Презентація "Пам'ятки мистецтва Північного Причорномор'я і Скіфії"

Пам’ятки мистецтва Північного Причорномор’я і СкіфіїМистецтво. 8 клас. Тема 5-6

Розквіт скіфського мистецтва припадає на VII—VI ст. до н. є. Скіфське мистецтво — це різьблення по дереву й кістці, а головне, — це віртуозна обробка металу. Скіфи володіли секретами багатьох сплавів, займалися литтям, тисненням, карбуванням, знали спайку, зернь, філігрань. Хто ж такі скіфи? Упродовж століть ці войовничі кочові племена, які прийшли з Азії, панували на просторах нашої країни. Столицею скіфської держави був Неаполь Скіфський (розташований на околиці сучасного м. Сімферополя).

У різьбі по дереву й кістці, литті з бронзи, золота та срібла відтворювались постаті звірів або фантастичних істот. Зображення виконувались у своєрідній художній манері, яка дістала назву «звіриний стиль». Золотий кабанчик. ІV ст. до н.е. Курган Хомина могила. Дніпропетровська область Скіфський олень

Чортомлицька амфора Курган Чортомлик (Нікопольщина). Висота амфори сягає 70 см. Зроблена із срібла 900 проби, її вага складає понад 10 кілограм. Нижній ярус, із зображенням рослинного орнаменту і птахів, символізує небесну сферу. На ньому три краника для зливу вина у вигляді голів Пегаса та двох левів. Зображення на амфорі складаються з трьох ярусів.

Верхній ярус, із зображенням шматування грифонами оленів, символізує підземну сферу, боротьбу світу з темрявою. Середній ярус, із зображенням скіфів, що приборкують коней, символізує земну сферу життя.

На золотому гребні з кургану Солоха в Нікополі зображена батальна сцена. Достовірно відтворені сцени битв, їхній одяг, збруя коней. Пози та руки персонажів нагадують постаті вершників на фризі Парфенону — відомому храму з Афінського Акрополю епохи грецької класики. Кінець V – початок IV ст. до н. е.

Золота царська пектораль знайдена в 70-ті рр. XX ст. у Дніпропетровській області (курган Товста Могила). Це нагрудна прикраса скіфського царя, вагою 1140 г і діаметром понад 30 см. Пектора́ль (з лат. пектус - груди) - шийна прикраса, що закривала груди, часом і плечі. Очевидно, походить від частини бойового обладунку, що захищав верхню частину грудей, плечі та горло. Сучасні вчені вважають, що в ній закодований скіфський календар — зодіак, повний своїх таємниць. Усе поле пекторалі розділене на три місяцеподібні яруси за допомогою дуже тонких трубочок

Унизу зображено динамічну сцену боротьби міфологічних і реальних звірів. Цвіркун або сарана, якій 2,5 тис. років

Одна з версій-інтерпретацій трактує пектораль як візуальне відображення скіфської легенди про золоте руно та двох братів, які вирушили на його пошуки. Угорі — побутові сцени з життя скіфів за участі домашніх тварин.

Разом зі скіфською культурою в містах Північного Причорномор'я інтенсивно розвивалося античне мистецтво, широкого вжитку набули вироби, привезені з метрополії. Сформувався своєрідний елліно-скіфський стиль, у якому поєдналися традиції степовиків і греко-римлян.

Архітектура Причорномор'я ( храми, театри, будинки) не збереглася в первісному вигляді. Можна побачити лише рештки. Про високий рівень розвитку античного мистецтва свідчать вишукані мозаїки Херсонеса, Ольвії, які прикрашали архітектурні споруди й вулиці полісів. Херсонес Таврійський

Твори монументального живопису місцевих художників, які прикрашали будинки, склепи й саркофаги заможних громадян, мають цікаву композицію, кольорову гаму, вражають реалістичністю міфологічних образів. Митці з Пантікапея, засвоюючи античні художні традиції, надавали розписам регіональних ознак. Фреска склепу Деметри. « Плутон викрадає на колісниці доньку Деметри Кору»

Всесвітньо відомий античний пам'ятник боспорського живопису першої половини I століття - склеп Деметри. На стінах склепу збереглися зображення Деметри - грецької міфологічної богині родючості, покровительки землеробства. Сама богиня зображена в центрі склепіння — її обличчя виступає на тлі темного волосся й синього хітона, шия прикрашена золотим намистом. Деметра - грецька міфологічна богиня

Цікавий розпис зберігся на одному із саркофагів: на ньому зображено художника,який пише портрет у техніці енкаустики. Це підтверджує існування у Північному. Причорномор'ї станкового живопису, зокрема портретного жанру, зразки якого до наших днів, на жаль, не дійшли. ЕНКА́УСТИКА (грец. ἐγϰαυστιϰή, від ἐγϰαίω – випалюю) – станковий та монументальний восковий живопис; техніка живопису гарячими восковими фарбами. Майстерня художника ( розпис на саркофагу)

Під час розкопок стародавніх причорноморських поселень було знайдено постаменти з написами богів із різних куточків античного світу. Статуї з вапняку, мармуру, бронзи прикрашали площі й вулиці полісів. Творчість місцевих митців представлена здебільшого в рельєфі й дрібній пластиці. Статуетки з коштовних металів і дерева були окрасою інтер'єрів храмів, жител заможних мешканців. Портрета понтійського царя Мітридата VI Евпатора із Пантікапея II—І ст. до н.е. Мармурова голова богині з Пантікопея

Про вплив еллінізму в декоративному мистецтві свідчать форми й оздоблення керамічного та срібного посуду (амфор, ваз) із вишуканими візерунками. Керамічна ваза з ОлівіїСрібна чаша. Гайманова могила, Запорізька область

Ювелірне мистецтво Північного Причорномор'я привертає особливу увагу майстерністю, оригінальністю, технічною віртуозністю. Форми та види виробів грецьких ювелірів були надзвичайно різноманітними: намисто, персні, браслети, вінки, діадеми, гребні для волосся. Поширені способи виготовлення — кування з цільного шматка золота або срібла, у декорі — різьблення й гравірування. Великий інтерес представляють феодосійські сережки, названі за місцем знаходження. Вони є зразком того своєрідного виду давньогрецького ювелірного мистецтва, який називають мікротехнікою. Браслети. Олівія

Пантікапейські й ольвійські монети містять додаткові уявлення про візуальне і музичне мистецтво періоду античності. На лицьовому боці карбували голови богів і царів, міфічних персонажів (Медузу, Пана у вінку, грифона зі списом у зубах), звірів (лева, оленя), з іншого боку — музичні інструменти, зазвичай ліру.

Відколи заснували колонії на півдні сучасної України, активно розвивалося театральне і музичне мистецтво. Вважали, що музика і театр сприяють гармонійному розвитку людини, її шляхетності. На вистави й агони, що відбувалися в Херсонесі, збиралося понад три тисячі вільних громадян! Теракотові статуетки акторів і маски віднайдені в Боспорі. Амфітеатр. Херсонес

Про музичне мистецтво скіфів і греків-переселенців Причорномор'я свідчать знахідки інструментів, їхнє зображення на виробах ужиткового мистецтва. З-поміж них: струнні (ліра, кіфара, трикутна арфа), духові (сірінга, авлос). Так, малюнок на ольвійському кратері з двома кіфаристками віднайдено на острові Березань (Миколаївської обл.). З Ольвії походить і теракота Атіса із сірінгою в руках. На скіфській золотій пластині, знайденій біля с. Сахнівка, що на Київщині, можна побачити бороданя, який грає на струнному інструменті, подібному до грецької ліри. Єдине зображення органа в Північному Причорномор'ї збереглося на розписі боспорського саркофага. Кіфара«Кіфаристки». Малюнок на ольвійському кратеріАвлос. Ліра

Культура, архітектура й скульптура полісів, які були засновані колонізаторами з Греції (з VІ ст. до н. е.) в Північному Причорномор'ї на узбережжі Чорного та Азовського морів , а саме: Ольвія (на Бузькому лимані, Миколаївська обл.), Тір (нині м. Білгород-Дністровський), Херсонес (на території сучасного м. Севастополя), Пантікапей (нині м. Керчі) ставали носіями культури Еллади в нашому краї та опосередковано вплинули на подальший розвиток українського мистецтва. Як висновок