Презентація "Олесь Гончар. Життя і творчість. Його громадянська і життєва позиція"

Олесь Гончар. Життя і творчість. Його громадянська і життєва позиція, роль у духовному відродженні нації. Романтичність світобачення. Загальна характеристика доробку О. Гончара-романтика

…Знову бачу людину мудру, освічену, далекоглядну, позбавлену самолюбства, прагнучу зрозуміти свій час і тих людей, що споріднені були з ним любов’ю до України і до правди. Дмитро Павличко

Після демобілізації Олесь Гончар продовжив навчання в Дніпропетровському університеті, згодом у Києві — в аспірантурі Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка. Протягом 1946–1948 років написав трилогію «Прапороносці» про події німецько-радянської війни. Цей твір приніс йому широку популярність. Відтоді митець розпочав активну творчу та громадську діяльність. За радянських часів Олесь Гончар обіймав високі посади та отримував численні нагороди. Зокрема, був головою Спілки письменників України, депутатом Верховної Ради СРСР кількох скликань, Героєм Соціалістичної Праці, академіком НАН України, лауреатом Шевченківської премії тощо.

Олесь Гончар був лауреатом двох Сталінських, Шевченківської та Ленінської премій, академіком, мав звання Героя Соціалістичної Праці, неодноразово був обраний депутатом Верховної Ради СРСР і України. Але саме він виступив проти манкуртського «Закону про мову в Українській РСР», збирав підписи на підтримку української мови, активно став на захист «шістдесятників». Не побоявся першим заявити про необхідність якнайшвидшого відновлення зруйнованого у перше десятиліття радянської влади Михайлівського Золотоверхого монастиря й очолив створену для цього комісію. Доклав письменник чимало серця й розуму і до відновлення Києво-Могилянської академії як наукового й архітектурного центру.

У 1993 році Міжнародний біографічний центр у Кембриджі визнав Олеся Гончара «всесвітнім інтелектуалом 1992–1993 років». Митець помер 14 липня 1995 року і похований на Байковому кладовищі. Олесь Гончар був людиною свого часу. З одного боку, він жив в умовах тотальної цензури, тому писав лише те, що могли пропустити. З іншого — твори, написані в період послаблення контролю над свідомістю митців, — романи «Людина і зброя» та «Собор» — стали визначним явищем та викликали суспільну дискусію. Роман «Людина і зброя» (1960) — один із перших творів, у якому правдиво змальовано трагічні події початку радянсько-німецької війни, хибну, а часто й злочинну політику влади.

Творчий доробок митця

Домашнє завдання. Опрацювати с. 267-270, знати біографію митця, скласти психологічний портрет, прочитати роман «Собор», повторити творчість Довженка.