Презентація "Паразитичні черви - гельмінти"

ПАРАЗИТИЧНІ ЧЕРВИ – ГЕЛЬМІНТИ

Серед безхребетних тварин є чимало видів, які ведуть паразитичний спосіб життя. Як ви пригадуєте, паразитами називають організми, що тривалий час використовують істот інших видів як місце оселення та джерело живлення. Паразитичні червоподібні істоти мають назву гельмінти. Багато паразитичних видів є серед представників плоских червів та нематод (або круглих червів). Різні види плоских червів паразитують лише в людини та тварин, а нематоди - ще й у рослин.

Тіло плоских червів має форму листка або стрічки. Звідси й походить їхня назва. Найбільша кількість видів паразитичних плоских червів належить до сисунів і стьожкових червів. Сисуни мешкають у різноманітних внутрішніх ор­ ганах (печінці, кишечнику, легенях, кровоносних судинах тощо) людини і різних видів тварин. Вони мають два присоски - ротовий і черевний, якими прикріплюються до тканин хазяїна.

В Україні, зокрема в басейнах річок Дніпро, Сейм, Південний Буг, поширений котячий сисун. Його розвиток відбувається за участі двох проміжних хазяїв: прісноводного молюска бітинії та різних видів коро­ пових риб. Проміжні хазяї - організми, у тілі яких паразит розвивається і часто розмножується нестатевим шляхом. Покинувши тіло молюска, личинки котячого сисуна потрапляють в організм другого проміжного хазяїна - риби. Остаточний хазяїн (людина або рибоїдна тварина) заражається котячим сисуном, споживши сиру або недостатньо просолену чи просмажену рибу з личинками паразита. Остаточні хазяї — організми, у тілі яких паразит розмножується статевим шляхом.

Цикл розвитку котячого сисуна

Для печінкового сисуна хребетні тварини також слугують остаточними хазяями. У мілких водоймах з яйця паразита виходить вкрита війками личинка. Вона потрапляє в організм проміжного хазяїна - прісноводного молюска малого ставковика. Личинки сисуна наступного покоління з м’язовим хвостом залишають тіло молюска. Вони певний час плавають, потім вкриваються щільною оболонкою та осідають на прибережній рослинності. Остаточний хазяїн заражується при споживанні рослин або сирої води з личинками паразита. Тож у жодному разі не можна пити некип’яченої води, особливо зі стоячих водойм!

Життєвий цикл печінкового сисуна

Стьожкові черви паразитують у кишечнику людини та різних видів хребетних тварин. Вони мають вузьке стрічкоподібне тіло, завдовжки від кількох міліметрів до ЗО м. На передньому кінці їхнього тіла розташована головка з органами прикріплення: присосками, хоботком з гачками тощо. За головкою розташована непочленована шийка, а за нею - тіло, поділене на окремі членики. Паразит росте протягом усього життя, тому в ділянці шийки постійно утворюються нові членики, їхня кількість у різних видів може коливатися від 3-4 до декількох тисяч. Заповнені яйцями дозрілі членики відриваються від заднього кінця тіла черва та виводяться назовні. Стьожкові черви не мають кишечнику. Поживні речовини з порож­ нини кишечнику хазяїна вони вбирають через покриви. В Україні найпоширеніші бичачий та свинячий ціп’яки, ехінокок, стьожак широкий. Проміжний хазяїн для бичачого ціп’яка - це велика рогата худоба, а для свинячого - свині. Але для обох видів ціп’яків остаточним хазяїном є людина.

Заповнені яйцями дозрілі членики ціп’яків виводяться назовні через кишечник людини. Для подальшого розвитку яйця паразитів повинні потрапити з їжею у кишечник проміжного хазяїна. Там з яєць виходять маленькі личинки, які з током крові потрапляють до скелетних м’язів чи різних внутрішніх органів (серця, легенів, печінки тощо). Личинки ростуть і перетворюються на фіну. Ця личинкова стадія має вигляд невеликого (розміром з горошину) міхурця, заповненого рідиною. Усередину міхурця вивернута зачаткова головка паразита. Остаточний хазяїн - людина - заражається, споживаючи недостатньо термічно оброблене м’ясо проміжного хазяїна, яке містить фіни. Потрапивши у кишечник людини, оболонка фіни руйнується, головка паразита вивертається та прикріплюється до стінки кишечника. Після цього починається утворення члеників і ріст паразита.

Запам’ятайте! М’ясо можна купувати лише в магазинах чи спеціально призначених для цього місцях на ринках. Перед продажем м’ясо повинно пройти санітарний контроль на наявність у ньому личинок паразитів. Заражене м’ясо вилучають і знищують. Купуючи м’ясо в не призначених для цього місцях, ви ризикуєте заразитися різними паразитами. Перед споживанням м’ясо потрібно ретельно проварити чи просмажити.

Небезпечним паразитом людини є також ехінокок. Проміжними хазяями для нього слугують людина та різні види рослиноїдних свійських тварин (велика рогата худоба, вівці, кози, свині тощо). Остаточні хазяї - це хижі тварини (собаки, вовки, лисиці), які заражуються ехінококом, поїдаючи м’ясо інших тварин з фінами. Людина найчастіше заражується ехінококом під час необережного поводження із собаками. На шерсті тварин можуть міститися мікроскопічні яйця паразита. З брудними руками через рот вони потрапляють до кишечнику людини. Личинка виходить з яйця і з кров’ю потрапляє до різних органів (насамперед до печінки або легенів). На відміну від бичачого та свинячого ціп’яків, фіни ехінокока здатні до необмеженого росту. Вилікувати хвору людину можна тільки видаливши фіну хірургічним шляхом. Запам’ятайте! Обов’язково мийте руки після спілкування з домашніми тваринами! Тварини - не іграшки, тому не слід брати їх із собою в ліжко.

Серед нематод - паразитів людини в Україні поширені аскарида людська, гострик і трихінела. Самки аскарид надзвичайно плодючі: кожна із них здатна виділяти щодоби в просвіт кишечнику хазяїна до 270 тис. яєць. Людина заражається, коли з немитими овочами, фруктами, си­ рою водою, брудними руками до кишечнику потрапляють яйця аскарид. У шлунку з яєць виходять личинки аскариди. Спочатку вони проникають у кровоносні судини стінок кишечнику, а далі - з током крові через печінку та серце потрапляють у легені. Через деякий час вони руйнують стінки легеневих пухирців і по повітроносних шляхах через глотку потрапляють знову до кишечнику людини, де й стають статевозрілими. Запам’ятайте! Щоб запобігти зараженню аскаридами, не слід вживати в їжу немиті овочі, фрукти, пити сиру воду. Також потрібно завжди мити руки перед їжею!

Трихінела поширена переважно в місцевостях з розвиненим свинарством. Людина заражається, споживши недостатньо проварене чи просмажене м’ясо свині, заражене личинками трихінели. Запам’ятайте! Щоб запобігти зараженню трихінелою, слід дотримуватися певних правил. М’ясо, призначене для їжі, має пройти дослідження санітарними службами на наявність личинок паразита. Тому купуйте його лише в призначених для цього місцях: на ринках, у магазинах. М’ясо також потрібно достатньо проварити чи просмажити.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!!