Презентація "Первинний сектор господарства країн Європи"

ПЕРВИННИЙ СЕКТОР ГОСПОДАРСТВА ДЕРЖАВ ЄВРОПИ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІКИ КРАЇН ЄВРОПИнаціональні економіки високорозвинутих держав Європи перебувають на постіндустріальному етапі розвитку. Економічну основу регіону забезпечують національні економіки Німеччини, Франції, Великої Британії та Італії, які входять до «Великої сімки».нині високо розвинуті держави Європи взяли курс від деіндустріалізації на реорганізацію промисловості. Реіндустріалізація – перехід промислового виробництва на нові технологічні основи, тобто прогресивні «високі» технології.найважливішою рисою сучасної Європи є зростання взаємозалежності національних економік країн регіону. Тобто одним з найважливіших напрямів політико- економічного сучасного розвитку Європи є глибокі інтеграційні процеси в економічній, монетарній та політичній сферах.

 запровадження у виробництво новітніх досягнень науки і техніки, перехід до енерго- та матеріалозбережувальних технологій. «ПРОМИСЛОВИЙ РЕНЕСАНС»(реіндустріалізація)перебудова старих малоефективних виробництв і розвиток новітніх технологій. залучення прямих інвестицій закордонних компанійшироке впровадження у промислове виробництво мікроелектроніки, робототехніки, лазерної та оптичної техніки, інформаційних технологій, програмування, біоіндустрії, нових матеріалів, нових видів енергії, космічної техніки Забезпечення високого рівня ВВП на душу населення. В Європі найбільший досвід реіндустріалізації мають Німеччина, Велика Британія, Франція, в яких наука та інновації є рушійною силою економічного зростання, а самі країни вважають високотехнологічними

 з півдня Великої Британії до півночі Італії на 1 600 км.займає менш ніж 1/10 площі Європи там сконцентровано понад 1/4 її населення, 2/3 промислового потенціалутам розташовані два європейські мегаполіси,  низка великих міських агломерацій. Економічний простір Європейського регіону є нерівномірним.«ЦЕНТРАЛЬНА ВІСЬ РОЗВИТКУ» територія «осі» як би увібрала в себе головні високорозвинені райони («райони-мотори») Західної Європи, яким належить провідна роль у сфері фінансової та інформаційної діяльності. Найбільш яскравими прикладами такого роду можуть служити «світові міста» Лондон і Париж ( в кожному з них – близько 30 штаб-квартир найбільших корпорацій ).

сформувалися «транскордонні райони» між : Бельгією, Нідерландами та Німеччиною; Францією та Німеччиною;  Францією та Швейцарією; Німеччиною та Люксембургом. ЦЕНТРАЛЬНА ВІСЬ РОЗВИТКУ ЄВРОПИРЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯЇЇ СКЛАДвелика частина Англії;західна частина ФРН;північна і східна частини Франції;Швейцарія;Північна Італія. В них формується єдиний економічний простір в мініатюрі

. По-перше, два великих природних кордони– протока Ла-Манш і Альпи – підрозділяють її територію на три в якійсь мірі відокремлені частини: північну, середню і південну;По-друге, економіко-географи нерідко виділяють в ній ще окремі «ядра», або так звані промислові трикутники. У МЕЖАХ «ЦЕНТРАЛЬНОЇ ОСІ РОЗВИТКУ» ІСНУЮТЬ ВНУТРІШНІ ВІДМІННОСТІ.у Великобританії це «трикутник» Бірмінгем – Ліверпуль – Гулль;в низов’ях Рейну це Антверпен – Амстердам – Кельн;в Північній Італії – Мілан – Турин – Генуя. ПРИ ЦЬОМУ КОЖНА З ВЕРШИН ТАКОГО «ТРИКУТНИКА» МАЄ СВОЇ ФУНКЦІЇ

Дуже великий вплив на географічний малюнок «осі» надають інтеграційні процеси в рамках Євросоюзу. Одне з найбільш типових явищ для них – щоденні транскордонні потоки фронтальеров, тобто осіб, які живуть в одних, а працюють в інших сусідніх країнах. Транскордонний район «Саар – Лор – Люкс» , який включає в себе території чотирьох сусідніх країн: всього Люксембургу, французької Лотарингії, землі Саар і частини землі Рейнланд-Пфальц у ФРН, а також бельгійську провінцію Люксембург. Ринок праці цього району (80 тис. «трудових човників» в день) – найбільший в ЄС, причому основна частина фронтальеров працює в Люксембурзі. Тут сформувалися: великий металургійний комплекс, що зв’язує залізорудні, металургійні та коксохімічні підприємства: Прикордонні мігранти («фронтальєри») це ті ж маятникові мігранти, тільки в процесі поїздок на роботу вони перетинають державний кордон

СЕКТОРАЛЬНА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІКИ

СПІВВІДНОШЕННЯ СЕКТОРІВ ЕКОНОМІКИ В РІЗНИХ ТИПАХ ДЕРЖАВКраїни Європи перебувають на різних стадіях розвитку: індустріальній (мають велику частку вторинного сектору — 25—50 % і помірну первинного — 3-20 %);постіндустріальній (мають дуже велику частку третинного сектору — понад 70 % і надзвичайно низьку первинного — до 2 %). Нині індустріальними є країни Східної Європи, постіндустріальними — Західної Європи.

ЗАЙНЯТІСТЬ ЕАН У СЕКТОРАХ ЕКОНОМІКИ КРАЇН СВІТУ

ЗНАЧЕННЯ СИРОВИНИ В ЕКСПОРТІ КРАЇН

Для Європи характерні значні диспропорції між споживанням мінеральної сировини і власним видобутком. Підприємства добувної промисловості зосереджені переважно в країнах Східної і Північної Європи, а споживається більше в економічно розвинених країнах Західної і Південної Європи. Так, близько 70 % потреб країн Західної Європи в 20 видах корисних копалин забезпечують завдяки імпорту. ДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬТривалий час експлуатації багатьох родовищ копалин регіону призвели до значного їхнього виснаження.

Імпорт російських нафти та газу до країн ЄС у другому кварталі 2023 року скорочується. За середньомісячними показниками імпорт нафти впав на 82% ( другий квартал 2022 і 2023 років ) – з 21% до 4% щомісяця. Заборона ЄС на морський імпорт російської сирої нафти 05.02.2023 року. Якщо у другому кварталі 2022 року Росія була провідним постачальником нафтових олив із часткою 15,9% від загального імпорту ЄС. У другому кварталі 2023 року Росія посідала лише 12 місце з часткою 2,7%. У другому кварталі 2023 року скоротився у двічі імпорт природного газу . Такі тенденції пов'язані з виконанням ЄС плану зі скорочення витрат газу. Європейські країни почали більше інвестувати у відновлювальні джерела енергії. Головним імпортером нафти до Союзу є Норвегія, США, Казахстан та Саудівська Аравія. Збільшує свою частку Лівія. До Євросоюзу почало надходити більше природного газу із Алжиру. Зріс також імпорт Норвегії, яка вже стала найбільшим постачальником із часткою в 44,3% імпорту. НАФТА І ГАЗ (Природний та скраплений газ) Імпорт російського скрапленого газу до ЄС зріс. І проти показників 2021 року нинішні зросли на 39%. (дані 08.2023. )ДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

ДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬНайбільші кам’яновугільні басейни: Донбас в Україні (?), Верхньосілезький у Польщі, Остравсько-Карвінський у Чехії. Рурський (Німеччина)Кузнецький (Росія)У країнах ЄС на сьогодні основною вугледобувною країною є Польща. Сучасним базовим трендом, що має вплив на промислову політику Європейського Союзу, є декарбонізація (справедливий енергетичний перехід, або справедлива трансформація :значне скорочення вуглевидобутку ; заміною вугілля альтернативними джерелами енергії, перекваліфікацією працівників, спроможністю до диверсифікації економіки залучення інвестицій у нові сектори економіки.

Європейські країни тимчасово відклали екологічні цілі, оскільки прагнуть створити запаси палива та відкрити законсервовані вугільні електростанції, щоб підготуватися до важкої зими. Росія зазвичай забезпечувала приблизно 70% потреб ЄС в енергетичному вугіллі. Заборона Євросоюзу на імпорт російського вугілля ще більше посилила тиск на виробників електроенергії в пошуках альтернативних джерел палива. Вторгнення в Україну змусило Європу шукати альтернативи енергоресурсам із РФ. ВУГІЛЛЯ це зручний тимчасовий замінник російського газу, проте значно брудніший. Його спалювати значно простіше, ніж будувати нові вітряні турбіни чи сонячні панелі. Електростанції на вугіллі все одно є дешевшими, ніж на газу.ІТАЛІЯ : може знову відкрити старі електростанції на вугіллі, НІМЕЧЧИНА : спалює більше вугілля, ніж будь-хто в Європі, планує зробити те саме. БРИТАНІЯ : уряд попросив усі три електростанції на вугіллі, які мали закритися цього року, продовжити роботу . Але скоротити споживання вугілля на 55 % до 2030 року. ФРАНЦІЯ має намір бути першою з країн Євросоюзу, які повністю відмовилися від вироблення електроенергії за допомогою вугілля. Зміна стратегії в роки війни

{93296810-A885-4 BE3-A3 E7-6 D5 BEEA58 F35}Руди. Басейни. ЗалізніКурська магнітна аномалія (Росія), Криворізький (Україна);Скандинавський (Швеція)МідніЛюблінський басейн (Польща);Уральський (Росія)Уранові руди. Франція, Швеція, Україна Боксити. Середземноморський басейн (Хорватія, Греція, Угорщина; Франція – видобуток припинений)ДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

{93296810-A885-4 BE3-A3 E7-6 D5 BEEA58 F35}Облицювальний камінь. Швеція, Фінляндія. ДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ{93296810-A885-4 BE3-A3 E7-6 D5 BEEA58 F35}Корисна копалина. Країна , що видобуваєКалійні соліНімеччина, Полдьща, Франція, Украіна. Кухонна сіль. Україна, Польща, Франція, АпатитиІспанія, Швеція. Сірка , графіт, граніт, лабрадорит. Україна. МармурІталія

Північноєвропейський121345 Середньоєвропейський2 Південноєвропейський3 Балканський4 Східноєвропейський5 Високоінтенсивне , відбулася «друга зелена революція»,Зменшення частки зайнятих в сільському господарстві: у Великій Британії - 1,4%, у Португалії - 19%, в Румунії - 42%. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВОП’ять зональних типів сільського господарства:

Північноєвропейський тип: молочне скотарство, вирощування кормових культур, жито та овес, з бульбоплідних - картоплю. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВОСередньоєвропейський тип: молочно-м'ясне скотарство, свинарство та птахівництво, пшениця та ячмінь;з технічних - цукровий буряк, льон-довгунець, ріпак, тютюн; з бульбоплідних - картопля

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВОСхідноєвропейський тип: пшениця, гречка, просо, цукровий буряк, соняшник, овочі, фрукти, картопля, виноград

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВОПівденноєвропейський тип:оливки, інжир, цитрусові, мигдаль, виноград, овочі, тютюн, на зрошенні - бавовник. Із зернових: пшениця та кукурудза. Балканський тип: пшениця та кукурудза, соняшник, тютюн, ефіроолійні культури (зокрема, олійна троянда), виноград, овочі фрукти. У тваринництві представлено молочно-м'ясне скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство.

РОСЛИННИЦТВО ЄВРОПИ

ТВАРИННИЦТВО ЄВРОПИ

У переважній частині високорозвинених країн більшу вартість сільськогосподарської продукції дає тваринництво. Розвитку тваринництва в регіоні сприяють природні умови, завдяки яким можливий тривалий період випасу, в окремих країнах — із кінця березня до початку грудня. Вологий і м’який клімат на більшій частині території сприяє вирощуванню кормових трав. Луки й пасовища — головна база тваринництва — займають значну частину сільськогосподарських угідь.

• молочне скотарство (Скандинавські країни, фінляндія, країни балтії, велика британія, ірландія, гірські райони швейцарії, німеччини, австрії);• молочне та м’ясо-молочне скотарство (більшість країн Західної Європи);• свинарство (Німеччина, Данія, Велика Британія, Нідерланди, Польща, Україна, Росія); беконний напрямок ( країни Західної Європи, Угорщини, Чехії, країн Балтії, м’ясо-сальний і сальний для України, Польщі, Словаччини, Росії, Білорусі;• птахівництво (Франція, Нідерланди, Бельгія, Данія);• вівчарство (Велика Британія, Ірландія, окремі гірські райони Іспанії, Швейцарії, Німеччини, Австрії). СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ТВАНИННИЦТВА

СПІВВІДНОШЕННЯ ГАЛУЗЕЙСІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВОплоща лісів у Північній та Західній Європі зростає, у Східній - неухильно скорочується.1/4 площ лісів земної кулі: середня лісистість - 44%, найбільша у Фінляндії (76%), 80% лісів Європи - у Росії. 80 - 90% лісів доступні для заготівлі. 26% - природні, 4% - штучні, 70% - порушені, напівприродні у 1/2 країн Європи - державна (суспільна) форма власності, решта – приватна

РИБА́ЛЬСТВО  приватна або промислова ловля риби та інших водних тварин. Під рибальством також розуміють полювання інших водних тварин — молюсків, кальмарів, восьминогів, морських черепах, жаб, ракоподібних. Впродовж століть рибальство було в людини одним з головних способів здобуття їжіАКВАКУЛЬТУРА (РИБНИЦТВО)  сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації і тд. МАРИКУЛЬТУРА промислове розведення та вирощування морських водних живих ресурсів (риб, безхребетних, водних рослин) або інших продуктів у спеціальних господарствах на відкритих ділянках океану, у його прибережних районах, у резервуарах, ставках, водогонах, що заповнені морською водою. РИБАЛЬСТВО ТА РИБНИЦТВО

Вирощування мідій. Вирощування вугрів. Тилігульський лиман - знаходиться єдина устрична ферма в Україні «Устриці Скіфії». РИБАЛЬСТВО ТА РИБНИЦТВО

РИБАЛЬСТВО ТА РИБНИЦТВОнезначний відсоток ВВП та зайнятості населення більшості країн Європи. Штучне риборозведення: у Норвегії, Іспанії, Великій Британії, Франції, Італії та Греції (риба, молюски, ракоподібні, і водорості)Лідери за виловом:Ісландія - 27% ВВП країни Норвегія – 7% експорту країни. Головні райони промислового лову риби: центрально- та північно-східний сектори Атлантичного океану. У кожній із цих країн виловлюють до 2 млн т риби на рік.

ДЕЯКІ КУЛЬТУРИ Й ВИДИ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА НАВІТЬ СТАЛИ СИМВОЛІЧНИМИ: картопля — у Білорусі, свинина — у Німеччині, сир — у Франції, капуста та яблука — у Польщі,маслини — у Греції, апельсини — в Іспанії, перець (паприка) — в Угорщині.

ВІДМІННОСТІ У ОРГАНІЗАЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА В КРАЇНАХ ЄВРОПИорієнтовані на комерційну ефективність , агропідприємства мають більший прибуток з 1 га. Це підприємства комунальної власностіАГРОПІДПРИЄМСТВАФЕРМЕРСЬКІ ГОСПОДАРСТВА СІМЕЙНОГО ТИПУорієнтовані на високу врожайність вирощують більше одиниць продукції на 1 га, Вища врожайність створює умови для більшого експортного потенціалу, що позитивно впливає на зовнішньоекономічний баланс і допомагає нагромаджувати капітал на розвиток промисловості. Приємний бонус для власників — більша вартість землі. У країнах, де у сільському господарстві переважають родинні ферми, вартість землі вища від країн, де переважають агропідприємства

ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО СХІДНОЇ ЄВРОПИДОМІНУЮТЬ АГРОПІДПРИЄМСТВА : з площею більш як 100 га володіють 75% сільськогосподарської землі регіону. Болгарія є найпоказовішим втіленням цієї концепції — 80% Натомість Польща та Греція є винятком. Основа сільського господарства цих країн за формою власності — родинні ферми, мале (Польща) та дрібне (Греція) сільське господарство. В інших країнах Східної Європи: Литві, Латвії, Угорщині, Чехії, Словаччині, Хорватії структура землеволодіння відповідає ситуації Естонії/Болгарії. У Словенії розподіл землі більш схожий на польську модель. Отже, за винятком Польщі та Греції сільське господарство Східної Європи орієнтується на великотоварне вирощування, яке здійснюють корпоративні структури. На 500 млн жителів Євросоюзу припадає 10,5 млн фермерів, тоді як в Україні на 39 млн чоловік – лише 46 тисяч. В Україні одне фермерське господарство припадає на 850 осіб, в країнах ЄС – на 48 осіб.

ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИнамагаються зберегти малий/середній розмір фермерського господарства. Родинні ферми (індивідуальна власність) становлять 85% усіх сільськогосподарських підприємств. Між країнами є суттєві відмінності:Італія та Австрія орієнтуються на мале та середнє родинне фермерство.Іспанія та Франція (меншою мірою) — на великомасштабне вирощування силами і агропідприємств, і великих родинних ферм. Німеччина — на великі за площею (100—250 га) родинні ферми. Проте навіть великі ферми Німеччини набагато менші за володіння агропідприємств у країнах Східної Європи. Велика Британія за структурою сільського господарства подібна до Німеччини, а Португалія — до Іспанії. Голландія, Данія та Бельгія мають високотехнологічне та високоспеціалізоване сільське господарство

Сьогодні оренда гектара орної землі в Україні коштує близько 50 дол., тоді як у Франції – 200 дол., а в Німеччині – 290 дол. В ЄС триває складний і суперечливий процес узгодження нової Спільної аграрної політики на  2021-2027 роки. Середня частка державної підтримки у доходах фермерських господарств становить 36%, а частка прямих виплат – 26%Європейський Союз (винагороджує фермерів за збереження природних ресурсів та надання суспільних благ. На 500 млн жителів Євросоюзу припадає 10,5 млн фермерів, тоді як в Україні на 39 млн чоловік – лише 46 тисяч. В Україні одне фермерське господарство припадає на 850 осіб, в країнах ЄС – на 48 осіб.

Фермери отримують такі виплати, якщо використовують три обов’язкові практики, корисні для навколишнього середовища (зокрема, для якості ґрунтів та біорізноманіття). Диверсифікація сільськогосподарських культур: збільшення різноманітності сільськогосподарських культур робить ґрунт та екосистеми більш стійкими. Підтримка багаторічних лукопасовищних угідь: луки поглинають вуглець та захищають біорізноманіття (оселища). Виділення 5% ріллі в зони, корисні для біорізноманіття: зони екологічного фокусу, наприклад, дерева, живоплоти або залишені поля, що покращують біорізноманіття та оселища.

Пшениця і кукурудза. Найбільшим виробником пшениці і кукурудзи традиційно є Франція, яка з експорту зернових входить в десятку світових лідерів. Житоячміньрис. Цукровий бурякхміль. У Франції в нижній течії і дельті Рони розташований один з небагатьох районів Європи, де кліматичні умови дозволяють вирощувати рис. Серед технічних культур переважає цукровий буряк. Франція є найбільшим виробником і експортером цукру в регіоні, значний виробник цукру – Бельгія. Вирощують цукрові буряки в ФРН і в незначній кількості в інших країнах. У ФРН «національної» культурою став хміль, який використовується для пивоваріння, великі плантації хмелю є також в Бельгії, Франції та Австрії.льонІсторично сформовані території льонарства на північному сході і півночі ФранціїУ північних районах значні посіви жита. У всіх країнах, де історично склалося пивоваріння (ФРН, Бельгія, Великобританія, Ірландія), багато орних земель відведено під ячмінь, який використовується для виготовлення пивного солоду, а в Великобританії – для виготовлення віскі

тютюн. Соняшник оливки. Ефіроолійні культури. Значні посіви тютюну – в центральних районах Франції, південних районах Бельгії та Німеччини, в східних районах АвстріїВажливе місце займають олійні культури, серед яких домінує соняшник, особливо у Франції, південь якої також славиться вирощуванням оливок, з яких виробляють цінне масло. На півдні Франції в історичних областях Прованс і Лангедок розташовані великі плантації ефіроолійних культур (шавлія, троянда, розмарин, лаванда і ін.), Що зумовило створення тут мережі науково-дослідних інститутів і фірм парфюмерно-косметичної галузі. Помідори У південних районах, особливо у Франції, багато площ відведено під помідори

Яблуневі сади. Вишневі сади. Персики Абрикоси. Мигдаль«ПОЯСИ» САДІВНИЦТВАпівнічні райони (Ельзас, Нормандія і Бретань у Франції, Люксембург). Тут виготовляють яблучне вино - сидрцентральні території (Лотарингія у Франції, середня течія Рейну в Німеччині)в районах, прилеглих до Середземномор'я, більш поширені теплолюбні культури

Квітникарство в країнах Бенілюксу цілорічне. Історія розвитку галузі в Нідерландах охоплює 400 років. Вирощувати цибулинні і деревно-чагарникові декоративні рослини в цій країні почали дуже давно. Перші тюльпани завезли в Нідерланди з Туреччини. За невеликий проміжок часу в Голландії були виведені тисячі сортів і різновидів цієї квітки. Нідерланди є одним з найбільших постачальників декоративних рослин. Тут не тільки вирощують квіти , але і виробляють велику кількість насіння і квіткових цибулин. Це майже 60% зрізаних і 50% кімнатних квітів, що продаються в світі. На території Нідерландів в місті Алсмер розташований найбільший в світі квітковий аукціон. КВІТНИКАРСТВОУ тепличних господарствах Нідерландів і Бельгії вирощують багато ягід, особливо полуниці. За розмірами парників (загальна засклена площа перевищує 8,8 тис. Га) Нідерланди займають 1-е місце в світі

Презентацію створила вчитель - методист вищої категорії Кузьмук Ірина Вікторівна