Презентація "Основні тенденції соціально-економічного та політичного розвитку провідних країн Західної Європи та Америки"

Основні тенденції соціально-економічного та політичного розвитку провідних країн Західної Європи та Америки

Мета: охарактеризувати основні тенденції суспільнополітичного та економічного розвитку провідних країнЄвропи ; зміни в світогляді та житті людей,визначити причини і наслідки процесів індустріалізації,монополізації провідних галузей економіки; розвиватиувагу, пам'ять, мислення, навички роботи з історичноюкартою та історичними джерелами, вміння аналізувати таробити висновки, висловлювати власні судження; виховуватизацікавленість до вивчення теми. Обладнання: підручник «Всесвітня історія» для 9-го класу(О. В. Гісем, О. О. Мартинюк), історичні карти. Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Організаційний момент. Актуалізація опорних знань учнів. Бесіда за запитаннями. Що таке промисловий переворот?Які зміни в життя людей він вніс?Як відбувалося зародження індустріального суспільства?Установіть відповідність.фабрикамануфактуразаводмайстерня. А Кімната, приміщення чи цілий будинок з набором інструментів, уяких  ремісник виготовляє  товари. Б Форма промислового виробництва,що характеризується поділом праці між найманими робітниками та використанням ручної праці. В Промислове підприємство, здебільшого з механізованими виробничими роцесами Г Промислове виробництво, засноване на використанні системи машин; форма великого машинного виробництва.

Мотивація навчальної діяльності. Повідомленнятеми та мети уроку. План1. Розвиток промисловості2. Розвиток сільського господарства3. Формування колоніалізму4. Політичний розвиток. Робітничий рух.

Вивчення нового матеріалу. Розвиток промисловості. Друга половина XIX— початок XX ст.характеризувалися подальшим розвитком індустріального суспільства упровідних країнах світу. За цей період промислове виробництво зросло тут майжевтричі. Особливо швидко розвивалася важка промисловість. Виплавка сталі, чавуну,видобуток вугілля, виробництво машин та обладнання стали показникамимогутності країни.{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Показники. Рік. Англія. Франція. Німеччина. СШАВиплавка сталі18710,30,080,250,0719004,91,566,610,2 Виплавка чавуну18716,60,91,561,719009,02,78,513,8 Видобуток вугілля1871117,013,337,941,91900225,033,4149,8240,8 Виплавка сталі, чавуну та видобуток вугілля, млн тонн

Найбільших успіхів було досягнуто в металургії, машинобудуванні, транспорті. Разом ізпоявою нових галузей промисловості (електротехнічної, хімічної тощо) це докорінно змінилоповсякденне життя людей. Розгортання індустріалізації потребувало нових форм організаціївиробництва та значних фінансових інвестицій (вкладень із метою отримання прибутку). Для залучення капіталу для вирішення широкомасштабних економічних завдань набулопоширення акціонування. Робота з поняттями:Індустріалізація — створення великої машинної індустрії, що виготовляє машини й обладнаннята є базою для подальшого розвитку промисловості. Акціонування — об'єднання капіталу кількох власників із подальшим отриманням прибутку тарозподілом його залежно від внесеної частки.

Монополія — встановлення підприємцем або групою підприємців контролю надоднією чи кількома галузями виробництва з метою збільшення прибутків і ліквідаціїконкуренції. Значні фінансові ресурси, зосереджені в руках вузького кола банкірів іпромисловців, зумовили посилення їхньої ролі в політичному житті суспільства. Цейвузький прошарок дістав назву фінансової олігархії. Створення великої машинноїіндустрії привело до концентрації виробництва та виникнення нових формвиробничих об’єднань монополій у формах синдикатів, трестів, картелів, концернів,що відрізнялися рівнем об’єднання сфер діяльності та інтересів. Раніше за іншікраїни цей процес розпочався в  США. Монополії намагалися встановити своєпанування на ринку в провідних галузях промисловості. Експансія капіталу вслаборозвинені країни давала можливість отримувати вищі прибутки.

Монополізація промисловості стала серйозним випробуванням принципуринкової економіки — вільної конкуренції. Вона спричинила й зміну діловихвідносин між підприємцями. В окремих галузях господарства монополістипочали обмежувати вільну конкуренцію, а іноді й гальмували поширенняпрогресивних технологій. Проте монополізація не знищила конкуренцію, алише перенесла її в іншу площину: боротьба між монополістичнимиоб’єднаннями розгорталася вже на світовому ринку. Стрімке зростанняпромисловості, з одного боку, зумовило розширення внутрішніх ринків, а зіншого — сприяло зростанню зовнішньої торгівлі. Національним виробникамбуло тісно на внутрішньому ринку (товарів вироблялося більше, ніж їх мігкупити споживач), і вони прагнули завоювати нові ринки збуту. Цезумовлювало гостру боротьбу за контроль над ринками. Дуже поширеним ставдемпінг, тобто імпорт товарів за заниженими цінами з метою знищитиконкурентів, захопити ринок, а вже потім диктувати свої умови. Обмеженняторгівлі, висока вартість доставки товару і, відповідно, зростаннясобівартості зумовили появу нового явища в економічному розвитку. Замістьвивезення товару промислово розвинені країни почали вивозити капітал до тихкраїн, де прибуток був значно вищим. Лідерами у вивезенні капіталу були. Англія, Франція, Бельгія, США тощо.

Ще однією важливою тенденцією в розвитку провідних країн світу було зростання ролідержави в економічних процесах. Державні субсидії (виплати), замовлення, регулюванняставали вагомими чинниками економічного розвитку, особливо в тих країнах, де промисловийрозвиток розпочався пізніше,— Німеччині, Росії, Італії, Австро-Угорщині, Японії. Зростання ролі держави зумовило збільшення частки державних службовців, якіобслуговували державний апарат (чиновники) або виконували соціальне замовлення держави(учителі, юристи тощо). Завершення становлення нової економіки спричинило значнісоціальні зміни. Сформувалися основні групи індустріального суспільства — підприємці танаймані робітники. У середовищі різних соціальних груп зароджувався прошарок суспільства,який згодом дістав назву «середній клас» — це люди з певним достатком, майном, рівнемосвіти та статусом у суспільстві. Чим ширшою є база середнього класу, тим більш стабільнесуспільство. Протекціонізм — політика держави, спрямована на захист власної економіки від іноземноїконкуренції.

Розвиток сільського господарства. У розвитку сільського господарства чітко визначилися дванапрямки господарювання: фермерський, поширений у США й Канаді, та прусський(удосконалення поміщицького господарства). Сутність цих напрямків полягала в переходісільського господарства від натурального до товарного. Фермерський шлях передбачав здійснення цього процесу негайно, тоді як прусський полягав упоступовому пристосуванні існуючих відносин до потреб ринкової економіки. Для Європи булохарактерним поєднання цих напрямків. Це пояснюється тим, що земельна аристократія, якавідігравала провідну роль у країнах Центральної та Східної Європи, чинила активний опірнеобхідним змінам. Незалежно від того, у який спосіб розвивалося сільське господарство,виробництво його продукції помітно збільшилося, проте воно не встигало за розвиткомпромисловості та зростанням міст. У результаті європейські країни були основнимиімпортерами сільськогосподарської продукції з Америки та Росії.

 Формування колоніалізму. Від часу Великих географічних відкриттів становлення світовоїсистеми господарства на основі експансії європейського капіталу нерідко здійснювалосянасильницькими методами. Європейці активно підпорювали своїй владі народи та країни. Африки, Азії, перетворюючи їх на свої володіння. Формувався колоніалізм як системавідносин між країнами. На межі XIX—XX ст. завершився процес створенняколоніальних імперій. Вони стали основною ознакою великих держав — Великої Британії,Франції, Німеччини, США, Росії, Японії. Колонії перетворювалися на джерело ресурсів ігарантований ринок збуту товарів. Отже, наприкінці XIX ст. в країнах Західної та. Центральної Європи й Північної Америки завершився процес становлення індустріальногосуспільства. Ці країни утворювали зону «передового розвитку». Країни Південної,Південно-Східної та Східної Європи, Росія, Японія стали на шлях індустріальногорозвитку дещо пізніше. Решта країн залишалися економічно відсталими. Наявний у нихтрадиційний (аграрний) спосіб виробництва не забезпечував розвитку. Під цим кутом зоруможна говорити про певні позитивні риси колоніалізму, який руйнував старе, традиційнегосподарство та залучав колонії до більш прогресивного на той час економічного процесу. Колоніалізм — політичне, економічне й духовне поневолення слаборозвинених країн більшрозвиненими. Колоніальна імперія — велика держава (метрополія) із залежними територіями(колоніями), які зазнають нещадного пограбування та експлуатації.

Політичний розвиток. Робітничий рух. Незважаючи на значну кількістьреволюцій у XVIII—XIX ст., у Європі зберігалося чимало пережитківминулого. Тут утворилися лише три республіки — Франція, Швейцарія,Сан-Марино, а в інших державах збереглася монархія. У політичному житті важливу роль продовжували відігравати родовааристократія, яка становила основу військової еліти та державної бюрократії, ібуржуазія, що сформувалася внаслідок промислової революції. Більшістьнаселення була усунута від участі в політичному житті. Поява монополій обумовила зміни в політичному розвитку провідних країнсвіту. На межі XIX—XX ст. це призвело до виникнення імперіалізму. Настадії імперіалізму в політичному та економічному житті провідних країнсвіту панівні позиції посіла фінансова олігархія, що зосереджувала у своїх рукахповний контроль над промисловим і фінансовим капіталом. Унаслідок економічних змін, які відбулися під впливом промислової революції,найчисленнішим класом суспільства стали наймані робітники. На відміну відселян і ремісників, вони були позбавлені власних засобів виробництва, а отже,гарантованих можливостей до існування. Вони заробляли на життя, продаючисвою робочу силу власникам підприємств, і були постійними жертвами нестійкогорозвитку ринкової економіки: економічні піднесення змінювалися кризами.

Природне прагнення робітників соціальної стабільності викликало масовийробітничий рух, панівною ідеологією якого в другій половині XIX ст. ставмарксизм. У 1868 р. англійські профспілки об’єдналися в Британський конгрестред-юніонів. Перша соціал-демократична партія виникла в Німеччині в 1875р. У 80-ті рр. XIX ст. такі партії були створені в Бельгії, Англії,Нідерландах, Австрії та інших країнах. Соціал-демократи своєю метою вважализахист інтересів людей праці, перш за все робітників, і боротьбу за зміни в суспільстві назасадах соціальної справедливості. Уряди провідних європейських держав спочатку не зважали на конфлікт між робітникамий роботодавцями. Проте організованість, розмах і могутність робітничого рухуперетворили цю проблему на одну з головних в останній чверті XIX ст. Завданнямурядів стало зберегти стабільність та уникнути соціального вибуху або революції. Наприкінці XIX ст. робітничий рух досяг значних успіхів у відстоюванні правробітників і став більш організованим. Майже в усіх країнах були створені профспілки йсоціал-демократичні партії, які координували свою діяльність у межах IIІнтернаціоналу (1889—1914 рр.).

Бюрократія — система управління, за якої перевага віддається формальностям, ане змісту діяльності.Імперіалізм — монополістична стадія розвитку капіталізму. Соціал-демократія — загальна назва соціал-демократичних і соціалістичнихпартій, що виникли в останній третині XIX — на початку XX ст. Зараз у світііснує понад 80 партій цього напрямку, що мають широку соціальну базу. II Інтернаціонал — міжнародне об'єднання соціалістичних робітничих партій,створене в 1889 р. у Парижі. Ухвалені II Інтернаціоналом рішення для партій, щовходили до його складу, були не обов'язковими, а рекомендаційними. Розпався зпочатком Першої світової війни. У країнах Заходу робітничий рух став вагомою силою в боротьбі за демократію. Політичний устрій більшості європейських держав був ще далеким від неї. Загальневиборче право, до того ж тільки для чоловіків, існувало в кількох країнах. У більшостіз них право голосу мала незначна частка населення. Представницькі органивідігравали допоміжну роль. Під тиском робітничого руху в країнах Заходу почалася «епоха реформізму». Ініціаторамиреформ були здебільшого ліберальні партії. Завдяки реформам було забезпечено відноснийсоціальний мир протягом 1870—1917 рр., зміцнено демократичні інститути йзапочатковано досконале соціальне законодавство, яке забезпечувало зростаючий життєвийрівень основної маси населення.

Висновки. В останній чверті XIX ст. у провідних країнах світурозгорнувся процес індустріалізації. Зростанняпромисловості породило таке явище, як монополія, що, усвою чергу, обумовило виникнення імперіалізму. Основними ознаками величі країни стали економічна йвоєнна могутність та наявність колоній. Установилосяпанування Заходу над рештою світу, розгорнулася боротьба зайого переділ. Принципи свободи, демократії, правової держави визнавалисябільшістю політичних сил. Вагомим чинником політичного розвитку провідних країн світуна шляху до демократизації та соціальної справедливості ставробітничий рух.

Узагальнення та систематизація знань учнів. Бесіда за запитаннями Охарактеризуйте основні ознаки соціально-економічногорозвитку провідних країн світу в останній третині XIX — напочатку XX ст.2. Розкрийте зміст історичних понять «монополія», «трест», «синдикат», «картель», «концерн».3. Як змінювалася роль держави в суспільному житті? Що, на. Вашу думку, доцільніше: коли держава відіграє активну роль чи,навпаки, тільки спостерігає за подіями? Можливо, Ви маєтеінший варіант відповіді?4. Як індустріальна революція та її наслідки позначилися насоціальній структурі суспільства? Які соціальні групи й чомустали визначальними в індустріальному суспільстві?5. Які події, явища й ознаки свідчили про завершення формуванняіндустріального суспільства?

Домашнє завдання: Опрацювати матеріал підручника ст. 117 –122, виписати основні поняття та вивчити їх,дати відповіді на запитання ( розділ“Узагальнення знань…”)