Презентація"Особливості розвитку дітей з розладами аутичного спектра"

Презентація на тему: “Особливості розвитку дітей з розладами аутичного спектра” Підготувала: вчитель-дефектолог КУ « Інклюзивно-ресурсний центр» Золотоніської міської ради Черкаської області Коткова Валентина Степанівна

Аутизм − важкий психічний розлад, крайня форма самоізоляції. Виражається захворювання у відході від контактів з дійсністю, бідністю вираження емоцій. Аутисту властиво неадекватне реагування і дефіцит соціальної взаємодії.

Відхилення в соціальній взаємодії Труднощами у спілкуванні Стереотипністю в поведінці та інтересах. Розлади спектру аутизму – це широкий спектр різних форм розладів, які характеризкують спільними ознаками:

Вони є загальними рисами індивідуального розвитку і виявляються у всіх ситуаціях, хоча можуть варіювати за ступенем вираженості, але є обов’язковими при даному захворюванні. Зазвичай ці особливості проявляються вже на першому році життя, а до третього року стають очевидними. Власне, тільки після третього року життя виставляється остаточний діагноз.

Ранній дитячий аутизм - психічний розлад, що виникає через порушення в розвитку головного мозку, при якому дитина відмовляється спілкуватися з оточуючими людьми, для нього характерно обмеження інтересів і прояв однотипних дій. Аутизм зустрічається приблизно в 4-х випадках на 10000 населення, серед дітей з раннім дитячим аутизмом переважають хлопчики (приблизно в 4 рази більше, ніж дівчаток).

Причини виникнення раннього дитячого аутизму найчастіше захворювання пов'язують з генними порушеннями, в результаті яких порушуються синаптичні зв'язки в корі головного мозку; існує таратогенная теорія, що пов'язує аутизм з порушеннями формування мозку через вплив на організм жінки в першому триместрі вагітності шкідливих речовин та факторів (стрес, алкоголь, нікотин, лікарські речовини і т.д.); передбачається, що на виникнення аутизму впливають особливості оточення і відносини до малюка. невдала вакцинація, негативна попередня реінкарнація і ще ряд припущень, які, втім, поки нічим не підтверджені.

1. У дитини з аутизмом погано розвивається мова, як рецептивна (розуміння), так і експресивна. Найчастіше мова має форму ехолалій (повтори елементів мови, почутих від оточуючих або по телевізору). Доступні для розуміння лише прості однозначні вказівки ("сідай", "їж", "закрий двері" і т. д.). Абстрактне мислення відстає у розвитку, що проявляється у нерозумінні таких елементів мови, як займенники (твій, мій, його і т. д.) та ін Нездатність дитини говорити або розуміти мову − найбільш часта скарга батьків при первинному огляді дитини. Проблеми з мовою стають очевидні на другому році життя дитини.

2. Дитина поводиться так, ніби у нього дефіцит відчуттів і сприйняття, але більш ретельне обстеження виявляє збереження всіх сенсорних відчуттів. Батьки дітей з аутизмом скаржаться на те, що їм дуже важко привернути увагу своїх малюків. Зазвичай вони не підтримують контакт поглядів з батьками та / або не повертають голову у відповідь на звернену до них мову.

3. Діти з аутизмом зазвичай не розвивають тісних емоційних стосунків з батьками. Це виявляється в перші місяці життя, коли батьки виявляють, що дитина не притискається до матері, перебуваючи в неї на руках, а іноді чинить опір фізичного контакту, напружуючи спину і намагаючись вислизнути з батьківських обіймів.

4. Діти з аутизмом не грають з іграшками, як це роблять звичайні діти. Вони не виявляють особливого інтересу до іграшок і не займаються ними у вільний час. Якщо вони грають, то часто досить своєрідно, наприклад крутять колеса перевернутого іграшкового вантажівки, скручують шматок мотузки, нюхають або смокчуть ляльку. Нездатність грати з іграшками може бути виявлена ​​на другому році життя.

5. Відсутні або помітно обмежені гри з однолітками. Дитина може або не проявляти інтересу до таких ігор, або у нього можуть бути відсутні необхідні ігрові вміння і він, як правило, не звертає уваги на інших дітей, якщо тільки не бере участь в простій грі типу "дай-візьми". Ця ознака також легко виявляється на другому році життя.

6.Навички самообслуговування у дітей з аутизмом відсутні або їх розвиток украй затримується. Їм важко навчитися самим одягатися, користуватися туалетом і є без сторонньої допомоги. Ці діти погано розпізнають звичайну небезпеку, і за ними потрібен постійний нагляд, щоб вони не отримали серйозних травм, переходячи вулицю з інтенсивним рухом, граючи з електроустаткуванням.

7. У дітей з аутизмом дуже часті спалахи люті і агресії. Ця агресія може бути спрямована на себе, коли діти кусають свої руки, б'ються головою об підлогу, меблі чи б'ють себе кулаками по обличчю. Іноді агресія направляється на інших, і тоді діти кусають, дряпають або б'ють своїх батьків. Більшість батьків дітей з аутизмом скаржаться на те, що їм важко справлятися з ними, на їх низьку толерантність до фрустрації і реагування навіть на найменший перешкоду або заборону вибухом люті.

8. Діти з аутизмом можуть часто демонструвати "самостимулюючу" поведінку у формі ритуальних, повторюваних стереотипних дій. Вони розгойдуються всім тілом стоячи або сидячи, плещуть у долоні, обертають предмети, не відриваючись дивляться на світ, вентилятори та інші обертові об'єкти, вибудовують предмети акуратними рядами, підстрибують і присідають або крутяться на одному місці протягом довгого часу.

Під час роботи з аутичними дітьми важливою є оцінка сенсорних розладів, когнітивного, моторного, мовленнєвого, емоційного розвитку та рівня соціального функціонування. Ізольована діагностика окремих сфер порушень дає додаткову можливість для цілісної оцінки рівня функціонування дитини. Характерною є поведінка аутичної дитини: вона не реагує на голос батьків, не посміхається у відповідь, а якщо посміхається, то в простір, його усмішка ні до кого не звертається; важко впіймати погляд дитини, привернути його увагу. І надалі встановити зоровий контакт буває складно, дитина дивиться ніби повз людину, його погляд пливе, відчужений, у той же час може справляти враження дуже розумної, осмисленого.

Дитина сприймає людей як носіїв окремих інформацій, інколи використовує людину як продовження, частину свого тіла, наприклад, користується рукою дорослого, щоб щось дістати або зробити для себе. Ставлення до дорослих може бути різним: від надмірного спілкування і відсутності будь-яких кордонів, до повної відсутності уваги до людей або страху незнайомців, уникнення контакту з людьми, які не подобаються.

Розуміння емоційного стану іншої людини для дитини часто є недоступно або реакція його неадекватна, наприклад, сміється, якщо мама плаче. Характерною є побудова своїх фраз: використання завчених, почутих раніше (можливо це цитати з мультфільмів, фільмів або реклами), причому повторює їх дитина з тією ж інтонацією, хоча вже в іншому контексті, можливо через якийсь час. Обмежена, повторювана і стереотипна поведінка, інтереси і активність виявляються з раннього віку. Дитина відчуває велику потребу в збереженні стабільності і незмінності його звичного оточення.

Він погано переносить зміни у своєму житті: нові харчування, режим, одяг, коляска, ванна викликають паніку. Перестановка меблів, зміна звичного маршруту можуть привести дитину в стан тривоги і гніву. Характерна дуже гарна пам'ять дітей у відношенні навколишнього оточення і прагнення до того, щоб все було так, як вони сприйняли це в перший раз. Нові іграшки дитина може відкидати або, не помічаючи їх спочатку, через якийсь час віддавати перевагу їх іншим або ставитися до них з інтересом, любов'ю, спати з ними і скрізь брати з собою.

Рухові стереотипії полягають у повторенні, частому і ритмічному, нерідко протягом усього дня, визначених рухів, нерідко приносять дитині помітне задоволення У своє життя дитина вносить велику кількість ритуалів і потребує їх неухильному виконанні. Можливий цілий комплекс стереотипних дій: це може бути розгойдування, вертіння головою, рухи пальцями перед очима, помахи руками, потряхивания кистями, крутіння, біг по колу, постукування, поплескування тощо. Крім рухових, відзначаються і мовні стереотипії, коли він нескінченно повторює певні фрази, наприклад, «бабуся прийде, яблук принесе».

В ігровій діяльності також є схильність до стереотипії. Надовго затримується етап маніпулятивної, стереотипної гри, найчастіше неігровими предметами: кришками, каструлями, взуттям, інструментами. Сенсорна гіперчутливість може проявлятися та викликати страх перед гучними звуками.

Інтелект у більшості дітей з аутизмом знижений. IQ (коефіцієнт розумового розвитку) розподіляється наступним чином: у половини з них він становить менш 50, у чверті - від 50 до 70, у залишилася чверті - вище 70. Фізичний розвиток при чистих формах дитячого аутизму, як правило, нормальний. Досить часто аутизм поєднується з епілептичними нападами, глухотою.

Аутична дитина в колективі Коли дитина з аутизмом опиняється у колективі ровесників, важливо, щоб увага педагогів була сфокусована не лише на тому, щоб сприяти освітньому розвиткові дитини, але й щоб допомогти їй в інтеграції у колектив, сприяти її соціальному розвитку.

Методичні можливості навчання: - це прості підказки та інструкції (типу «Пригости дітей печивом» або ж «Кажи “Добрий день”, коли вітаєшся із сусідами»), пояснення дитині правил соціальної взаємодії, моделювання соціальної поведінки з боку батьків. - інколи виконання таких елементів може підкріплюватися згідно з принципами поведінкової терапії позитивним заохоченням (наприклад, за певну «соціальну» поведінку). - це може бути моделювання соціальної взаємодії через гру з іграшками (наприклад, програвання теми дня народження у ведмедика), через перегляд й обговорення мультфільму, казки, рольові ігри, ляльковий театр і т.п.

- поширена методика – соціальні історії – розбиті на прості фрагменти (своєрідна абетка спілкування) ілюстровані ситуації соціальної взаємодії (привітання, у магазині, сусіди, на майданчику і т.п.). Окрім медичної діагностики проводиться педагогічна діагностика та педагогічне обстеження аутичних дітей.

Під час педагогічного обстеження та спостереження необхідно щоб дитина мала можливість проявити себе в знайомій ситуації. Об’єктивну оцінку можна отримати у невербальних завданнях доповненнях, співвіднешеннях, сортуваннях, конструюваннях, в них така дитина може мати успіх. Підключившись до цієї діяльності, педагог може оцінити здатність дитини наслідувати, використовувати підказку, приймати інші види допомоги, встановлювати вербальну взаємодію, довільно виконувати вказівки вчителя. Використовуючи стереотипний інтерес для об'єднання уваги з дитиною, педагог може підійти до вивчення можливості ускладнення взаємодії.

Напрямки корекційної роботи з аутичними дітьми Навчально-корекційний процес з дітьми з аутизмом є досить довготривалим та потребує постійного пошуку шляхів корекції захворювання та формування моделі соціальної поведінки дитини. Проте, дотримуючись певних рекомендацій можливо досягнення успіху. Окремі фахівці наголошували, що такі мовні порушення, як спотворення граматичних форм у фразах, відсутність логічного зв'язку між окремими фразами, фрагментарність, розірваність асоціацій, характерних для аутизму, свідчить про вираження порушення мислення. Для задоволення освітніх потреб дітей із аутистичним спектром порушень необхідно приділити значення корекції уваги.

Для роботи з даною категорією дітей найефективніше використовувати: АБА терапія ПЕКС терапія Сенсорні кімнати

Скоригувати увагу дітейзазначеної категорії можна якщо: завдання пропонувати в ігровій формі щоб зацікавити дітей, викликати в них позитивну мотивацію; ставити перед дітьми посильні завдання; дотримуватися рекомендацій щодо застосування наочного матеріалу та технічних засобів навчання; дозувати обсяг і темп матеріалу, що вивчається; обов’язково ділити матеріал, який вивчається, на логічно завершені частини, групуючи його на основі подібних ознак;

використовувати «зорові опори»; по можливості дотримуватися використання навчальних алгоритмів; орієнтувати дітей на мовленнєву регуляцію в процесі виконання письмових, вимірювальних та графічних робіт; оцінюючи відповіді, враховувати порушення мислення, мовлення і пам’яті учнів даної категорії; у процесі виконання дітьми завдань ураховувати стан їхньої працездатності; забезпечити комфортну атмосферу для спілкування і навчання

На сьогодні поняття реабілітації, соціалізації передбачає обов’язкове залучення батьків до безперервного процесу реабілітаційної терапії, а також психокорекцію та психореабілітацію батьків дітей із психофізичними порушенями. Правильне виховання, формування характеру дитини з порушеним розвитком, яка в майбутньому повинна докладати багато зусиль для досягнення певного результату в різних сферах життєдіяльності, є невід’ємною частиною успішного реабілітаційного процесу.

Дякую за увагу!!!