Презентація "Перші спроби класифікації хімічних елементів"

Перші спроби класифікації хімічних елементів Міць і сила – у множині фактів, Мета – в узагальненні цієї множини. Д.І.Менделєєв

Класифікація – це поділ об’єктів (предметів, живих організмів, явищ тощо) на групи або класи за певними ознаками. У хімії існують класифікації елементів, речовин, хімічних реакцій.

Накопичення фактичного матеріалу До часу відкриття Періодичного закону було відомо 63 хімічних елемента, описані склад і властивості їх багаточисельних сполук.

Класифікація Лавуазьє В 1789р. А.-Л.Лавуазьє запропонував першу класифікацію хімічних елементів. Він розділив прості речовини на метали і неметали. Така класифікація була недосконалою, але розподіл простих речовин, а також хімічних елементів на дві великі групи відіграло важливу роль у розвитку хімії. Антуан Лоран Лавуазьє (1743-1794)

Класифікація Берцеліуса У 1804р. видатний шведський хімік , Й. Я. Берцеліус розділив усі відомі тоді 32 елементи на метали і неметали на основі відмінностей у властивостях утворених ними простих речовин і сполук. Йенс Якоб Берцеліус (1779-1848)

Класифікація Берцеліуса Недоліки: груп було лише дві і включали вони елементи, що значно відрізняються один від одного наявність амфотерних оксидів і гідроксидів у деяких металів вносило путанину.

Тріади Деберейнера В 1829 році Деберейнер опублікував відкрите ним «правило тріад»: атомна маса середнього елемента приблизно дорівнює середньому арифметичному атомних мас двох інших елементів. Йоганн Вольфганг Деберейнер (1780-1849)

Тріади Деберейнера Недоліки: вдалось скласти 5 тріад, тобто використати лише 15 елементів, інші елементи він класифікувати не зміг.

«Гвинтовий графік» Шанкуртуа В 1862 році розташував елементи в порядку зростання атомних мас і відзначив їх на так званому «гвинтовому» графіку. Олександр Еміль Шанкуртуа (1820-1886 )

«Гвинтовий графік» Шанкуртуа Шанкуртуа розмістив елементи вздовж гвинтової лінії і помітив часте циклічне повторення хімічних властивостей по вертикалі.

Октави Ньюлендса В 1865 році свій варіант періодичної системи запропонував хімік і музи- кант Джон Олександр Ньюлендс, модель якого («закон октав») зовні нагадувала менделєєвську. Джон Олександр Ньюлендс (1837-1898 )

Октави Ньюлендса Недоліки: модель була скомпрометована наполегливими спробами автора знайти в таблиці містичну музикальну гармонію; при такому расположенні без пропусків виключалась можливість відкриття нових елементів і багато елементів потрапляли на невідповідні їм місця.

Таблиця Мейєра В цьому ж десятилітті з’явились ще декілька спроб систематизації хімічних елементів; ближче всього до кінцевого варіанту підійшов Мейєр (1864). Він розташував хімічні елементи в порядку зрастання їх атомних мас. Юліус Лотар Мейєр (1830-1895 )

Таблиця Мейєра Недоліки: в його таблицю ввійшли лише 28 елементів разміщених в шість стовбчиків, тобто менше половини відомих на той час. При цьому структура таблиці була дуже невизначеною і не відображала періодичності властивостей.

Розглянуті спроби вчених об’єднати хімічні елементи створили передумови для відкриття Д. І. Менделєєвим періодичного закону.

З’їзд хіміків в Карлсруе На цьому з’їзді остаточно затвердилось атомно-молекулярне вчення, були прийняті перші єдині визначення понять молекули і атома, а також атомної ваги (атомної маси). Саме ці поняття як незмінну характеристику атомів Д.І. Менделєєв поклав в основу своєї класифікації.

З’їзд хіміків в Карлсруе з 3 по 5 вересня 1860 року

Дмитро Іванович Менделєєв (1834-1907 гг.) «Маса речовини є саме така властивість його, від якої повинні залежати всі інші властивості. Тому ближче і природніше шукати залежність між властивостями і подібністю елементів, з одного боку, і атомними вагами їх, з іншого боку»

Д.І.Менделєєв на відміну від своїх попередників: Змінив атомні маси ряду елементів; Під час визначення положення елементів керувався в першу чергу хімічними властивостями; Для деяких елементів, що ще не були відкриті, залишив порожні клітинки – під Si – екасиліцій (Ge); Передбачив наявність великих періодів

Особистісні якості Д.І.Менделєєва енциклопедичність знань, наукава інтуіція, вміння узагальнювати, постійне прагнення до пізнання невідомого, дар наукового передбачення.