Презентація перекладена з рос.мови

2.3 Осипов Георг Зіммель

Георг Зіммель - німецький філософ, соціолог і культуролог, один з видатних представників філософії життя, засновник "формальної соціології"

Георг Зіммель народився 1 березня 1858 року. в Берліні. Закінчив класичну гімназію і вступив до Берлінського університету. В 1881 р. За дисертацію про Канта він отримав ступінь доктора філософії, через 4 роки став приват-доцентом, а через 15 років – позаштатним професором, і пробув на цій посаді ще півтора десятка років, не отримуючи жодної платні, крім плати студентів за лекції. Тільки в 1914р. Він отримав штатну посаду професора Страсбурзького університету, де викладав логіку, історію філософії, метафізику, етику, філософію релігії, філософію мистецтва, соціальну психологію, соціологію та спеціальні курси про Канта, Шопенгауера та Дарвіна. . Помер Зіммель 26 вересня 1918 року.

Три етапи духовноЇ еволюції 3іммеля Перший - натуралістичний -пов'язаний з впливом на 3іммеля прагматизму, соціал-дарвінізму і спенсерівського еволюціонізму з характерним для останнього принципом диференціації, що застосовується як універсальне знаряддя при аналізі розвитку в будь-якій сфері природи, виробництва і культури.

Другий етап - неокантіанський. У центрі уваги 3іммеля на цьому етапі — цінності і культура, зараховують до сфери, що лежить по той бік природного каузальності; діяльність гуманітаріїв розуміється як «трансцендентальна формотворчість». Джерело творчості — особистість з її апріорно заданим способом бачення. Парадоксальний зміст так званого «особистісного» апріорі пізніше виражається 3іммелем у понятті «індивідуального закону». Відповідно до форм бачення виникають різноманітні «світи» культури: релігія, філософія, наука, мистецтво та ін — кожен зі своєрідною внутрішньою організацією, приватно унікальною «логікою».

Для останнього, третього етапу творчості 3іммеля характерна зосередженість на проблемі «життя». Життя як порив, чиста і безформна вітальність, реалізується в самообмеженні шляхом форм, що вона сама створює. На вітальному рівні ця форма й межа — смерть; смерть не приходить ззовні, життя несе її в собі. Факти життя, такі як праця, творчість, стають цінностями культури лише тоді, коли перевершують рамки свого природного, власного існування і, будучи розглянутими з точки зору певного культурного ідеалу, вміщуються в культурний контекст. Життя і дух творять культуру шляхом саморефлексії.

Зіммель вважав, що соціологія повинна будуватися не шляхом традиційного вибору предмета, вільного від інших суспільних наук, а як метод науки, що не має власного змісту. Він запропонував нове соціологічне бачення, завданням якого є вивчення законів, недоступних іншим суспільним наукам. Його концепція, з одного боку, гарантує точність відокремлення соціології від інших суспільних наук, оскільки вона вивчає чисті форми соціалізації, з іншого боку, вона дозволяє провести межу між науками про суспільство, в яких соціологічні Метод може застосовуватися і в науках про природу.

Основні роботи. Зіммель дав соціально-психологічний аналіз ролі грошей у розвитку безособових відносин між людьми як передумови розвитку особистості та індивідуальної свободи. Роботи показали великий вплив на часто розвинену боржницьку соціолію в Німеччині. Соціологія є методологією всіх суспільних наук. Зіммель вважав, що соціологія не має власного предмета, але її відрізняє метод. Основною проблемою соціології є вивчення суспільних відносин у високій динаміці, формуванні та у високій суперечливості. Він вважав, що соціологію цікавить не суспільство і соціальна структура як така, а динамічний момент її формування і відтворення. Важливі мікропроцеси, з яких добре складаються кропномаштабні явища. Соціальна диференціація. Соціологічні та психологічні дослідження (1890). Введення в етику (1892—1893). Великі міста і духовне життя (1903)Релігія (1906)Філософія культури (1911)Фундаментальні питання соціології (1917)Конфлікт сучасної культури (1918)

З точки зору Зіммеля, предмет загальної соціології можна визначити в тому випадку, якщо вона відволікає соціологію від змісту соціальних явищ і спрямована на вивчення його форм, оскільки зміст і форма можуть бути розділені. Загальна соціологія повинна вивчатися, за його словами, лише формами суспільного життя, а зміст - спеціальними суспільними науками. Він наголошував на необхідності вивчення соціологією не змісту суспільних явищ, а їх форми.

Афоризми Георга Зіммеля: Песимізм як світогляд є крайністю, в яку він впадає, перш ніж він зможе перейти від наївного чи догматичного оптимізму до мирної об’єктивності. В основі будь-якої сором'язливості лежить бажання людини виділитися. У кожній великій культурній епосі можна вловити одну центральну ідею, з якої випливають усі її духовні рухи і яка, здається, є кінцевою метою.Іноді ми більші за наше творіння, іноді наше творіння більше за нас. Більш розвинена сутність відрізняється від нижчої здатністю виконувати, з одного боку, ті ж функції, що й нижча, а з іншого — і деякі інші. У кожному з нас криза культури, знаємо ми про це чи ні, є криза власної душі. Всі мої фрагменти. Часу немає у реальності, а реальності немає часу.