Презентація "Орінокська рівннинна країна"

Орінокська рівнинна країна. Виконала роботу Студентка ІІІ курсу Групи ГОЕ-19 Шостак Тетяна

Географічне положення. Історія формування території фізико-географічної країни. Тектонічна будова. Рельєф. Чинники формування клімату. Кліматичне районування. Внутрішні води. Грунтово-рослинний покрив. Тваринний світ. План

1. Географічне положення. Фізико-географічна країна розташована в басейні р. Оріноко в межах синеклізи тієї ж назви між Андами і Гвіанським нагір'ям. На пн сх рівнини виходять до Атлантичного океану, а на пд граничать з Амазонією. Пд. межа проведена більш-менш умовно по р. Гуавьяре. Приблизно в цьому районі сухий період, характерний для клімату рівнин Оріноко, стає таким коротким, що його легко переносять вологі екваторіальні ліси. У межах регіону розташовані рівнинні території Венесуели і Колумбії.

2. Історія формування території фізикогеографічної країни. Тектонічна будова. Морфоструктури давньої платформи поділяються на 2 групи: 1) рівнини та низовини; 2) плоскогір’я. Рівнини та низовини розташовуються на місці синекліз, крайових прогинів, на опущених краях щитів. Льянос Оріноко поділяється на Високі Льянос з переважанням денудації та ерозійного розчленування; та Низькі Льянос – акумулятивні рівнини з пануванням сучасної річкової акумуляції.

- Алювіальні та озерно-алювіальні давні та сучасні флювіальні форми. Морфоструктури. Морфоскульптури

3. Рельєф На рівнинах Оріноко панує плоский рельєф з чітко вираженими ерозійними ступінями. Меси і п’ємонти розчленовані глибокими долинами припливів головної ріки. Уздовж центральної ріки порівняно неширокою смугою тягнуться алювіальні низовини, над ними ступінями до висоти 200—300 м піднімаються плоскі ізольовані ділянки меси, а біля підніжжя Анд розташовані більш високі передгірні плато — п’ємонти. Усі рівнини Оріноко носять загальну назва Льянос (від іспанського «льяно» — «рівнина»).

4. Чинники формування клімату. Регіон знаходиться в області циркуляції екваторіальних мусонів. Улітку – гаряче і вологе екваторіальне повітря, практично щодня йдуть дожді. Узимку – сухий сезон з високими температурами (25—26°С). Кінець цього періоду місцеві жителі називають літом. Тривалість вологого періоду міняється від 3 місяців на північному сході, куди вологий мусон приходить в останню чергу, до 8—9 місяців на півдні, на границі з Амазонієї. У такий же спосіб міняється і річна кількість опадів від 800 мм до 1000 мм.

6. Внутрішні води. Ріки системи Оріноко відрізняються мінливістю стоку. Величина витрат залежить від сезону, і різниця дуже велика. У період дощів ріки широко розливаються, і на заході — у межах так званих Низьких Льянос — утворяться суцільні водні простори. У сухий сезон багато припливів Оріноко майже пересихають, а на місці водойм у заплавах залишаються болота — розсадники малярії.

7. Грунтово-рослинний покрив. У регіоні панують савани. Високотравні злакові формації, що переважають у південній частині Льянос, на північ змінюються більш засухостійкими фітоценозами.Ґрунти

Серед деревної рослинності поширені ксероморфні мімози, акації, чагарник чапарро, кактуси. У низьких улоговинах росте маврікієва пальма, що додає Льянос Оріноко своєрідний вигляд пальмових саван. Уздовж рік звичайні галерейні ліси з пануванням пальм (копернікової і маврікієвої) і бобових.мімозачапаррокактуси. Маврікієва пальма р. Оріноко

8. Тваринний світ. Неосвоєних земель залишається усе менше, однак є ще території з добре збереженою природною рослинністю, де живуть мурахоїди і броненосці, тапіри і пекарі, інші травоїдні, на яких полюють ягуари і пуми. Для пейзажу Льянос характерні термітники. Однак площі малоосвоєних земель скорочуються мурахоїдброненосецьтапіритермітникпумиягуар

Дякую за увагу!