Презентація "Основні поняття генетики"

Тема. Основні поняття генетики. Мета: сформувати поняття «генетика». розглянути основні поняття генетики, предмет і цілі цієї науки, розвивати вміння аналізу й синтезу інформації, виховувати повагу до науки, розуміння необхідності проведення наукових досліджень та їх значення для існування людства.

Обладнання й матеріали: портрети Г. Менделя та інших видатних генетиків, таблиці з визначеннями основних генетичних понять, фотографії або малюнки сортів рослин та порід тварин, виведених завдяки досягненням генетики.

Базові поняття й терміни: генетика, ген, алель, домінування, гомозигота, гетерозигота, генотип, фенотип, селекція, спадковість, мінливість.

Бесіда за запитаннями.- Які переваги має статеве розмноження порівняно з нестатевим?- Як відбувається процес сперматогенезу?- Як відбувається процес овогенезу?- Яка органела клітини відповідає за передачу спадкової інформації?

Генетика (від грецьк. генезис – походження) – наука про спадковість і мінливість живих організмів. В її основу були покладені закономірності спадковості, виявлені Г. Менделем під час вивчення різних сортів і гібридів гороху в 1860-х роках. Народження генетики відносять до 1900 року, коли Х. де Фріз, К. Корренс і Є. Чермак повторно відкрили закон. Г. Менделя. Залежно від об’єкта дослідження виділяють генетику рослин, тварин, мікроорганізмів і людини тощо. Сам термін «генетика» було запропоновано англійським генетиком В. Бетсоном 1905 року.

Етапи становлення генетики (Робота з хронологічною таблицею, розповідь учителя, записи у зошитах) (1865р.) 1900 – 1930рр. – Період класичної генетики- Створення теорії гена та хромосомної теорії спадковості;- Формування уявлень про співвідношення генотипу та фенотипу, взаємодію генів, генетичні принципи індивідуального добору в селекції;- Залучення генетичних ресурсів планети для цілей селекції.

1930 – 1953рр. – Період неокласичної генетики- Роботи в галузі штучного мутагенезу;- Виявлення того, що ген одночасно є і елементарною одиницею спадковості, і складною структурою;- Обґрунтування принципів популяційної генетики;- Створення біохімічної генетики, з’ясування ролі ДНК

З 1953р. – Епоха молекулярної генетики- Розкриття структури та встановлення ролі ДНК як носія спадкових ознак організму;- З’ясування на молекулярному рівні природи гена;- Початок робіт у галузі генної інженерії.

Взаємозв’язок генетики з іншими науками. ГЕНЕТИКАПРАКТИЧНА СЕЛЕКЦІЯЕВОЛЮЦІЙНЕ ВЧЕННЯХІМІЯ МАТЕАМТИКА ФІЗИКА КІБЕРНЕТИКАБІОТЕХНОЛОГІЯСОЦІОЛОГІЯМЕДИЦИНАМОЛЕКУЛЯРНА БІОЛОГІЯСИНТЕТИЧНА ЕВОЛЮЦІЯКОСМІЧНА БІОЛОГІЯГЕННА ІНЖЕНЕРІЯ

Рік 1866 Г. Мендель – основоположник науки генетики

Рік 1869. Йоган Фрідріх Мішер відкрив нуклеїнову кислоту

Рік 1900 – становлення науки генетики. Де Фріз , Еріх Чермак, Карл Корренс наново відкрили незалежно один від одного на різних біологічних об’єктах закони Г. Менделя.

Рік 1930 Н.І. Вавилов очолив перший в країні академічний заклад по генетиці –лабораторію, яка через 3 роки стала Інститутом генетики АН СРСР.

Рік 1953. Трьохвимірна модель просторової моделі ДНК у вигляді подвійної спіралі була запропонована американським біологом Дж. Уотсоном і англійським фізиком Ф. Кріком

Рік 1989 Стартував міжнародний проект з розшифровки генома людини під керівництвом Дж. Уотсона.

Основні терміи і поняття генетики (Розповідь учителя, записи нових термінів у біологічний словник) Ген – дискретна функціональна одиниця спадковості, з допомогою якої відбувається запис, зберігання та передача генетичної інформації в ряді поколінь, певна ділянка молекули ДНК (або РНК у деяких вірусів), розташована на певній ділянці (у певному локусі) хромосоми еукаріотів, у бактеріальній хромосомі чи плазміді у прокаріотів або в молекулі нуклеїнової кислоти вірусів. Алель – один з можливих станів (варіантів) гена.

Домінантний алель – алель, який пригнічує прояв іншого алеля певного гена. Залежно від ступеня пригнічення виділяють повне чи неповне домінування. Рецесивний алель – алель, прояв якого пригнічується іншим алелем певного гена. Локус – місце розташування алелей певного певного гена на хромосомі.

Гомозигота – диплоїдна або поліплоїдна клітина (особина) , гомологічні хромосоми якої мають однакові алелі певного гена. У гомозиготному стані проявляються і домінантні, і рецесивні алелі. Гетерозигота – диплоїдна або поліплоїдна клітина (особина), гомологічні хромосоми якої мають різні алелі певного гена. У гетерозиготному стані в разі повного домінування проявляється дія домінантного алеля, а за неповного домінування ознака має проміжне вираження між домінантним і рецесивними алелями.

Генотип – сукупність усіх генів клітини, локалізованих у ядрі (у хромосомах) або в різних реплікуючих структурах цитоплазми (пластидах, мітохондріях, плазмідах). Генотип – це спадкова основа організму, єдина система взаємодіючих генів, тому прояв кожного гена залежить від його генотипного середовища. Генотип – носій генетичної інформації, який контролює формування всіх ознак організму, тобто його фенотипу. Фенотип – сукупність властивостей і ознак організму, що склалися на основі взаємодії генотипу з умовами зовнішнього середовища. Фенотип ніколи не відображає генотип цілком, а лише ту його частину, яка реалізується в певних умовах онтогенезу. У процесі розвитку організму фенотип змінюється. Межі, в яких змінюються фенотипові прояви генотипу, називаються нормою реакції.

Спадковість - здатність живих організмів передавати особинам наступного покоління морфо анатомічні, фізіологічні, біохімічні особливості своєї організації, а також характерні риси становлення цих особливостей у процесі онтогенезу. Мінливість – властивість організму змінювати свою морфо фізіологічну організацію (що зумовлює різноманітність індивідів, популяцій, рас), а також набувати нових ознак у процесі індивідуального розвитку