впливають на співжиття суспільства, що означає демократія і з яких принципів вона складається.

Навіть ті освітяни, для яких цінності, закладені в Концепції будуть близькими, можуть мати складнощі переконати дітей у тому, що ці цінності дійсно важливі й варті того, аби за них боротися. Наприклад, може буде складно продемонструвати, що демократичні інституції працюють, адже суспільство не довіряє своїй державі, органам управління і правосуддя; що відносин між людьми мають будуватися на повазі до гідності, відповідальності, коли щодня діти зіштовхуються із більш ефективними способами вирішення життєвих питань.

Вчителі мають бути готовими до цього, а також до власних помилок. Це, ймовірно, буде перепустковим переконанням – чи готові ми визнати, що ми є носіями пост-радянських цінностей і чи готові ми спільно з учнями працювати над переосмисленням власних цінностей заради блага суспільства в цілому.

Діти вчаться взаємодії в школі не через викладання правил поведінки на уроках, а через культуру, яка панує в школі, через спостереження взаємодій вчителів між собою, вчителів і директора, школи і батьків, через ставлення вчителя до учнів.Із переходом до демократії, роль освіти теж змінюється – це більше не виховання слухняних потрібних державі кадрів, це формування самостійних та ініціативних громадян.

Було б чудово, якщо б школа змогла стати простором довіри і ціннісних дискусій, середовищем, в якому ми усі вчимося не нав’язувати свої принципи іншим, не примушувати, а бути прикладом, надихати і допомагати один одному у цьому непростому процесі.