Презентація "Пам'ятай про Крути"

29 січня в Україні відбувається вшанування пам'яті Героїв Крут Бій під Крутами став символом героїзму молодого покоління в боротьбі за незалежність. України  Сумарний героїзм Героїв Крут прокричав на цілий світ про прагнення великої нації бути собою

Історична довідка: у 1917 році постала Українська Центральна Рада та створена нею Українська Народна Республіка (УНР). Прихід до влади у росії більшовиків у жовтні 1917 році становив загрозу для молодої держави. Вони прагнули встановити контроль над Україною. У грудні більшовицький уряд росії (Рада народних комісарів) направив ультиматум Українській Центральній Раді в якому йшлося про виконання таких умов: дозволити переміщення більшовицьких війські з фронту на Дон і відмовитися від утворення Українського фронту. Українці відхилили вимоги і звинуватили росіян. Раднарком, своєю чергою, оголосив Центральну Раду “в стані відкритої війни проти Радянської влади в росії і на Україні”.

Взимку 1917−1918 років на тлі більшовицького наступу на Українську Народну Республіку серед київської молоді здійнялася хвиля добровольчої самоорганізації задля захисту УНР і Києва зокрема. Нова формація була створена на початку січня 1918 року й отримала назву «Студентський курінь Січових стрільців». До її складу увійшли учні старших класів та студенти навчальних закладів Києва. Студентський курінь, довкола якого розгорнулися найтрагічніші події оборони Крут нараховував не більше 120 осіб.

Історична довідка: 7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. У середині січня 1918-го вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі та просувалися на Київ. За таких умов 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки (УНР).28 січня у Бахмач прибули радянські війська. Командував ними Михайло Муравйов. Більшовики почали рухатися в бік Києва. На підступах до столиці Муравйов закликав: “Наше бойове завдання – взяти Київ... Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо”.

Історична довідка: Проте вже наступного дня на станції Крути їхній наступ зупинили українські частини під командуванням сотника Аверкія Гончаренка, до яких підійшло підкріплення – учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців (18–20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). Здебільшого вони були непідготовленими до військових дій і мали погане озброєння.

Історична довідка: 29 січня 1918 року на залiзничнiй платформi в Крутах перебувало 500-600 українських воякiв, юнакiв і студентiв. Ці сили УНР мали на озброєнні 16 кулеметів, певний запас набоїв, бронепотяг. Також українські оборонці мали неподалік станції військовий ешелон, яким зрештою і вдалося евакуювати поранених та вцілілих учасників бою. Чисельність більшовицьких військ переважала вдесятеро. Вороги мали на озброєнні бронепотяг та артилерію. Завдяки вигідній позиції і героїзму, українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Проте, під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 чи 28 осіб (дані істориків досі відрізняються, адже, достеменний перелік загиблих за прізвищами не зберігся) заблукавши у темряві, повернулися до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками де і потрапили в полон. Хлопців жорстоко катували, а потім стратили.

Історична довідка: 4 лютого 1918 року більшовицькі війська Михайла Муравйова підійшли до Києва. Під гуркіт гармат Центральна Рада приймала важливі закони – про ліквідацію права власності на землю та демобілізацію. Через два дні почався масований артилерійський обстріл, ще через 3 дні муравйовці ввірвалися у місто. 11 лютого 1918 року більшовики проголоcили в Києві Українську Робітничо-Селянську Республіку та її Народний секретаріат. У квітні 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ (відповідно до Брестського договору) українці звільнили від більшовиків майже всю Україну. Затримавши ворога на чотири дні, українські війська дали змогу укласти  мир між урядом Української Народної Республіки і державами Четверного союзу. Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брестського мирного договору. Отже, бій під Крутами став боєм за майбутнє України.

Історична довідка: Українців під Крутами загинуло, за різними оцінками, 70–100 осіб. На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.

Шануймо пам'ять героїв…Під Крутами, в нерівному бою, жменька молоді бажала хоч трохи стримати натиск ворогів і пустити іх тільки через своі трупи. Ідейні борці юнаки в рішучий час узялись за зброю і понесли на вівтар волі України своє молоде життя. …Коли ми справді бажаєм бути вільними, коли бажаєм бути самостійними, то в першу чергу ми повинні шанувать пам’ять борців за цю волю і самостійність, бо невже ми справді дійшли до того, що одна частина з нас несе без вагання і сумніву своє життя, а друга не може навіть спромогтись на те, щоб вшанувати пам’ять їхню?!.. Черниговская земская газета. – 1918. – № 53–54.

Ще юнаки, ще майже діти,А навкруги і смерть, і кров.“На порох стерти, перебити!” —Іде на Київ Муравйов. Полків його не зупинити,Та рано тішаться кати: Коли стають до зброї діти,Народ цей — не перемогти!Микола Луків

Матвій Данилюк, якому на момент бою під Крутами було близько 25 років, у січні 1918 року обороняв залізничну станцію у складі юнкерів Київської юнацької школи ім. Богдана Хмельницького, в якій навчався. Був вояком армії УПА і вважається єдиним учасником битви, який дожив до проголошення незалежності України в 1991 році. Помер у селі Ватин Волинської області в 1994-му, на 103 році життя. Його правнук Володимир Іщук загинув у серпні 2014 року під Іловайськом, де воював у складі роти Світязь.

Пам’ятай про Крути…«Пам’ять робить нас сильнішими. Українські воїни під Крутами віддали життя, але захистили незалежність і вибороли міжнародне визнання для своєї молодої держави. Сьогодні українські воїни гідно продовжують справу героїв Крут. Як взимку 1918-го, так і 2022-го кращі з кращих стали на захист Києва та всієї України від російської навали».«Ціна боротьби за вільну державу – висока, але ціна поразки – значно вища». Головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний 29.01.2023року