Презентація: Периферична нервова система

Периферична нервова система: соматичний та автономний відділи

Периферична нервова система утворена вузлами, нервами та нервовими закінченнями - рецепторами, що сприймають подразнення зовнішнього та внутрішнього середовища. Периферична нервова система (за функціями)Соматична. Вегетативна (автономна)Регулює роботу скелетних м’язів, шкіри, здійснює зв’язок організму з навколишнім середовищем. Регулює роботу внутрішніх органів, обмін речовин, ріст організму.

До нервів відносяться черепні (12) та спинномозкові (31), яких разом нараховують 43 пари. Залежно від виконуваної функції розрізняють: чутливі нерви, рухові та змішані. Чутливі нерви утворені дендритами, а рухові нерви з аксонів нервових клітин. Змішані містять і чутливі, і рухові волокна.

Нервові волокна, що утворюють нерви, поділяють на доцентрові та відцентрові. Доцентрові – аферентні, що передають інформацію від рецепторів до ЦНС. Відцентрові – еферентні, що передають інформацію від ЦНС до іннервованого органу.

Соматична система - збирає інформацію від органів чуття та посилає її до ЦНС, потім передає сигнали від неї до скелетних м’язів. Вона відповідає за регуляцію поведінки в зовнішньому середовищі й за процеси руху, так як іннервує скелетні м’язи, м’язи обличчя, язика, глотки, гортань, також тулуба, кінцівок, шкіру.

Вегетативна (автономна) нервова система. Складається з нервових центрів, розташованих у головному та спинному мозку.

Вегетативна нервова система іннервує внутрішні органи, залози, гладкі м’язи органів та шкіри, судини, серце та регулює обмінні процеси в тканинах. Вегетативна система (автономна)Симпатична. Парасимпатична. Мобілізує організм для термінової адаптації до підвищених навантажень. Відновлює ресурси організму. Для нормального існування організму необхідне збереження цілісності всіх відділів ЦНС і периферичної нервової системи, їхня узгоджена спільна робота. Діяльність нервових центрів може порушуватися через нестачу кисню, під дією отруйних речовин, що потрапили в кров.

Симпатична АНС складається з центрального й периферичного відділів. Центральний відділ розташований у бокових рогах спинного мозку від 1-го грудного до 3-го поперекового сегментів. Периферичний – складається з нервових волокон і вузлів біляхребтових і передхребтових. Біляхребтові вузли розташовані посегментно двома ланцюжками по боках хребта, утворюючи правий і лівий симпатичні стовбури. Передхребтові вузли – це вузли периферійних сплетень у грудній і черевній порожнинах (черевне, брижове, верхнє і нижнє). Симпатичні нервові волокна виходять зі спинного мозку у складі передніх корінців спинномозкових нервів, а потім через передвузлові волокна – білу сполучну гілку – прямують до відповідного вузла симпатичного стовбура. В ньому одні волокна переходять на післявузловий нейрон, який прямує до органів (кровоносних судин, потових залоз). Інші – проходять через вузол симпатичного стовбура не перериваючись і надходять до передхребтових вузлів, перемикаються в них, і далі тягнуться до відповідних органів (легень та інших).

Парасимпатична АНС також має центральний і периферичний відділи. Центральний відділ складається з парасимпатичних ядер, закладених у середньому та довгастому мозку й крижових сегментах (2-4) спинного мозку. Периферичний відділ – вузли й волокна, що входять до складу окорухового (III пара), лицевого (VII пара), язико-глоткового (IX пара), блукаючого (X пара) ядер і тазових нервів. У середньому мозку на дні водопроводу лежить парасимпатичне додаткове окорухове ядро (ядро Якубовича – Едінгера – Вестфаля), відростки клітин якого прямують у складі окорухового нерва, переключаються у війковому вузлі і закінчуються у м'язі, який звужує зіниці, та у війковому м'язі. У ромбоподібній ямці поряд з ядром лицевого нерва міститься верхнє слиновидільне ядро. Відростки його клітин входять до складу проміжного нерва, потім лицевого. Разом із гілками лицевого, а також трійчастого нервів парасимпатичні волокна досягають сльозової залози, залоз слизової оболонки носової і ротової порожнин (перемикаються в крилопіднебінному вузлі) та піднижньощелепної і під'язикової залоз (перемикаються у розташованому поряд піднижньощелепному вузлі).

Нижнє слиновидільне ядро дає початок парасимпатичним (секреторним) волокнам привушної залози, які виходять з мозку у складі IX пари (язико-глоткового нерва) і перемикаються у вушному вузлі. Основна маса парасимпатичних волокон, які виходять з довгастого мозку, входять до складу блукаючого нерва. Вони починаються від його парасимпатичного спинного ядра на дні ромбоподібної ямки. Передвузлові волокна тягнуться до органів шиї, грудної і черевної порожнин, закінчуючись в інтрамуральних гангліях (всередині органів), вузлах щитоподібної та вилочкової залоз, у бронхах, легенях, серці, стравоході, шлунку, кишках, у підшлунковій залозі, печінці, нирках. Від інтрамуральних вузлів відходять післявузлові волокна, які іннервують ці органи. Від крижових сегментів спинного мозку парасимпатичні передвузлові волокна прямують у складі вентральних корінців крижових нервів, а відділившись від них, утворюють нутряні тазові нерви. їхні гілки входять до підчеревного сплетення і закінчуються на клітинах інтрамуральних вузлів. Післявузлові волокна іннервують гладкі м'язи й залози нижніх відділів травного апарату, сечовидільні, зовнішні й внутрішні статеві органи.

Головним колектором чутливих шляхів парасимпатичної нервової системи є блукаючий нерв. Аферентні волокна його шийного відділу складають 80-90 %. Приблизно 20 % із них є мієлінізованими, решта – тонкі безмієлінові. Ці волокна передають інформацію від травного тракту, органів грудної та черевної порожнин. Утворені цими волокнами рецептори реагують на механічні, термічні, больові впливи, сприймають зміни p. H та електролітного складу. Надзвичайно важлива фізіологічна роль чутливої гілки блукаючого нерва – депресорного нерва. Він є потужним провідником, що сигналізує про рівень артеріального тиску в аорті. Клітини тіла аферентних шляхів блукаючого нерва розташовані здебільшого в яремному вузлі, а їх волокна вступають у довгастий мозок на рівні олив. У складі синусного нерва, що є гілочкою IX пари, міститься близько 300 товстих аферентних волокон, які зв'язані з великою кількістю рецепторів різної модальності. У цьому сприймаючому комплексі особлива роль належить каротидному клубочку, який розташований між внутрішньою і зовнішньою сонними артеріями у місці розгалуження загальної сонної артерії (сонній пазусі, sinus caroticus).

Таким чином, до складу автономної нервової системи входять:■ нервові волокна;■ периферичні нервові ганглії, які складаються із нервових клітин;■ нижчі нервові центри - розташовані у сірій речовині спинного мозку і стовбурі головного мозку, від клітин яких починаються еферентні нервові волокна;■ вищі нервові центри - знаходяться у проміжному і передньому мозку.

Вегетативна рефлекторна дугаскладається з трьох ланок - чутливого, вставного та виконавчого. Особливість вегетативної НС – шлях від ЦНС до робочого органу складається з двох нейронів.

Центри вегетативної НС розташовані в сірій речовині середнього, довгастого та спинного мозку, а периферична її частина утворена вегетативними нервами, що виходять із головного та спинного мозку, гілками й нервовими волокнами, вегетативними сплетеннями та їхніми вузлами, що лежать попереду хребта і поруч з хребтом, а також розташованими поблизу великих судин біля органів. Симпатична система. Еферентні шляхи вегетативної НСІІІОрган. Гангліозні нервові вузли по обидва боки хребта Парасимпатична система. ЦНСІІІЦНСОрган