Презентація "Оксана Радушинська «Метелики в крижаних панцирах». Історія написання, символіка назви повісті. Сюжет та композиція твору. Проблема самоствердження в суспільстві особ

Оксана Радушинська «Метелики в крижаних панцирах». Історія написання, символіка назви повісті. Сюжет та композиція твору. Проблема самоствердження в суспільстві особистості з інвалідністю.

Усе частіше в літературному просторі ХХІ ст. можна зустріти художні твори на інклюзивну тематику. Багато хто з українських письменників удається до написання про життя «особливих» людей. Хтось пише про інклюзію у цілому, дехто вибирає конкретний аспект та життя людей з обмеженими можливостями. Серед письменників, які у творчому доробку мають такі історії, виділяється українська письменниця О. Радушинська. Її поетичні та прозові твори, зокрема повість «Метелики в крижаних панцирах», змушують читача сформувати толерантне ставлення до людей з особливими потребами, зрозуміти їх особливість, людяність та прагнення до життя.«Персонажі повісті “Метелики в крижаних панцирах” — сучасні підлітки в сучасному світі дорослих людей. Вони наважуються на рішучість, на визначення власної життєвої осі й сподіваються на допомогу. У чіпких лещатах комплексів і невпевненості підлітки подібні до барвистокрилих метеликів, скутих кригою сумніву та непорозуміння. Адже коли тобі тринадцять-чотирнадцять, світ поділений навпіл лише на біле і чорне, заборони дорослих зайві, швидкоплинне життя не варте нічого, а перше кохання варте всього. І як здолати всі ці пороги, коли кожна перешкода видається вищою за Говерлу?»Ось як про свій твір пише О. Радушинська:

Оксана Петрівна Радушинська з’явилась на світ 27 вересня 1979 року на Хмельниччині у місті Старокостянтинів в сім’ї фотокореспондента районної газети. Робота батька надихнула дівчину до письменництва і з 1996 року вона стала писати в місцевих видавництвах. У 1981 році районна газета надрукувала перший вірш Оксани про ромашку. Тому не дивно, що в роки навчання в закладі освіти ЗОШ №8, майбутня письменниця обожнювала українську мову та літературу.  Але життя внесло свої корективи і після хвороби дівчина опинилась в інвалідному візку. По закінченню середньої  школи Радушинська вступає до Київського укртелерадіоінституту на факультет журналістики. Оксана Петрівна вирішує не зупинятись на досягнутому та продовжує навчання в інституті соціальних технологій Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Обраний факультет дівчини – «Видавнича справа та редагування». Спасибі, що живу, що величаю!Що день оцей, як храм, зріс на путі. Дай, Господи, добра всім, кого знаюІ тим, з ким ще не стрілася в житті!

З 2006 року О. Радушинська – редактор культурологічних програм Хмельницької обласної ТРК “Поділля-Центр”, автор та ведуча щотижневої телепередачі “Мелодії родоцвіту” та передачі “Родовід”, яка виходить в ефірі Хмельницького обласного радіомовлення. Її передачі однаково цікавлять і дорослих, і юних, адже висвітлюють різноманітні питання культури, традиції, ментальність нашого народу, його свята і звичаї. Цікаві та актуальні публіцистичні статті О. Радушинської часто можна побачити на шпальтах обласних газет “Подільські вісті”, “Газета Поділля”, хмельницької міської газети “Проскурів”, з якою журналістка співпрацює багато років. У 2002 році О. П. Радушинську прийнято в члени Національної спілки журналістів України. Спасибі, Господи, за день, який минає —Пливе у вічність човником легким. За те, що є. За те, чого немає. За те, що сталось, й треба жити з тим.

Та є ще одне, не менш важливе, поле її діяльності, її життя – письменницьке. Майже щороку виходять віршовані збірки Оксани Радушинської: “На крилах мрій”, “Світанкові сни”, “Казки яблуневого снігопаду”, “Неспівані пісні про щастя”, “Сповідь дощу”, “Стукав сніг”. У 2006 році молоду письменницю було зараховано до Національної спілки письменників України, адже на її рахунку вже було більше десяти цікавих талановитих поетичних збірок.

Оксана Радушинська активно займається волонтерською діяльністю, підтримуючи українських військових і дітей з особливими потребами. Вона навіть отримала відзнаку Міноборони – медаль «За сприяння Збройним Силам України».

Повість «Метелики в крижаних панцирах» — частина проєкту «Особлива книга для особливих дітей». Назва твору глибоко символічна. Науковиця Ніна Головченко у вступі до презентації книжки Оксани Радушинської цитує авторку: «Разом із головною героїнею я знову пережила розчарування, сльози, образу, біль від того, що тебе жаліють. Адже цей жаль не зігріває, а пече. Разом із Яриною я змогла ту кригу, яка ще залишилася в мені, здолати, щоби стати метеликом... Якими б не були порушення здоров’я, опускати рук не можна. Потрібно усвідомлювати свою цінність як неповторної особистості, яка має свою місію на Землі. Від радянського стереотипу, ніби людей з особливими потребами немає, наше суспільство вже відійшло. Однак потрібно пам’ятати — щоб подивитися в очі людині на візку, варто просто дещо опустити погляд. І важливо, щоб це був погляд на рівних». Метелик — надзвичайно гарна, водночас крихітна й тендітна комаха. Через цю тендітність метелики дуже вразливі, проте природа не дала їм жодного захисту. Головна героїня твору «Метелики в крижаних панцирах» перебуває в панцирі страху перед людським нерозумінням, перешіптуванням за спиною, боязню осуду та неприйняття. Метелик — символ душі, безсмертя, відродження та здатності до перетворень. Ці перетворення — у душі кожного, адже найважливіше не зовнішність, а духовний світ, людська гідність. Назва твору

Повість "Метелики в крижаних панцирах" складається зі вступу, 16 розділів та епілогу. Головною героїнею твору є 13-річна дівчина Ярина, яка не може ходити, бо пережила автокатастрофу, у якій втратила батьків і двоюрідного брата. Одного літа опікуни Ярини, її рідні дядько та тітка, вирішили відпочити у селищі Вербки. Там Яринка знайомиться з місцевими хлопцями, які спершу пограбували їх, але згодом стали дівчині справжніми друзями: Саньком та Сашком. Тут вона зустрічає і своє перше кохання – Артема Кожедуба, хлопця, який приїхав у Вербки відпочити на літо. Артем займався бальними танцями, Ярина ж була прикута до крісла колісного, тому страждала через таку різницю. Їхні стосунки з Артемом намагалася зруйнувати інша дівчина, не місцева, якій хлопець припав до душі ще минулого літа. Карина всіма можливими способами намагалася привернути його увагу, вдавалася до жорстоких образ в сторону Ярини. Однак, дружбу Артема та Ярини не можна було зруйнувати. Підступно розлучити Артема та Ярину вдалося його матері, яка вважала, що дівчина з інвалідністю не гідна її сина. Та Артем повернувся, а з ним – його тренер, пані Ядвіга. Ця жінка навчила Ярину танців на візку, а партнером став Артем Кожедуб. Згодом пані Ядвіга придумала, як знайти кошти на лікування Ярини, адже дівчина мала шанс ходити. Тож було організовано великий благодійний концерт за участі вихованців клубу, де тренувався Артем, а центральним номером став його танець з Яриною. Уперше в житті дівчина танцювала на сцені, у них усе вийшло, дівчина змогла перебороти свої страхи та комплекси. Невдовзі вона розпочала лікування за кордоном і воно дало результати. Короткий зміст повісті

Герої повістіЯринка Дядько Павло і тітка Наталя Артем Кожедуб і його батьки. Санько і Сашко. Олег. Карина

Яка нічна пригода трапилася в Ярининому будинку? Які риси характерів персонажів виявляються? Що відчував, про що думав Артем Кожедуб під час упізнання в поліції? Які почуття викликало це нахабне пограбування в Ярини та її рідних? А в тебе?Порівняй поведінку Градових і мами Артема Кожедуба в поліції. Чи зрозуміла тобі поведінка Ярини? Як би ти вчинив / учинила на її місці?Поміркуйте!Прочитайте самостійно початок повісті.

Працюймо з підручником. Усно опиши внутрішній стан Ярини після аварії. Що додавало дівчинці сили жити?Як ви думаєте, які риси дівчинка зуміла в собі виховати після трагедії?

Артем слухняно, наче школяр на уроці, примостився на лавці. Тепер їхні очі опинилися майже на одному рівні, і Ярині не треба було поглядати на хлопця знизу вгору. Вона дивилася прямо, без остраху, приховуючи властиву їй сором’язливість. Прочитайте уривок і подумайте, чому Ярина «не впізнала» хлопця у відділку?

— Я хотів тобі подякувати, — почав першим Артем.— За що?— Ти не вказала на мене... не впізнала там... у міліції.— А... Так... Проте це не такий вже й благородний вчинок.— Хіба?— Я злякалася, що ти помстишся. Про бандитів стільки різних страхіть розповідають. От я і промовчала...— Й ось зараз мене злякалася?— Злякалася... Я ж не знала, що ти... що тебе не треба боятися.— Не треба, — усміхнувся Артем. — Хіба я бандит?— Я вже чула, що ти чемпіон із танців.— Так.— А навіщо поліз красти?Це непокоїло Ярину з тієї миті, відколи побачила Артема в кабінеті дільничного. Саме Артема, бо Сашко із Саньком, вочевидь, можуть і не таке накоїти, а ось він не схожий на злочинця...— Сам незчувся... Набридло вислуховувати насмішки... Хотів довести, що не боягуз...

Ярина13 років. Дуже любить життя. Страждає через самотність. Прикута до інвалідного візка (наслідок аварії)Тиха, мовчазна, більше слухає, ніж говорить. Має почуття гумору. Вірить у здійснення мріїНе здається у складних обставинах. Що ще ви можете розповісти про Ярину?

Працюймо з підручником. Найпершим випробуванням для дівчинки була прогулянка після лікарні. В осінньому парку жовто й мокро. Тітка Наталя штовхає поперед Психологічна повість Оксани Радушинської «Метелики в крижаних панцирах»себе візок із блідою, немічною Яриною. Вона хоч і їде, та все одно стомлюється від свіжого повітря, від безсилля, від поглядів перехожих. Ось дві жінки привіталися з тіткою, промовили кілька фраз і пішли собі далі. Ніби й далеченько вже були, як підступний порив вітру приніс їхні голоси:— То Бог за гріхи карає, — мовив осудливий голос.— Та які вже там гріхи?! — відповів жалісливий.— Значить, були! — наполягав осудливий. А потім — знову шелестіння і гомінкі голоси дітей, що бігали алеями жовтого мокрого парку, наздоганяючи метких золотавих білок. Того року, призвичаївшись до лікарняних палат, Ярина дуже подорослішала й майже ніколи не плакала, хоча довелося витримувати нелюдський біль. Але, повернувшись із прогулянки, не могла стриматися. Такої гіркоти на серці без плачу не вгамувати. Приїхала швидка, лікар уколов заспокійливе, після чого дівчина заснула. Та, згадуючи той випадок у парку, ніяк не могла позбутися думки, що своїм каліцтвом спокутує чиїсь гріхи, що той трагічний випадок — помста, яка прийшла в родину з нічною аварією, що її — Ярину — за щось покарано... Що таке жорстокість?Чи може слово поранити людину?Опишіть стан Ярини після випадку в парку.

Працюймо з підручником. А ви вмієте зводити стіну перед агресією? Як саме?ПРОЧИТАЙТЕ

У яких епізодах повісті можна побачити хоча б один із видів насильства?

Ви радієте за Ярину чи переживаєте? Чому?

Які спільні інтереси зближують Артема та Ярину?Як можна назвати їхні взаємини — дружбою чи закоханістю? Чому?Поміркуйте!«... Уранці на підвіконні Ярининої кімнати лежав букет дрібних польових квітів. Дівчина зашарілася, вдихаючи пахощі. Це її перший букет від... від... Вона здогадувалася, хто його приніс»

Працюймо з підручником. ПРОЧИТАЙТЕЧому потрібно уникати назв інвалід та інвалідка?Що допомогло дівчинці подолати страх?

Працюймо з підручником. Про що свідчить листування Артема та Ярини?Яке значення мають Артемові листи для дівчини в лікарні на чужині?ПОМІРКУЙТЕ

Композиція і сюжет твору. Експозиція. Ярину та її опікунів, дядька Павла та тітку Наталю Градових, грабують троє хлопців. Одного з них дівчина побачила і повинна впізнати у кабінеті дільничного поліцейського. Зав'язка. Ярина сказала дільничному, що не впізнає хлопця, хоч то був саме він. Хлопець, якого звали Артем, вдячний дівчині. Він прагне спілкуватися з Яриною, яка рухалася з допомогою крісла колісного. Артем пояснив їй, чому пішов на такий вчинок, між ними зав'язалася дружба. Розвиток дії. У родини Градових проблеми зі старшим сином, який зневажав Ярину і вважав хрестом для своїх батьків. Дівчина спілкується з Сашком, Саньком і Артемом, які виявляються не такими й поганими хлопцями. Артем подобається Ярині, інша дівчина – Карина, хоче привернути його увагу. Матері Артема не подобається дружба сина з Яриною, вона відправляє хлопця за кордон, таємно відвідує Градових і наполягає обмежити спілкування Ярини з Артемом. Артем повертається з Польщі зі своїм тренером – пані Ядвігою. Жінка вирішує допомогти дівчині, вчить її танцювати на візку, партнером Ярини стає Артем. В Ярини є шанс ходити, але потрібна значна сума, тож пані Ядвіга вирішує влаштувати благодійний концерт. Мама забороняє Артему йти на концерт, але він не слухає її. Кульмінація. Відбувається благодійний концерт, Артем з Яриною чудово виступили. Розв'язка. Вдалося зібрати потрібну суму, і дівчина опинилася за кордоном. Їй провели дві операції, і Ярина вже може трохи стояти, попереду реабілітація і нове життя.

Проблематика твору. Продемонструйте на прикладах тексту повісті порушені проблеми. Чи існують такі проблеми в реальному житті?

Перекажи детально один з епізодів твору, який тобі найбільше сподобався. Над чим тебе спонукала замислитися повість «Метелики в крижаних панцирах»? Чим вона тебе вразила?Дослідіть лексичне значення слів «жалість», «жалісливість», «співчуття», «толерантність». Що в них спільного?А що — відмінне? Яким має бути ставлення до людей з особливими потребами?

Напиши есе на тему «Не такі, як усі: толерантне ставлення довсіх членів суспільства».